Львів – Більше галичан вважає себе щасливими у житті (74%), ніж мешканців Центральної України (56%). Такими є дані нещодавнього опитування, проведеного на замовлення компанії «Україна сьогодні». Однак дослідження не відображає реального стану справ, вважає кандидат медичних наук Роман Кечур. Бо люди радше прагнуть бути щасливими.
Якщо американці на запитання, як справи, відповідають відомим «окей», то українці – не питай. Бо бояться або ж заздрості, або ж зловтіхи. Це є свідченням того, що люди в Україні не довіряють один одному, зауважує психотерапевт Роман Кечур, а довіра панує лише у родинному колі. Українці – люди приватного життя, вони бояться досягати успіху.
«Для людей, які живуть в Україні, переживання успіху і щастя є небезпечним. Так склалось історично, що як тільки стаєш успішним, щасливим, то чекай біди, починаючи від розкуркулення, воєн, голоду. Вся історія побудована на тому, що не можна бути щасливим, не можна демонструвати задоволення, бо прийдуть і пограбують, заберуть. Так ніби закладається концепція заздрості. Не можна казати, що все добре. Це питання в історичному досвіді народу», – каже він.
Галичани почуваються щасливими, коли у їхніх сім’ях радість і спокій
Саме щастя галичани сприймаються як дуже особистісне. Від більшості опитаних львів’ян почула, що вони щасливі.
«Я щасливий, бо люблю, живу».
«Я щасливий, що живу і вірю, що житиму краще».
«В мене народилась внучка, яку ми так чекали. Тому дуже щасливий. Маю ще двох неодружених дітей, які вчаться, хочеться, щоб їм у житті було краще».
«Я нещасливий, бо почав хворіти, а це вже половина щастя. А ще багато проблем невирішених і грошей бракує, бідність, то не додає щастя».
«Щаслива, маю двох здорових дітей. Але, з іншого боку, коли подивлюсь на все довкола, що діється у державі, то стає сумно».
Українці мають ставати більш відповідальними
На вулицях міста переважно зустрічаєш понурих, неусміхнених людей. Українці не посміхаються, неодноразово доводилось чути від іноземців.
У кожній культурі посмішка має специфічне значення, каже Роман Кечур. В більшості країн світу вона символізує доброзичливість, а ось в Україні означає, що люди добре знайомі або ж радіють із зустрічі.
«Коли посміхаюсь незнайомим – це може сприйматись багатьма людьми неадекватно, бо порушує приватність людини. Ми маємо конфлікт культури. Посмішка в різних культурних кодах має різне значення», – каже психотерапевт.
Для того, щоб бути трішки щасливішими, вільними, українцям потрібно ставати більш відповідальними у своїх рішеннях, кроках, справах, радить він. Милосердність, уважність один до одного роблять людей щасливішими. Бо жити потрібно сьогодні і допомагати іншому уже сьогодні.
«Для людей, які живуть в Україні, переживання успіху і щастя є небезпечним. Так склалось історично, що як тільки стаєш успішним, щасливим, то чекай біди, починаючи від розкуркулення, воєн, голоду. Вся історія побудована на тому, що не можна бути щасливим, не можна демонструвати задоволення, бо прийдуть і пограбують, заберуть. Так ніби закладається концепція заздрості. Не можна казати, що все добре. Це питання в історичному досвіді народу», – каже він.
Галичани почуваються щасливими, коли у їхніх сім’ях радість і спокій
Саме щастя галичани сприймаються як дуже особистісне. Від більшості опитаних львів’ян почула, що вони щасливі.
«Я щасливий, бо люблю, живу».
«Я щасливий, що живу і вірю, що житиму краще».
«В мене народилась внучка, яку ми так чекали. Тому дуже щасливий. Маю ще двох неодружених дітей, які вчаться, хочеться, щоб їм у житті було краще».
«Я нещасливий, бо почав хворіти, а це вже половина щастя. А ще багато проблем невирішених і грошей бракує, бідність, то не додає щастя».
«Щаслива, маю двох здорових дітей. Але, з іншого боку, коли подивлюсь на все довкола, що діється у державі, то стає сумно».
Українці мають ставати більш відповідальними
На вулицях міста переважно зустрічаєш понурих, неусміхнених людей. Українці не посміхаються, неодноразово доводилось чути від іноземців.
У кожній культурі посмішка має специфічне значення, каже Роман Кечур. В більшості країн світу вона символізує доброзичливість, а ось в Україні означає, що люди добре знайомі або ж радіють із зустрічі.
«Коли посміхаюсь незнайомим – це може сприйматись багатьма людьми неадекватно, бо порушує приватність людини. Ми маємо конфлікт культури. Посмішка в різних культурних кодах має різне значення», – каже психотерапевт.
Для того, щоб бути трішки щасливішими, вільними, українцям потрібно ставати більш відповідальними у своїх рішеннях, кроках, справах, радить він. Милосердність, уважність один до одного роблять людей щасливішими. Бо жити потрібно сьогодні і допомагати іншому уже сьогодні.