Івано-Франківщина – «Українсько-польські відносини сьогодні: потреба перезавантаження чи продовження?» – такою була тема міжнародної конференції, яка відбулася на Прикарпатті за участі науковців з обох країн. Її організували Центр дослідження Центрально-Східної Європи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Інститут європейської інтеграції Львівського національного університету імені Івана Франка, редакція газети «Кур’єр Галіційський» та фонд «Допомога полякам на Сході». Оглядачі так і не дійшли згоди, чи на часі перезавантаження міждержавних відносин, але погодилися, що полякам та українцям слід поглиблювати передовсім міжлюдські стосунки.
Це вже третя конференція науковців, публіцистів, громадських діячів, дипломатів. Дві перші були історичними – про Гадяцьку унію та Союз Пілсудського і Петлюри. Ця ж, хоча і мала окреме секційне засідання з історії українсько-польських відносин ХХ століття, вона була присвячена переважно сучасним проблемам. В обох державах змінилися президенти, цим і зумовлена така тематика зібрання, наголосив проректор із міжнародних відносин Прикарпатського університету, професор Ігор Цепенда.
«Політичний досвід засвідчує те, що фактично прихід кожного з Президентів в Україні і Польщі знаменує новий початок українсько-польських відносин», – заважив він.
Зміна Президентів: чи буде повернення до прагматизму?
Директор Інституту європейської інтеграції Львівського університету, професор Богдан Гудь називає три періоди українсько-польських відносин: «романтичний» (часів Леоніда Кравчука і Леха Валенси), «прагматичний» (за президентів Леоніда Кучми і Олександра Квасневського), «історичний» (Віктор Ющенко і Лех Качинський). Професор зауважує, що під час першого відносини складалися зовсім неромантично, під час третього, майже за Єжи Гедройцем, «копирсання в минулому виявилося шкідливим». Яким буде наступний період – дуже важливо, хоча поки спрогнозувати важко, вважає Богдан Гудь.
«Це було б ворожінням на кавовій гущі. Перший період не може повторитися, бо зовсім інші обставини. До третього періоду теж повороту немає, позаяк і Броніслав Коморовський і Віктор Янукович є прагматиками і реалістами, які дивляться на сучасні обставини і їх менше всього цікавить те, що було в історії, не дивлячись навіть на відкриття цих меморіалів – це вже просто відпрацьовані ритуальні речі. Натомість чи буде другий період, який не дивлячись на те, що бажання двох сторін часом були різними, був найпродуктивнішим в історії наших стосунків? Знову ж таки важко сказати, що це буде так», – говорить професор Богдан Гудь.
Дискусії навколо термінології
Дискусію викликав термін «перезавантаження». Професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії Олександра Гнатюк висловлює побоювання, чи не відбудеться «втрати інформації», і тоді можна загубити те, що «писалося спільно 20 років». Секретар Польсько-українського форуму, відомий польський публіцист Богуміла Бердиховська теж проти такого підходу.
«Я проти того терміну. Тому що перезавантаження потрібне між державами, які були в конфлікті, в конкуренції, – зазначає вона. – 20 останніх років в історії Польщі і України – це роки співпраці, порозуміння. Очевидно, що ми не всі шанси використали, можна було б ліпше. Але я вважаю, що це не такий етап, що ми маємо перевантажити. А надати нового імпульсу, перемогти обмеження, проблеми, складності, які виникають в наших відносинах», – переконана Богуміла Бердиховська
Влада змінюється, а люди залишаються
Серед цих проблем – історичні питання в українсько-польських відносинах: волинська трагедія, операція «Вісла». Колишній посол України у Варшаві Петро Сардачук, який працював у Польщі і до 1991-го, і пізніше, вважає, що відносини ще довго залишатимуться складними. «Це залежить не тільки від керівництва. Нам треба все-таки дуже працювати у сфері людських, міжлюдських відносин», – каже він.
Таку ж думку висловив і директор Студіуму Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький.
«Нам потрібно розвивати широку двосторонню співпрацю на суспільному рівні – на рівні регіонів, університетів, шкіл, тобто охопити цей гуманітарний спектр. Найвища влада змінюється. А наше головне завдання – формування еліт, в першу чергу молодих, які продовжуватимуть цю справу», – вважає Ян Маліцький.
Прикарпатський університет, приміром, співпрацює з Ягеллонським і Варшавським. Із останнім спільно збирається відкрити в селі Микуличин на Івано-Франківщині центр зустрічей польсько-української академічної молоді, ідея вже отримала патронат обох Президентів.
«Політичний досвід засвідчує те, що фактично прихід кожного з Президентів в Україні і Польщі знаменує новий початок українсько-польських відносин», – заважив він.
Зміна Президентів: чи буде повернення до прагматизму?
Директор Інституту європейської інтеграції Львівського університету, професор Богдан Гудь називає три періоди українсько-польських відносин: «романтичний» (часів Леоніда Кравчука і Леха Валенси), «прагматичний» (за президентів Леоніда Кучми і Олександра Квасневського), «історичний» (Віктор Ющенко і Лех Качинський). Професор зауважує, що під час першого відносини складалися зовсім неромантично, під час третього, майже за Єжи Гедройцем, «копирсання в минулому виявилося шкідливим». Яким буде наступний період – дуже важливо, хоча поки спрогнозувати важко, вважає Богдан Гудь.
«Це було б ворожінням на кавовій гущі. Перший період не може повторитися, бо зовсім інші обставини. До третього періоду теж повороту немає, позаяк і Броніслав Коморовський і Віктор Янукович є прагматиками і реалістами, які дивляться на сучасні обставини і їх менше всього цікавить те, що було в історії, не дивлячись навіть на відкриття цих меморіалів – це вже просто відпрацьовані ритуальні речі. Натомість чи буде другий період, який не дивлячись на те, що бажання двох сторін часом були різними, був найпродуктивнішим в історії наших стосунків? Знову ж таки важко сказати, що це буде так», – говорить професор Богдан Гудь.
Дискусії навколо термінології
Дискусію викликав термін «перезавантаження». Професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії Олександра Гнатюк висловлює побоювання, чи не відбудеться «втрати інформації», і тоді можна загубити те, що «писалося спільно 20 років». Секретар Польсько-українського форуму, відомий польський публіцист Богуміла Бердиховська теж проти такого підходу.
«Я проти того терміну. Тому що перезавантаження потрібне між державами, які були в конфлікті, в конкуренції, – зазначає вона. – 20 останніх років в історії Польщі і України – це роки співпраці, порозуміння. Очевидно, що ми не всі шанси використали, можна було б ліпше. Але я вважаю, що це не такий етап, що ми маємо перевантажити. А надати нового імпульсу, перемогти обмеження, проблеми, складності, які виникають в наших відносинах», – переконана Богуміла Бердиховська
Влада змінюється, а люди залишаються
Серед цих проблем – історичні питання в українсько-польських відносинах: волинська трагедія, операція «Вісла». Колишній посол України у Варшаві Петро Сардачук, який працював у Польщі і до 1991-го, і пізніше, вважає, що відносини ще довго залишатимуться складними. «Це залежить не тільки від керівництва. Нам треба все-таки дуже працювати у сфері людських, міжлюдських відносин», – каже він.
Таку ж думку висловив і директор Студіуму Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький.
«Нам потрібно розвивати широку двосторонню співпрацю на суспільному рівні – на рівні регіонів, університетів, шкіл, тобто охопити цей гуманітарний спектр. Найвища влада змінюється. А наше головне завдання – формування еліт, в першу чергу молодих, які продовжуватимуть цю справу», – вважає Ян Маліцький.
Прикарпатський університет, приміром, співпрацює з Ягеллонським і Варшавським. Із останнім спільно збирається відкрити в селі Микуличин на Івано-Франківщині центр зустрічей польсько-української академічної молоді, ідея вже отримала патронат обох Президентів.