Київ – Систему протидії катуванням в Україні формують без участі громадськості – б’ють тривогу правозахисники та родичі ув’язнених. На їхню думку, нові законопроекти можуть призвести до концентрації повноважень у руках омбудсмена та обмеження можливостей незалежних правозахисників. Натомість представники парламентської коаліції кажуть, що за прагненням правозахисників боротися з катуваннями стоїть фінансовий інтерес та лобі злочинного світу.
Катерина Бондар із села Сокілець Вінницької області стверджує, що її родина стала жертвою місцевих політичних репресій. Після того, як вона мала конфлікт із головою сільради, одного з її синів кинули за грати за звинуваченням у нерозкритому убивстві, скоєному в селі 4 роки тому.
«Я збирала підписи за недовіру сільському голові. Він викликає і каже: «Тобі нічого робити – так я дам тобі роботу на декілька років!» У мене син нещодавно повернувся з війська – так приїхали, закатували. І конвоєм відвезли до Немирова. Там його мучили: він у наручниках два дні на стіні на ломові висів», – говорить мати ув’язненого.
Законодавство проти катувань не хочуть обговорювати – правозахисник
Катерина Бондар вийшла під стіни Кабміну разом з іншими родичами засуджених та підозрюваних, які зазнають катувань та нелюдського поводження. Вони вимагають внести зміни до законодавства, які б давали право громадським організаціям інспектувати умови перебування людей у міліції, у тюрмах та слідчих ізоляторах.
Розроблений Мін’юстом законопроект про зміни до закону про уповноваженого Верховної Ради з прав людини дещо збільшує можливості уповноваженого з прав людини, але громадськості не дає жодних важелів, щоб протидіяти катуванням, пояснює керівник проектів Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
«Ми біля Кабміну тому, що він подав до парламенту законопроект, який нібито передбачає створення превентивних механізмів для запобігання катувань на вимогу ООН. Проект, який обговорювався громадськістю, в якому активістам надавали права відвідувати місця позбавлення волі – зник, говорить правозахисник. – У цьому ж проекті значиться, що він не потребує громадського обговорення. Він збільшує повноваження омбудсмена, але вона й без того має чималі важелі».
До того ж, на думку експерта Харківської правозахисної групи Людмили Коваль, інститут омбудсмена в Україні працює не ефективно: кількість випадків катувань зростає, а число звернень до омбудсмена, за її даними, зменшується.
«Викликає пересторогу те, що додаткові функції хочуть надати тій інстанції, яка із завданням вже не впоралася. Має бути паритет громадськості та органів омбудсмена. Але нас ігнорують», – зазначає Людмила Коваль.
Протидіяти катуванню має більше омбудсмен, аніж громада – депутат
Збільшення участі громадських організацій у боротьбі з катуваннями може мати згубні наслідки, вважає депутат від Партії регіонів, голова підкомітету з законодавчого забезпечення та контролю за органами виконання покарань Василь Грицак.
«Не заперечую проти збільшення повноважень омбудсмена, але категорично проти збільшення доступу до цих справ громадських організацій, – каже він. – У кожному місцевому управлінні виконання покарань працюють громадські організації. Частина працює чесно. Але частина створена ділками, і являють (собою) систему збору грошей. Вони організовують листи про помилування, про скорочення терміну. Про пом’якшення вироку. Це бізнес, до того ж злочинний».
Депутат відзначає, що катування мають місце в усіх країнах світу, в тому числі у Сполучених Штатах та Німеччині. За його словами, боротися з цим явищем мають передовсім професіонали, зокрема служба внутрішньої безпеки МВС.
За підрахунками правозахисників, за останній рік в Україні було понад 600 доведених випадків катувань у місцях обмеження волі та у правоохоронних органах.
«Я збирала підписи за недовіру сільському голові. Він викликає і каже: «Тобі нічого робити – так я дам тобі роботу на декілька років!» У мене син нещодавно повернувся з війська – так приїхали, закатували. І конвоєм відвезли до Немирова. Там його мучили: він у наручниках два дні на стіні на ломові висів», – говорить мати ув’язненого.
Законодавство проти катувань не хочуть обговорювати – правозахисник
Катерина Бондар вийшла під стіни Кабміну разом з іншими родичами засуджених та підозрюваних, які зазнають катувань та нелюдського поводження. Вони вимагають внести зміни до законодавства, які б давали право громадським організаціям інспектувати умови перебування людей у міліції, у тюрмах та слідчих ізоляторах.
Розроблений Мін’юстом законопроект про зміни до закону про уповноваженого Верховної Ради з прав людини дещо збільшує можливості уповноваженого з прав людини, але громадськості не дає жодних важелів, щоб протидіяти катуванням, пояснює керівник проектів Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
«Ми біля Кабміну тому, що він подав до парламенту законопроект, який нібито передбачає створення превентивних механізмів для запобігання катувань на вимогу ООН. Проект, який обговорювався громадськістю, в якому активістам надавали права відвідувати місця позбавлення волі – зник, говорить правозахисник. – У цьому ж проекті значиться, що він не потребує громадського обговорення. Він збільшує повноваження омбудсмена, але вона й без того має чималі важелі».
До того ж, на думку експерта Харківської правозахисної групи Людмили Коваль, інститут омбудсмена в Україні працює не ефективно: кількість випадків катувань зростає, а число звернень до омбудсмена, за її даними, зменшується.
«Викликає пересторогу те, що додаткові функції хочуть надати тій інстанції, яка із завданням вже не впоралася. Має бути паритет громадськості та органів омбудсмена. Але нас ігнорують», – зазначає Людмила Коваль.
Протидіяти катуванню має більше омбудсмен, аніж громада – депутат
Збільшення участі громадських організацій у боротьбі з катуваннями може мати згубні наслідки, вважає депутат від Партії регіонів, голова підкомітету з законодавчого забезпечення та контролю за органами виконання покарань Василь Грицак.
«Не заперечую проти збільшення повноважень омбудсмена, але категорично проти збільшення доступу до цих справ громадських організацій, – каже він. – У кожному місцевому управлінні виконання покарань працюють громадські організації. Частина працює чесно. Але частина створена ділками, і являють (собою) систему збору грошей. Вони організовують листи про помилування, про скорочення терміну. Про пом’якшення вироку. Це бізнес, до того ж злочинний».
Депутат відзначає, що катування мають місце в усіх країнах світу, в тому числі у Сполучених Штатах та Німеччині. За його словами, боротися з цим явищем мають передовсім професіонали, зокрема служба внутрішньої безпеки МВС.
За підрахунками правозахисників, за останній рік в Україні було понад 600 доведених випадків катувань у місцях обмеження волі та у правоохоронних органах.