Рим – Сицилійське місто Сіракузи – славний пам’ятник минувшини, зарахований до культурної спадщини ЮНЕСКО. Римський консул Цицерон називав його «найбільшим і найкрасивішим грецьким містом». Колишня велич і краса грецької колонії давно прив’яли, однак мальовнича бухта на Іонічному узбережжі так само привітно зустрічає мандрівників і пропонує пізнавальну прогулянку містом, де жили знаменитий математик Архімед і філософ Теокріт.
У Сіракузах перед туристом відкриваються два маршрути: район Неаполіс із археологічною зоною античних театрів і старий квартал Ортіджа з пам’ятками сіракузького бароко та ресторанами на набережній. Залишивши гастрономічну частину подорожі на потім, я вирушила до руїн археологічного парку.
Тут зосереджені численні рештки елліністичного і римського періодів історії міста, заснованого у 8 столітті до нашої ери. Найвагоміша споруда – Грецький театр, котрий буквально врізаний у скелястий пагорб. Кам’яні руїни збереглися від 5 століття до нашої ери, коли під наглядом архітектора Демокопоса був зведений комплекс для видовищ. Споруда, розрахована колись на 15 тисяч глядачів, вважається однією з найбільших у світі серед античних театрів.
Гірше зберігся Римський амфітеатр грандіозних розмірів. Його структура у формі еліпса нагадує римський Колізей. Історики припускають, що арену використовували для циркових вистав і гладіаторських боїв.
Загадкова печера
Обходивши визначні руїни, вервечка туристів неодмінно прямує до височенної печери під дивною назвою «Вухо Діонісія». Кажуть, це місце так охрестив італійський художник Караваджо, оскільки за формою вона нагадує вушну раковину і має своєрідні акустичні властивості. Місцевий екскурсовод розповідає байку про колишнє призначення печери.
«Діонісій прийшов до влади у Сіракузах наприкінці 5 століття до нашої ери, – каже вона. – За переказами, цю печеру тиран використовував як в’язницю для своїх політичних в’язнів. Замкнені всередині печери, вони обговорювали правителя, а він тим часом на горі підслуховував лихослів’я ув’язнених і був у курсі їхніх намірів».
Сіракузьке бароко
У старому місті на острові Ортіджа, що є частиною Сіракузів, милує око видовищний бароковий комплекс площі Дуомо. Перлина цього ансамблю – кафедральний собор із розкішним фасадом у стилі бароко XVIII століття. За античної доби тут височів Храм Афіни, а в період візантійської епохи його переобладнали у християнську церкву.
Невеличку площу прикрашають інші барокові будівлі та ресторанчики, у меню яких обов’язково буде типовий сіракузький десерт – ґраніта з мигдалем (солодкий сироп із льодом і перетертим мигдалем).
Джерело-символ міста
З-поміж ошатних, а подекуди і занедбаних спустошених споруд, Джерело німфи Аретузи видається зеленою оазою. Це ще одна примітна пам’ятка сицилійського міста. Тут надзвичайно зелено, поважно плавають білі лебеді і кумедно пірнають качки.
Джерело згадують у своїх творах античні поети Вергілій і Піндар. Щоб допомогти Аретузі втекти від свого коханця Альфея, Артеміда перетворила її у джерело, розповідає легенда. Це справді давнє прісноводне джерело біля морського узбережжя, що стало, завдяки романтичній байці, символом Сіракузів.
Тут зосереджені численні рештки елліністичного і римського періодів історії міста, заснованого у 8 столітті до нашої ери. Найвагоміша споруда – Грецький театр, котрий буквально врізаний у скелястий пагорб. Кам’яні руїни збереглися від 5 століття до нашої ери, коли під наглядом архітектора Демокопоса був зведений комплекс для видовищ. Споруда, розрахована колись на 15 тисяч глядачів, вважається однією з найбільших у світі серед античних театрів.
Гірше зберігся Римський амфітеатр грандіозних розмірів. Його структура у формі еліпса нагадує римський Колізей. Історики припускають, що арену використовували для циркових вистав і гладіаторських боїв.
Загадкова печера
Обходивши визначні руїни, вервечка туристів неодмінно прямує до височенної печери під дивною назвою «Вухо Діонісія». Кажуть, це місце так охрестив італійський художник Караваджо, оскільки за формою вона нагадує вушну раковину і має своєрідні акустичні властивості. Місцевий екскурсовод розповідає байку про колишнє призначення печери.
«Діонісій прийшов до влади у Сіракузах наприкінці 5 століття до нашої ери, – каже вона. – За переказами, цю печеру тиран використовував як в’язницю для своїх політичних в’язнів. Замкнені всередині печери, вони обговорювали правителя, а він тим часом на горі підслуховував лихослів’я ув’язнених і був у курсі їхніх намірів».
Сіракузьке бароко
У старому місті на острові Ортіджа, що є частиною Сіракузів, милує око видовищний бароковий комплекс площі Дуомо. Перлина цього ансамблю – кафедральний собор із розкішним фасадом у стилі бароко XVIII століття. За античної доби тут височів Храм Афіни, а в період візантійської епохи його переобладнали у християнську церкву.
Невеличку площу прикрашають інші барокові будівлі та ресторанчики, у меню яких обов’язково буде типовий сіракузький десерт – ґраніта з мигдалем (солодкий сироп із льодом і перетертим мигдалем).
Джерело-символ міста
З-поміж ошатних, а подекуди і занедбаних спустошених споруд, Джерело німфи Аретузи видається зеленою оазою. Це ще одна примітна пам’ятка сицилійського міста. Тут надзвичайно зелено, поважно плавають білі лебеді і кумедно пірнають качки.
Джерело згадують у своїх творах античні поети Вергілій і Піндар. Щоб допомогти Аретузі втекти від свого коханця Альфея, Артеміда перетворила її у джерело, розповідає легенда. Це справді давнє прісноводне джерело біля морського узбережжя, що стало, завдяки романтичній байці, символом Сіракузів.