Попри нарікання окремих фахівців та чиновників, вони таки постійно у мандрах. Два роки тому в Токіо полотно Леонардо да Вінчі «Благовіщення» і картина Тіціано «Венера Урбінська» завоювали увагу майже мільйона японців.
У червні упрродовж двох тижнів на твір Караваджо «Нарцис» прийшли подивитися 20 тисяч відвідувачів у столиці Чорногорії. Інша робота цього видатного італійця невдовзі вирушить до Куби.
Економічна вигода від мандрівних виставок не така вже й велика, зазначив у розмові з Радіо Свобода директор Комітету зі збереження культурної спадщини Маріо Реска. Позичаючи твір, часом керуються тим, що сторона, яка приймає, погоджується на реставрацію полотна або ж надає в обмін якийсь твір зі своєї колекції.
Культурна місія
«Більшість мистецьких творів ми позичаємо безкоштовно, – каже Маріо Реска. – Правда, нещодавно ми позичили за кордон кілька картин, які спонсорують приватні компанії.
Але головна цінність пересувних виставок полягає у культурній місії: сприяти наближенню до мистецтва якомога більшого числа людей і популяризувати Італію, а саме мистецький туризм. За перше півріччя поточного року відвідувачів у наших музеях побільшало на 12 відсотків. Подібного в Італії не спостерігалося роками».
Порівняно з 80-ми роками минулого століття кількість пересувних зразків італійського мистецтва збільшилася утричі. Кожного року паспорт на виїзд отримують майже 12 тисяч творів із державних колекцій. Щоправда, відомства з питань культури та історичної спадщини вважають таку кількість надто великою,тому розробляють нову концепцію, щоб пересувні експозиції були змістовнішими й більш резонансними.
Директор Комітету зі збереження культурної спадщини Маріо Реска пояснив: «Ми думаємо обмежити кількість творів, які надаємо у тимчасове користування закордонним музеям. Досвід свідчить, що виставки, які мали великий успіх, складалися з кількох творів. Недоцільно розмістити 300 картин чи археологічних предметів в одній експозиції. Нормальний відвідувач не може перебувати у музеї 7 годин. Тож головне – представити не багато творів, а концентрувати увагу на їхньому культурному значенні».
Непорушні шедеври
Під час подорожі делікатні полотна, статуї чи археологічні предмети пошкоджуються. Реставрація деяких творів і дорога, і дуже повільна. Тому заради збереження стану культурних цінностей їхнє пересування також планують обмежити.
Водночас в Італії існує низка музеїв та галерей, які мають списки так званих нерухомих об’єктів. Ці роботи не дозволено перевозити в інші місця. Наприклад, картинна галерея Уффіці у Флоренції налічує 23 «непорушних» полотна. Серед них картина Сандро Боттічеллі «Народження Венери», яку нещодавно запросили із-за кордону.
Одна з головних причин відмови – обов’язкове збереження колекції та престижу галереї: турист не може прийти в Уффіці і не побачити там шедевра італійського художника епохи Відродження.
У червні упрродовж двох тижнів на твір Караваджо «Нарцис» прийшли подивитися 20 тисяч відвідувачів у столиці Чорногорії. Інша робота цього видатного італійця невдовзі вирушить до Куби.
Економічна вигода від мандрівних виставок не така вже й велика, зазначив у розмові з Радіо Свобода директор Комітету зі збереження культурної спадщини Маріо Реска. Позичаючи твір, часом керуються тим, що сторона, яка приймає, погоджується на реставрацію полотна або ж надає в обмін якийсь твір зі своєї колекції.
Культурна місія
«Більшість мистецьких творів ми позичаємо безкоштовно, – каже Маріо Реска. – Правда, нещодавно ми позичили за кордон кілька картин, які спонсорують приватні компанії.
Але головна цінність пересувних виставок полягає у культурній місії: сприяти наближенню до мистецтва якомога більшого числа людей і популяризувати Італію, а саме мистецький туризм. За перше півріччя поточного року відвідувачів у наших музеях побільшало на 12 відсотків. Подібного в Італії не спостерігалося роками».
Порівняно з 80-ми роками минулого століття кількість пересувних зразків італійського мистецтва збільшилася утричі. Кожного року паспорт на виїзд отримують майже 12 тисяч творів із державних колекцій. Щоправда, відомства з питань культури та історичної спадщини вважають таку кількість надто великою,тому розробляють нову концепцію, щоб пересувні експозиції були змістовнішими й більш резонансними.
Директор Комітету зі збереження культурної спадщини Маріо Реска пояснив: «Ми думаємо обмежити кількість творів, які надаємо у тимчасове користування закордонним музеям. Досвід свідчить, що виставки, які мали великий успіх, складалися з кількох творів. Недоцільно розмістити 300 картин чи археологічних предметів в одній експозиції. Нормальний відвідувач не може перебувати у музеї 7 годин. Тож головне – представити не багато творів, а концентрувати увагу на їхньому культурному значенні».
Непорушні шедеври
Під час подорожі делікатні полотна, статуї чи археологічні предмети пошкоджуються. Реставрація деяких творів і дорога, і дуже повільна. Тому заради збереження стану культурних цінностей їхнє пересування також планують обмежити.
Водночас в Італії існує низка музеїв та галерей, які мають списки так званих нерухомих об’єктів. Ці роботи не дозволено перевозити в інші місця. Наприклад, картинна галерея Уффіці у Флоренції налічує 23 «непорушних» полотна. Серед них картина Сандро Боттічеллі «Народження Венери», яку нещодавно запросили із-за кордону.
Одна з головних причин відмови – обов’язкове збереження колекції та престижу галереї: турист не може прийти в Уффіці і не побачити там шедевра італійського художника епохи Відродження.
