Київ – У Верховній Раді зареєстрували проект декларації «Про гідність, свободу і права людини», розробленої під керівництвом російського патріарха Кирила. Ініціатором цього виступив народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко. За його словами, у цій декларації «закладаються істинно слов’янські, українські підвалини прав людини». Утім, на думку українських філософів та письменників, політика нинішньої влади щодо релігії є небезпечною і може призвести до поглиблення розколу українського суспільства.
Представники нинішньої влади не приховували своєї прихильності до православної церкви Московського патріархату. Тепер же заступник керівника фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко вирішив законодавчо закріпити це, зареєструвавши у Верховній Раді проект декларації «Про гідність, свободу і права людини».
У пояснювальній записці йдеться про те, що декларація має втілити «Основи вчення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини», розроблену робочою групою під керівництвом на той час митрополита Смоленського та Калінінградського, а зараз патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Цей документ був ухвалений на Архієрейському соборі Руської православної церкви у Москві 2008 року і представлений в українському перекладі Українською православною церквою (Московського патріархату) 2009-го в Києво-Печерській Лаврі.
Деякі цитати декларації:
– «Права людини не можуть бути підставою для того, щоб змушувати порушувати заповіді Божі. Неприпустимими є спроби підпорядкувати погляди віруючих на людину, сім’ю, громадське життя і церковну практику безрелігійному розумінню прав людини».
– «Права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу».
«Релігійні ігри» загрожують розколом суспільства?
Нинішня влада і справді відходить від принципу секулярності, де церква відокремлена від держави, зазначає академік Мирослав Попович. На його думку, у такий спосіб українська влада калькує російську модель державного правління.
«Це дуже нагадує гасло «Самодержавие, православие, народность», висунуте російським урядом Миколи Першого. Це не сумісно з європейськими принципами, – зазначає Мирослав Попович. – Вибір вірування – це особиста справа людини. І якщо хтось буде нав’язувати мені якісь уявлення про космос чи людську істоту, то це може бути лише за попирання елементарних прав дорослої людини».
«Релігійні ігри» нинішньої влади, вважає український письменник Олександр Ірванець, є небезпечними. Оскільки, на його думку, це може призвести до ще більшого розколу українського суспільства.
«Нав’язування пріоритетів і цінностей православної церкви може мати спротив численних греко-католиків із заходу України, кримських татар, які є мусульманами. Насправді духовний розвиток українців перебуває на дуже низькому рівні. Те, що люди ходять до церкви на Пасху чи Різдво, ще не означає, що вони справді вірять у Бога. З такими людьми тим більше небезпечно грати в такі ігри і накидати їм якісь принципи та постулати. Це може скінчитися дуже і дуже плачевно», – говорить письменник.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою, як обов’язкова. Про це йдеться у 35-ій статті української Конституції.
У пояснювальній записці йдеться про те, що декларація має втілити «Основи вчення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини», розроблену робочою групою під керівництвом на той час митрополита Смоленського та Калінінградського, а зараз патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Цей документ був ухвалений на Архієрейському соборі Руської православної церкви у Москві 2008 року і представлений в українському перекладі Українською православною церквою (Московського патріархату) 2009-го в Києво-Печерській Лаврі.
Деякі цитати декларації:
– «Права людини не можуть бути підставою для того, щоб змушувати порушувати заповіді Божі. Неприпустимими є спроби підпорядкувати погляди віруючих на людину, сім’ю, громадське життя і церковну практику безрелігійному розумінню прав людини».
– «Права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу».
«Релігійні ігри» загрожують розколом суспільства?
Нинішня влада і справді відходить від принципу секулярності, де церква відокремлена від держави, зазначає академік Мирослав Попович. На його думку, у такий спосіб українська влада калькує російську модель державного правління.
«Це дуже нагадує гасло «Самодержавие, православие, народность», висунуте російським урядом Миколи Першого. Це не сумісно з європейськими принципами, – зазначає Мирослав Попович. – Вибір вірування – це особиста справа людини. І якщо хтось буде нав’язувати мені якісь уявлення про космос чи людську істоту, то це може бути лише за попирання елементарних прав дорослої людини».
«Релігійні ігри» нинішньої влади, вважає український письменник Олександр Ірванець, є небезпечними. Оскільки, на його думку, це може призвести до ще більшого розколу українського суспільства.
«Нав’язування пріоритетів і цінностей православної церкви може мати спротив численних греко-католиків із заходу України, кримських татар, які є мусульманами. Насправді духовний розвиток українців перебуває на дуже низькому рівні. Те, що люди ходять до церкви на Пасху чи Різдво, ще не означає, що вони справді вірять у Бога. З такими людьми тим більше небезпечно грати в такі ігри і накидати їм якісь принципи та постулати. Це може скінчитися дуже і дуже плачевно», – говорить письменник.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою, як обов’язкова. Про це йдеться у 35-ій статті української Конституції.