Луганськ – На Луганщині у селі Можняківка, що у Новопсковському районі, на День Незалежності місцева інтелігенція збирається біля могили вояків УНР, вшановуючи героїв національно визвольної боротьби. У 1918 році на території нинішньої Луганської області бойову службу ніс Запорозький корпус Армії УНР. Солдати цього підрозділу виконували фактично функцію прикордонників, боронячи рубежі української республіки від більшовиків та денікінців. Зараз про події 90-річної давнини нагадує могила з хрестом у степу та легенда про захований скарб.
Могила воїнів УНР – невеличкий пагорб із потрісканої від спеки землі з дерев’яним хрестом – сховалася поміж малочислених у степу деревець акації. За похованням доглядають місцеві патріоти, бувають тут школярі, іноді прижають делегації з інших регіонів.
У 1918 році Запорозький корпус діяв вздовж демаркаційної лінії між більшовицькою Росією та УНР. Один із підрозділів корпусу, який мав назву полк кінних гайдамаків імені Кості Гордієнка, розташовувався у Новопсковському районі. Не виключено, що у могилі можуть покоїтися славнозвісні січові стрільці, які складали значну частину гайдамацького полку.
«Коли ж ми почали піднімати документи, то я довідався, що Січові стрільці Євгена Коновальця були тут, до листопада 1918 року», – стверджує місцевий краєзнавець Василь Каплунов.
Скарби шукають і досі
Скільки у цій могилі поховано вояків і як вони загинули, достеменно невідомо. Однак старі люди розповідають, що в селі перебував кінний загін, і називали цих вояків гайдамаками.
«В селі цей топонім зберігся, як «гайдамака». Кажуть, поїдь у поле, біля гайдамаки поверни управо… Гайдамака, або гайдамацька могила», – розповідає Каплунов.
Збереглася й легенда про скарб, який начебто залишили гайдамаки у селі. На місці розташування полку земля перекопувалася неодноразово. Декому той скарб не дає спокою й нині.
«Цей скарб шукали довго, навіть у 50-х роках, розказували очевидці. Ті люди ще живі, що копалися, – каже Василь Каплунов. – Нещодавно хлопці приїжджали з Харкова. Вони почули про цей скарб. Кажуть, ви нам розкажете, ми також пориємось».
Могилу оберігають краєзнавці
На гайдамацькій могилі хрест стояв аж до середини ХX століття. Потім землі були розорані, і місце похорону вояків УНР практично знищили, як і скіфський курган поруч. Відновити поховання вдалося за незалежності місцевим краєзнавцям.
Щоправда, і в наш час могилі не давали покою. Декілька разів невідомі руйнували дерев’яний хрест.
Зараз небайдужі люди збирають кошти на встановлення пам’ятника і впорядкування гайдамацької могили. Щороку на Покрову і День незалежності тут збираються козаки, просвітяни, представники різних політичних сил, щоб пом’янути борців за Незалежність України.
У 1918 році Запорозький корпус діяв вздовж демаркаційної лінії між більшовицькою Росією та УНР. Один із підрозділів корпусу, який мав назву полк кінних гайдамаків імені Кості Гордієнка, розташовувався у Новопсковському районі. Не виключено, що у могилі можуть покоїтися славнозвісні січові стрільці, які складали значну частину гайдамацького полку.
«Коли ж ми почали піднімати документи, то я довідався, що Січові стрільці Євгена Коновальця були тут, до листопада 1918 року», – стверджує місцевий краєзнавець Василь Каплунов.
Скарби шукають і досі
Скільки у цій могилі поховано вояків і як вони загинули, достеменно невідомо. Однак старі люди розповідають, що в селі перебував кінний загін, і називали цих вояків гайдамаками.
«В селі цей топонім зберігся, як «гайдамака». Кажуть, поїдь у поле, біля гайдамаки поверни управо… Гайдамака, або гайдамацька могила», – розповідає Каплунов.
Збереглася й легенда про скарб, який начебто залишили гайдамаки у селі. На місці розташування полку земля перекопувалася неодноразово. Декому той скарб не дає спокою й нині.
«Цей скарб шукали довго, навіть у 50-х роках, розказували очевидці. Ті люди ще живі, що копалися, – каже Василь Каплунов. – Нещодавно хлопці приїжджали з Харкова. Вони почули про цей скарб. Кажуть, ви нам розкажете, ми також пориємось».
Могилу оберігають краєзнавці
На гайдамацькій могилі хрест стояв аж до середини ХX століття. Потім землі були розорані, і місце похорону вояків УНР практично знищили, як і скіфський курган поруч. Відновити поховання вдалося за незалежності місцевим краєзнавцям.
Щоправда, і в наш час могилі не давали покою. Декілька разів невідомі руйнували дерев’яний хрест.
Зараз небайдужі люди збирають кошти на встановлення пам’ятника і впорядкування гайдамацької могили. Щороку на Покрову і День незалежності тут збираються козаки, просвітяни, представники різних політичних сил, щоб пом’янути борців за Незалежність України.