Івано-Франківськ – На п’ять днів Івано-Франківськ став «вільним містом» для різних жанрів мистецтва. Тут уперше проходить мистецький проект «Порто-Франко». Основа концепція – відкритість і доступність, основна ідея – Україна на тлі інших країн. Серед учасників акції – літератори, музиканти, художники, кухарі з Польщі, Німеччини, Франції, Ірану, Росії, України. Мистецтво прийшло до пересічних людей.
«Випинається у ямі порт Франківськ. Найкраща гавань після рифів і островів Карпат. Найпевніший порт і форт на березі Покуття. Він позначений на всіх таємних морських мапах, без нього неможливий жоден рейс у цих широтах. Франківськ тримає…»
Із літературно-музичного діалогу письменника Тараса Прохаська і віолончеліста Золтана Алмаші у щойно відреставрованому фортечному бастіоні розпочався проект. Власне, «Порт Франківськ», уривки з якого читав Прохасько, певною мірою «надихнув» до такої назви.
А ще означення «вільний порт» із економічної площини перенесене в культурно-мистецьку. Це мало символізувати відкритість, відсутність обмежень, доступність, синтез і діалог культур, наголошує директор проекту Роман Григорів.
«Формат проекту не має ніяких обмежень – стилістичних, жанрових чи інших. Він включає всі види і жанри мистецтва і їх синтезує. Наступна – це ідея синтезу і діалогу культур: власне, синтезувати музику і літературу, кіно, візуальне мистецтво і так далі, синтезувати його з українським арсеналом. Наскрізна ідея – Україна. Але Україна не просто в контексті, а в синтезі з іншими країнами», – зазначає Роман Григорів.
Пісок, Іран, Андрухович, «Індія»…
Відкритість і вільний доступ, змішування і співіснування відчутні в різних площинах. Навіть у виборі сцени.
Її як такої нема. Навзамін – мури бастіону, внутрішній дворик, галерея кінотеатру, балкон австрійської кам’яниці.
Або – як під час виступу письменника Юрія Андруховича з ансамблем перської музики «Джаам» із Тегерана – купа піску на Вічевому майдані, килими, на яких український письменник читає «Індію» на тлі східної музики.
Як і обіцяли організатори, «естетизація побутового простору», «перетворення звичних речей на театр», така собі «постмодерна опера».
«Іздрик виглядав таким репером. Це так драйвово. Енергетично викладав, читав свої вірші, читав вірші Семенчука. І Семенчук читав свої вірші і читав вірші Іздрика. Згадували ім’я Іфро. І це повторювалося як якась мантра. Було дуже гарно, енергетично», – ділиться враженнями від «DrumТИатру» молодий прикарпатський письменник, лауреат міжнародної премії імені Олеся Гончара Василь Карп’юк.
Мистецтво на «твоїй території»
Мистецький Франківськ ще пам’ятає бієнале 20-річної давності – перші чи не на весь тодішній Союз міжнародні імпрези. Два роки тому на вулиці міста вийшов квартет із класичною музикою. Рік тому провели «Франк-оперу-фест».
Але щоб такий мікс – поезія, музика, кіно, фото, національні кухні – це був експеримент. Кожний день присвячений окремій країні: Польща, Іран, Франція.
У фортечній галереї бастіону демонструвалися польський артистичний плакат, фотовиставки китайських, іранських, французьких фотохудожників, експозиція сучасного абстрактного живопису. В кінотеатрі – звідти ж фільми. Більшість надали посольства цих країн. Іранський фотопроект «Таємниця Персії», приміром, без підписів і коментарів, щоб зберегти цю таємницю. На її відкриття приїхав іранський фотохудожник і композитор Реза Ґолестані.
«Це фото з різних міст Ірану. Це місто Персеполіс – столиця Перської імперії, якому понад три тисячі років. Ось місто Язд, теж одне з релігійних і древніх міст Ірану. А місто Есфаган вважається одним із найкрасивіших міст Ірану. Представлено багато архітектурних пам’яток і будівель», – розповідає митець із Ірану.
Концерти дали музичні гурти з Кракова, Тегерана, Києва, Одеси, Львова, Івано-Франківська. Національні кухні представили Ронні Бадендік з Гамбурга і Ерве Бурдон із Парижа.
І все це – для всіх франківців. Бо на відкритих сценах, безкоштовно. Як сказав хтось із організаторів, «щоб кожен міг підійти ближче до мистецтва».
Світ іде до нас, додає Тарас Прохасько: «Мені завжди здавалося, що ми повинні жити так, щоб світ приходив до нас. Тобто всі основні події, які відбуваються в нашому житті, можна шукати десь, а можна зробити так, щоб вони відбулися на твоїй території».
15 років тому франківський поет Ярослав Довган написав англійському музикантові Стінґу чи то листа, чи то вірша: приїдь, візьми з собою гітару, якщо не захопиш гітару, то тут знайдемо, зіграєш нам…
Сьогодні французький віолончеліст Домінік де Віянкур разом із Тарасом Прохаськом виступає у Пнівському замку. Так закінчується мистецький проект «Порто-Франко».
Із літературно-музичного діалогу письменника Тараса Прохаська і віолончеліста Золтана Алмаші у щойно відреставрованому фортечному бастіоні розпочався проект. Власне, «Порт Франківськ», уривки з якого читав Прохасько, певною мірою «надихнув» до такої назви.
А ще означення «вільний порт» із економічної площини перенесене в культурно-мистецьку. Це мало символізувати відкритість, відсутність обмежень, доступність, синтез і діалог культур, наголошує директор проекту Роман Григорів.
«Формат проекту не має ніяких обмежень – стилістичних, жанрових чи інших. Він включає всі види і жанри мистецтва і їх синтезує. Наступна – це ідея синтезу і діалогу культур: власне, синтезувати музику і літературу, кіно, візуальне мистецтво і так далі, синтезувати його з українським арсеналом. Наскрізна ідея – Україна. Але Україна не просто в контексті, а в синтезі з іншими країнами», – зазначає Роман Григорів.
Пісок, Іран, Андрухович, «Індія»…
Відкритість і вільний доступ, змішування і співіснування відчутні в різних площинах. Навіть у виборі сцени.
Її як такої нема. Навзамін – мури бастіону, внутрішній дворик, галерея кінотеатру, балкон австрійської кам’яниці.
Або – як під час виступу письменника Юрія Андруховича з ансамблем перської музики «Джаам» із Тегерана – купа піску на Вічевому майдані, килими, на яких український письменник читає «Індію» на тлі східної музики.
Як і обіцяли організатори, «естетизація побутового простору», «перетворення звичних речей на театр», така собі «постмодерна опера».
«Іздрик виглядав таким репером. Це так драйвово. Енергетично викладав, читав свої вірші, читав вірші Семенчука. І Семенчук читав свої вірші і читав вірші Іздрика. Згадували ім’я Іфро. І це повторювалося як якась мантра. Було дуже гарно, енергетично», – ділиться враженнями від «DrumТИатру» молодий прикарпатський письменник, лауреат міжнародної премії імені Олеся Гончара Василь Карп’юк.
Мистецтво на «твоїй території»
Мистецький Франківськ ще пам’ятає бієнале 20-річної давності – перші чи не на весь тодішній Союз міжнародні імпрези. Два роки тому на вулиці міста вийшов квартет із класичною музикою. Рік тому провели «Франк-оперу-фест».
Але щоб такий мікс – поезія, музика, кіно, фото, національні кухні – це був експеримент. Кожний день присвячений окремій країні: Польща, Іран, Франція.
У фортечній галереї бастіону демонструвалися польський артистичний плакат, фотовиставки китайських, іранських, французьких фотохудожників, експозиція сучасного абстрактного живопису. В кінотеатрі – звідти ж фільми. Більшість надали посольства цих країн. Іранський фотопроект «Таємниця Персії», приміром, без підписів і коментарів, щоб зберегти цю таємницю. На її відкриття приїхав іранський фотохудожник і композитор Реза Ґолестані.
«Це фото з різних міст Ірану. Це місто Персеполіс – столиця Перської імперії, якому понад три тисячі років. Ось місто Язд, теж одне з релігійних і древніх міст Ірану. А місто Есфаган вважається одним із найкрасивіших міст Ірану. Представлено багато архітектурних пам’яток і будівель», – розповідає митець із Ірану.
Концерти дали музичні гурти з Кракова, Тегерана, Києва, Одеси, Львова, Івано-Франківська. Національні кухні представили Ронні Бадендік з Гамбурга і Ерве Бурдон із Парижа.
І все це – для всіх франківців. Бо на відкритих сценах, безкоштовно. Як сказав хтось із організаторів, «щоб кожен міг підійти ближче до мистецтва».
Світ іде до нас, додає Тарас Прохасько: «Мені завжди здавалося, що ми повинні жити так, щоб світ приходив до нас. Тобто всі основні події, які відбуваються в нашому житті, можна шукати десь, а можна зробити так, щоб вони відбулися на твоїй території».
15 років тому франківський поет Ярослав Довган написав англійському музикантові Стінґу чи то листа, чи то вірша: приїдь, візьми з собою гітару, якщо не захопиш гітару, то тут знайдемо, зіграєш нам…
Сьогодні французький віолончеліст Домінік де Віянкур разом із Тарасом Прохаськом виступає у Пнівському замку. Так закінчується мистецький проект «Порто-Франко».