Львів – Справжнє галицьке єврейське весілля інсценізували на вулицях Львова у рамках ІІ міжнародного фестивалю єврейської музики LvivKlezFest-2010. Від івритських слів «клі» означає інструмент, а «земер» – співати. На весіллі молодим співали клезмери з різних міст України. Як виглядало єврейське весілля у довоєнному Львові?
За запальною єврейською музикою львівськими вулицями потягнулась вервиця людей. Вперше просто неба можна було побачити давнє галицьке єврейське весілля, за цією традицією одружувались до 1939 року.
Іврит, ідиш, польська, українська – мови такої забави, а відтак вона об’єднала різні нації. Адже до війни галицькі євреї вдома спілкувались на ідиш, на вулиці – польською, знали українську.
Згідно традиції, саме батьки добирали своїм дітям пару, а молоді зустрічались лишень 5 разів. Якщо за цей час хтось комусь не припав до вподоби – заручини не відбувались. Але переважно молоді люди давали згоду на одруження і, як правило, це була міцна родина на усе життя.
За тиждень до весілля наречені не бачились. День забави обирався ретельно: це не могла бути субота, єврейські свята чи час між Песахом і Шавуот. За день до весілля наречені дотримувались строгого посту, щоб очиститись від гріхів.
Староєврейська нагадувала довоєнну вулицю Львова
На Староєврейській вулиці інсценізували довоєнний Львів. Із модного салону нареченій Леї, доньці Янкеля Кацмана, винесли сукню, з перукарні – величезну халу, від нотаріуса вийшов дідусь, який онуці переписав частину маєтку. У той час чоловіки, серед них і наречений Іцхак, син Наума Фляйшмана, стояли у черзі до цирульні. Усі, наречені, батьки і гості, ходою пішли на площу Ринок. На вулицях зібрались клезмери (єврейській музики).
Спершу дійство відбувалось на жіночому боці, де наречену супроводжували танцями і старими весільними піснями, які виконували польською, українською, на ідиш. Весільна забава захопила усіх, хто прийшов на неї подивитись. Усі дружньо переходити з одного місця на інше.
На чоловічій стороні наречений усім присутнім зачитав ктубу, весільний контракт і підняв білу хусточку на знак згоди.
«Єврейське весілля дечим відрізняється від християнського, тут зачитується шлюбна умова, ктуба, – розповідає директор Львівського відділення Благодійного фонду «Хесед-ар’є» Адель Діанова. – Там прописані усі права і обов’язки, під час весілля це скріплюється на усе життя. Обдаровували молодих усім, чим було потрібно, від подушки, ковдри, півня і так далі».
Дарували молодій парі усе потрібне для життя
Опісля обдаровувань і зустрічі з батярами, урочиста хода попрямувала до хупи, символу власної домівки пари. Гарно розшиту білу тканину над молодятами тримали четверо чоловіків. Це означало заможне і щасливе життя у власній оселі. Молоді сім разів обійшли довкола хупи, щоб відігнати злих духів, обмінялись обручками. Сім разів рабин благословив пару.
Коли увесь натовп гукнув «Мазл тов!» (На щастя!) почалася забава. Молода пара кружляла в танку, під час танцю їх на стільцях піднімали уверх, немов королівську родину. На єврейському весіллі в Галичині пригощали різними смаколиками, обов’язково фаршированою рибою і гусячою шийкою, медівником, коржиками, печеними яблуками, холодцем із курячих крил. Загалом мало бути 18 страв, оскільки на івриті це промовляється «хай», що означає життя.
Весільна забава, за традицією, відбулась до пізньої ночі.
LvivKlezFest відроджує культуру довоєнного Львова
Організатори ІІ міжнародного фестивалю разом із музичними колективами вишукували давні традиції єврейського весілля, як по архівних матеріалах, так і розпитували літніх людей. Адже сьогодні такі весілля відбуваються вкрай рідко з різних причин, хтось не знає, також дедалі частіше змішані пари.
А яким бачить своє справжнє весілля Лея, яка зіграла роль нареченої на фестивалі? «Мені важко відповісти, бо маю трішки інше бачення свого весілля, але обряд дуже цікавий», – каже вона.
Фестиваль LvivKlezFest намагається відродити культуру уже втраченого довоєнного Львова, мультикультурної столиці Галичини, де неповторне середовище творили українці, євреї, поляки. Цей сформований ними світ усе більш стає недосяжний, але таке багатобарвне минуле аж ніяк не можна кинути в забуття.
Іврит, ідиш, польська, українська – мови такої забави, а відтак вона об’єднала різні нації. Адже до війни галицькі євреї вдома спілкувались на ідиш, на вулиці – польською, знали українську.
Згідно традиції, саме батьки добирали своїм дітям пару, а молоді зустрічались лишень 5 разів. Якщо за цей час хтось комусь не припав до вподоби – заручини не відбувались. Але переважно молоді люди давали згоду на одруження і, як правило, це була міцна родина на усе життя.
За тиждень до весілля наречені не бачились. День забави обирався ретельно: це не могла бути субота, єврейські свята чи час між Песахом і Шавуот. За день до весілля наречені дотримувались строгого посту, щоб очиститись від гріхів.
Староєврейська нагадувала довоєнну вулицю Львова
На Староєврейській вулиці інсценізували довоєнний Львів. Із модного салону нареченій Леї, доньці Янкеля Кацмана, винесли сукню, з перукарні – величезну халу, від нотаріуса вийшов дідусь, який онуці переписав частину маєтку. У той час чоловіки, серед них і наречений Іцхак, син Наума Фляйшмана, стояли у черзі до цирульні. Усі, наречені, батьки і гості, ходою пішли на площу Ринок. На вулицях зібрались клезмери (єврейській музики).
Спершу дійство відбувалось на жіночому боці, де наречену супроводжували танцями і старими весільними піснями, які виконували польською, українською, на ідиш. Весільна забава захопила усіх, хто прийшов на неї подивитись. Усі дружньо переходити з одного місця на інше.
На чоловічій стороні наречений усім присутнім зачитав ктубу, весільний контракт і підняв білу хусточку на знак згоди.
«Єврейське весілля дечим відрізняється від християнського, тут зачитується шлюбна умова, ктуба, – розповідає директор Львівського відділення Благодійного фонду «Хесед-ар’є» Адель Діанова. – Там прописані усі права і обов’язки, під час весілля це скріплюється на усе життя. Обдаровували молодих усім, чим було потрібно, від подушки, ковдри, півня і так далі».
Дарували молодій парі усе потрібне для життя
Опісля обдаровувань і зустрічі з батярами, урочиста хода попрямувала до хупи, символу власної домівки пари. Гарно розшиту білу тканину над молодятами тримали четверо чоловіків. Це означало заможне і щасливе життя у власній оселі. Молоді сім разів обійшли довкола хупи, щоб відігнати злих духів, обмінялись обручками. Сім разів рабин благословив пару.
Коли увесь натовп гукнув «Мазл тов!» (На щастя!) почалася забава. Молода пара кружляла в танку, під час танцю їх на стільцях піднімали уверх, немов королівську родину. На єврейському весіллі в Галичині пригощали різними смаколиками, обов’язково фаршированою рибою і гусячою шийкою, медівником, коржиками, печеними яблуками, холодцем із курячих крил. Загалом мало бути 18 страв, оскільки на івриті це промовляється «хай», що означає життя.
Весільна забава, за традицією, відбулась до пізньої ночі.
LvivKlezFest відроджує культуру довоєнного Львова
Організатори ІІ міжнародного фестивалю разом із музичними колективами вишукували давні традиції єврейського весілля, як по архівних матеріалах, так і розпитували літніх людей. Адже сьогодні такі весілля відбуваються вкрай рідко з різних причин, хтось не знає, також дедалі частіше змішані пари.
А яким бачить своє справжнє весілля Лея, яка зіграла роль нареченої на фестивалі? «Мені важко відповісти, бо маю трішки інше бачення свого весілля, але обряд дуже цікавий», – каже вона.
Фестиваль LvivKlezFest намагається відродити культуру уже втраченого довоєнного Львова, мультикультурної столиці Галичини, де неповторне середовище творили українці, євреї, поляки. Цей сформований ними світ усе більш стає недосяжний, але таке багатобарвне минуле аж ніяк не можна кинути в забуття.