Прага – Україна за нової влади: чи вона вибудовує збалансовану зовнішню політику, чи рухається назустріч лише російським інтересам? Ні те, і не інше. Курс на те, що Україна вдає, ніби має якусь зовнішню політику, триває, вважають деякі експерти, які зібралися у вівторок у Вашингтоні.
Київ декларує незмінність курсу на інтеграцію в Європейський Союз, але відмовляється від ідеї вступу до НАТО, декларує стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами і швидкими темпами рухається на зближення з Москвою. Як зрозуміти новий курс Києва? Як захід має реагувати на нього? Відповіді на ці питання шукали експерти, яких запросив до дискусії американський Інститут Брукінґс.
Гострої критики новий курс Києва зазнав із вуст експерта Національного фонду демократії Наді Дюк, яка вважає, що політика адміністрації Віктора Януковича є безсистемною і спрямована не стільки на досягнення певних цілей, скільки на те, щоб повністю розірвати зв’язок з попередньою адміністрацією Віктора Ющенка.
«Виглядає так, що перші 100 днів Президента Януковича мають на меті лише створити враження, що це «не Ющенко», замість продуманого бачення того, куди Україна має прямувати. Виглядає так, що деякі рішення в українській зовнішній політиці ухвалюються через примху, без публічного обговорення і уяви про те, що є національними інтересами України. Наприклад, продовження перебування російського Чорноморського флоту, передача збагаченого урану, що може бути дуже добре для Америки, але українці мають на це неоднозначні реакції», – зауважила американський політолог.
Представник Адміністрації Президента Євген Буркат вважає, що насправді Президент Віктор Янукович, на відміну від свого попередника, демонструє збалансований підхід до зовнішньої політики. «Погляд Президента на українські національні інтереси у зовнішній політиці базуються на прагматичному розумінні існуючих реалій, – каже пан Буркат. – Серед наших пріоритетів – підтвердження курсу європейської інтеграції та розвиток стратегічних стосунків зі Сполученими Штатами й Росією. Розвиток добросусідських стосунків із Росією в усіх сферах, включно з енергетичною, є пріоритетом».
Україна не йде нікуди
Цю політику інший американський політолог Семюел Шарап із Центру американського поступу вважає «доброю, але неможливою». «Мета Януковича, яка полягає в тому, щоб відновити стратегічні стосунки з Москвою, з акцентом на економічні стосунки, та одночасно підтримувати стратегічні стосунки з Заходом, виглядають як правильний курс для його країни, але в реальності вони можуть виявитися неможливими. І причина не в тому, що на Заході існує «втома від України», як деякі можуть подумати, а в тому, що уява про добрі стосунки між Україною і Росією є зовсім різною у Москві та Києві».
Для Москви, як вважає політолог, добрі стосунки з Росією означають послаблення стосунків із Заходом і особливо з НАТО. Крім цього, Москва, на думку Семюела Шарапа, має «ненаситний апетит щодо економічної співпраці». І навіть прем’єр Микола Азаров, який раніше не робив гострих заяв щодо Росії, заявив, що Україна «не допустить рейдерських атак», коли йшлося про спробу російської компанії отримати активи металургійного заводу імені Ілліча.
«Іншими словами, «медовий місяць» між Росією і Україною, що настав після президентських виборів, приречений. І проблемою номер один для зовнішньої політики України буде впоратись із розчаруваннями Росії, бо Росія дуже емоційно поставилася до того, що вона бачить як виправлення ситуації, що складалася протягом попередніх п’яти років», – зауважує Семюел Шарап.
Він додає, що тим, хто виробляє політику стосовно України на Заході і хто стурбований тим, що відбуваються радикальні зміни, немає чого непокоїтися. Бо насправді політика Віктора Януковича послідовно продовжує політику його попередника Віктора Ющенка в тому, що Україна робить дуже багато заяв, але дуже рідко підкріплює їх реальними справами. «Із точки зору Заходу, незалежно, хто є Президентом України, вона не рухається ні в якому напрямку», – підсумовує Семюел Шарап.
Гострої критики новий курс Києва зазнав із вуст експерта Національного фонду демократії Наді Дюк, яка вважає, що політика адміністрації Віктора Януковича є безсистемною і спрямована не стільки на досягнення певних цілей, скільки на те, щоб повністю розірвати зв’язок з попередньою адміністрацією Віктора Ющенка.
«Виглядає так, що перші 100 днів Президента Януковича мають на меті лише створити враження, що це «не Ющенко», замість продуманого бачення того, куди Україна має прямувати. Виглядає так, що деякі рішення в українській зовнішній політиці ухвалюються через примху, без публічного обговорення і уяви про те, що є національними інтересами України. Наприклад, продовження перебування російського Чорноморського флоту, передача збагаченого урану, що може бути дуже добре для Америки, але українці мають на це неоднозначні реакції», – зауважила американський політолог.
Представник Адміністрації Президента Євген Буркат вважає, що насправді Президент Віктор Янукович, на відміну від свого попередника, демонструє збалансований підхід до зовнішньої політики. «Погляд Президента на українські національні інтереси у зовнішній політиці базуються на прагматичному розумінні існуючих реалій, – каже пан Буркат. – Серед наших пріоритетів – підтвердження курсу європейської інтеграції та розвиток стратегічних стосунків зі Сполученими Штатами й Росією. Розвиток добросусідських стосунків із Росією в усіх сферах, включно з енергетичною, є пріоритетом».
Україна не йде нікуди
Цю політику інший американський політолог Семюел Шарап із Центру американського поступу вважає «доброю, але неможливою». «Мета Януковича, яка полягає в тому, щоб відновити стратегічні стосунки з Москвою, з акцентом на економічні стосунки, та одночасно підтримувати стратегічні стосунки з Заходом, виглядають як правильний курс для його країни, але в реальності вони можуть виявитися неможливими. І причина не в тому, що на Заході існує «втома від України», як деякі можуть подумати, а в тому, що уява про добрі стосунки між Україною і Росією є зовсім різною у Москві та Києві».
Для Москви, як вважає політолог, добрі стосунки з Росією означають послаблення стосунків із Заходом і особливо з НАТО. Крім цього, Москва, на думку Семюела Шарапа, має «ненаситний апетит щодо економічної співпраці». І навіть прем’єр Микола Азаров, який раніше не робив гострих заяв щодо Росії, заявив, що Україна «не допустить рейдерських атак», коли йшлося про спробу російської компанії отримати активи металургійного заводу імені Ілліча.
«Іншими словами, «медовий місяць» між Росією і Україною, що настав після президентських виборів, приречений. І проблемою номер один для зовнішньої політики України буде впоратись із розчаруваннями Росії, бо Росія дуже емоційно поставилася до того, що вона бачить як виправлення ситуації, що складалася протягом попередніх п’яти років», – зауважує Семюел Шарап.
Він додає, що тим, хто виробляє політику стосовно України на Заході і хто стурбований тим, що відбуваються радикальні зміни, немає чого непокоїтися. Бо насправді політика Віктора Януковича послідовно продовжує політику його попередника Віктора Ющенка в тому, що Україна робить дуже багато заяв, але дуже рідко підкріплює їх реальними справами. «Із точки зору Заходу, незалежно, хто є Президентом України, вона не рухається ні в якому напрямку», – підсумовує Семюел Шарап.