Прага – Російський «Меморіал» цього тижня відкрив віртуальний музей ҐУЛАҐу і терору – про історію радянських трудових і концентраційних таборів. На сайті представлено матеріали з близько ста музеїв. В Україні також є громадська ініціатива за поширення історичних фактів про раніше замовчувані сторінки радянської доби у всесвітній павутині.
Над проектом віртуального музею про радянські репресії петербурзький «Меморіал» працював шість років. Спершу представники правозахисної організації збирали факти про механізм терору і реалії ҐУЛАҐу в Росії і за кордоном. А цього року інформацію систематизували.
Маленькі музеї через брак фінансування зникають, тому важливо було піти в інтернет, щоб не зникала пам’ять, говорять дослідники.
На сайті також можна дізнатися адреси масових поховань жертв репресій, місця розстрілів, документи про долю людей. Віртуальний музей ҐУЛАҐу – це не тільки база даних із архівів, але й також музей про стан пам’яті, наголошує куратор проекту Ірина Фліґе.
«Наприклад, у розділі «Пам’ятники» ми показуємо не тільки встановлення місця, але й як це було, історію пам’яті – як вона зберігалася протягом десятиліть, як шукали місце, якщо це, зокрема, місце поховання», – зауважила дослідниця.
Київський «Меморіал» оприлюднює дані з обласних архівів СБУ
Дослідники в Україні також збирають та оприлюднюють інформацію про раніше замовчувані радянської сторінки історії в електронній формі. Голова київського «Меморіалу» Роман Круцик запрошує до інформаційного центру громадської організації, де зібрані розсекречені дані СБУ і зовнішньої розвідки, інших архівів – всього 60 гігабайтів інформації.
Частину цих даних можна побачити на сайті українського «Меморіалу» – зокрема, виставку «Розсекречена пам’ять» про історію Голодомору.
Зараз «Меморіал» класифікує документи з обласних архівів СБУ, куди правозахисники дістали доступ минулого року. «Я на власній машині з аспірантом, екскурсоводом нашого музею совєтської окупації, ми протягом півроку об’їхали 18 областей України, центр, південь, схід. І якраз нам за той період вдалося зібрати з цифровим апаратом професійним біля 70 тисяч фотознімків, відцифрованих документів», – розповів Роман Круцик.
У січні цього року «Меморіал» відкрив першу частину експозиції про період із 1917-го по 1933 роки під назвою «Народна війна». Другу частину виставки з регіональними подробицями про повстанський рух українців правозахисники збираються підготувати до вересня.
Поширити нові дані через інтернет – ще в планах київського «Меморіалу». «Зараз шукаємо якогось гранту, щоб почати оті всі документи групувати по напрямках і виставляти вже в інтернет. Знаєте, це мав би робити Інститут національної пам’яті, чи Інститут історії, вони того не роблять, а ми громадська організація, яка ніяк не фінансується, не підтримується», – сказав київський історик.
Маленькі музеї через брак фінансування зникають, тому важливо було піти в інтернет, щоб не зникала пам’ять, говорять дослідники.
Експонат Віртуального музею ГУЛАГу і терору. Автограф Лихачова на пачці цигарок ("И с ними дедка Беломор! Д. Лихачев. 8 V 95")
Експонати, представлені у віртуальній збірці, навряд чи когось залишать байдужим, зауважила у розмові з Радіо Свобода представниця «Меморіалу» Тетяна Притикіна. «Там є все – від довідки про смерть двомісячної дитини, яка померла в тюрмі, до алюмінієвої ложки для проведення католицької меси в зоні», – каже вона. 
На сайті також можна дізнатися адреси масових поховань жертв репресій, місця розстрілів, документи про долю людей. Віртуальний музей ҐУЛАҐу – це не тільки база даних із архівів, але й також музей про стан пам’яті, наголошує куратор проекту Ірина Фліґе.
«Наприклад, у розділі «Пам’ятники» ми показуємо не тільки встановлення місця, але й як це було, історію пам’яті – як вона зберігалася протягом десятиліть, як шукали місце, якщо це, зокрема, місце поховання», – зауважила дослідниця.
Київський «Меморіал» оприлюднює дані з обласних архівів СБУ
Дослідники в Україні також збирають та оприлюднюють інформацію про раніше замовчувані радянської сторінки історії в електронній формі. Голова київського «Меморіалу» Роман Круцик запрошує до інформаційного центру громадської організації, де зібрані розсекречені дані СБУ і зовнішньої розвідки, інших архівів – всього 60 гігабайтів інформації.
Частину цих даних можна побачити на сайті українського «Меморіалу» – зокрема, виставку «Розсекречена пам’ять» про історію Голодомору.
Зараз «Меморіал» класифікує документи з обласних архівів СБУ, куди правозахисники дістали доступ минулого року. «Я на власній машині з аспірантом, екскурсоводом нашого музею совєтської окупації, ми протягом півроку об’їхали 18 областей України, центр, південь, схід. І якраз нам за той період вдалося зібрати з цифровим апаратом професійним біля 70 тисяч фотознімків, відцифрованих документів», – розповів Роман Круцик.
У січні цього року «Меморіал» відкрив першу частину експозиції про період із 1917-го по 1933 роки під назвою «Народна війна». Другу частину виставки з регіональними подробицями про повстанський рух українців правозахисники збираються підготувати до вересня.
Поширити нові дані через інтернет – ще в планах київського «Меморіалу». «Зараз шукаємо якогось гранту, щоб почати оті всі документи групувати по напрямках і виставляти вже в інтернет. Знаєте, це мав би робити Інститут національної пам’яті, чи Інститут історії, вони того не роблять, а ми громадська організація, яка ніяк не фінансується, не підтримується», – сказав київський історик.