Брюссель – Населення Європи старіє і все менше молоді з’являється на ринку праці, кажуть спеціалісти. Тим часом «грецька криза» та нестабільність євро примушують заощаджувати. Причому заходи суворої економії включають не лише скорочення зарплат чи обмеження соціальних допомог. Розміри пенсії та вік, коли громадяни отримують право на заслужений відпочинок, у різних державах Євросоюзу також переглядають. Радіо Свобода спробувало з’ясувати суть неприємних, але вимушених реформ, що їх переживають нині європейські пенсіонери.
Реформа пенсійної системи – це, насамперед, продовження терміну трудової діяльності. «Ми збільшимо офіційний вік виходу на пенсію, так, як це зробили Німеччина, Британія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Швеція та інші», – пояснює французький міністр праці Ерік Вурт.
Таким чином, у 2018 році на пенсію у Франції виходитимуть у 62, а не у 60 років, як нині.
Цей перехід буде поступовим, щоб не вплинути на життєві сподівання французів передпенсійного віку, каже міністр. Тобто з початку наступного року цей вік збільшуватиметься на 4 місяці щороку.
Пенсіонерів у ЄС стає більше і вони живуть довше
Водночас із цим не погоджуються чимало профспілкових організацій та й самих французів, що готуються до виходу на пенсію. У країні минулого тижня вже пройшли широкі маніфестації, і подальшими акціями протесту нинішній владі погрожують знову.
Чому саме пенсіонери потрапили під приціл економістів? Причина у тому, що тривалість життя у Франції, як, зрештою, і в інших європейських державах, чимдалі зростає. Тому Європейська комісія вже декілька разів закликала: у майбутньому перебування на пенсійному забезпеченні не повинно тривати довше як третину людського життя, бо інакше державні бюджети не витримають подальших витрат.
Тим часом у Великобританії різкі дискусії на цю тему точилися ще у часи прем’єрства Тоні Блера. Саме тоді вирішили з 2020 року встановити межу пенсійного віку на рівні 65 років. Із 2024-го ця планка поступово підійматиметься, і у сорокових роках нинішнього століття для отримання повної пенсії британці змушені будуть відпрацювати до 68 років.
Громадяни Іспанії, що нині, як і греки чи португальці, переживають боргову кризу, незабаром виходитимуть на пенсію у 67 років. Прем’єр-міністр Хосе Луґс Родрігес Сапатеро пояснив своїм співвітчизникам, що до цього владу спонукає демографічна ситуація. Проте перегляд пенсійної системи – це насамперед вимога Брюсселя, щоб таким чином іспанці зменшили свій величезний бюджетний дефіцит.
А чи вистачить роботи працівникам, яким за 60?
У Бельгії також неминуче зростання обов’язкового пенсійного віку з 65 до 67 років. Жан Алле з бельгійського «Соціального руху старших громадян» каже, що досягти цієї межі буде складно.
«Пенсійний вік у Бельгії починається у 65 років, – каже Жан Алле. – Проте ми побачили, що після 55 років люди мають усе менше роботи».
Тому, каже він, треба допомогти старшим залишатися на місцях після цієї вікової межі. Таким чином, вони довше сплачуватимуть пенсійні внески.
«Як на мене, пенсійний вік – це поняття доволі символічне. Треба сприяти людям, що наближаються до завершення кар’єри, щоб вони працювали, можливо, у полегшеному режимі», – додає представник соціального руху.
Німецька влада тим часом іще три роки тому ухвалила поступове підвищення віку виходу на пенсію. Щоправда, причиною такого кроку була не криза, а загрозливо низька народжуваність у цій державі.
Таким чином, у 2018 році на пенсію у Франції виходитимуть у 62, а не у 60 років, як нині.
Цей перехід буде поступовим, щоб не вплинути на життєві сподівання французів передпенсійного віку, каже міністр. Тобто з початку наступного року цей вік збільшуватиметься на 4 місяці щороку.
Пенсіонерів у ЄС стає більше і вони живуть довше
Водночас із цим не погоджуються чимало профспілкових організацій та й самих французів, що готуються до виходу на пенсію. У країні минулого тижня вже пройшли широкі маніфестації, і подальшими акціями протесту нинішній владі погрожують знову.
Чому саме пенсіонери потрапили під приціл економістів? Причина у тому, що тривалість життя у Франції, як, зрештою, і в інших європейських державах, чимдалі зростає. Тому Європейська комісія вже декілька разів закликала: у майбутньому перебування на пенсійному забезпеченні не повинно тривати довше як третину людського життя, бо інакше державні бюджети не витримають подальших витрат.
Тим часом у Великобританії різкі дискусії на цю тему точилися ще у часи прем’єрства Тоні Блера. Саме тоді вирішили з 2020 року встановити межу пенсійного віку на рівні 65 років. Із 2024-го ця планка поступово підійматиметься, і у сорокових роках нинішнього століття для отримання повної пенсії британці змушені будуть відпрацювати до 68 років.
Громадяни Іспанії, що нині, як і греки чи португальці, переживають боргову кризу, незабаром виходитимуть на пенсію у 67 років. Прем’єр-міністр Хосе Луґс Родрігес Сапатеро пояснив своїм співвітчизникам, що до цього владу спонукає демографічна ситуація. Проте перегляд пенсійної системи – це насамперед вимога Брюсселя, щоб таким чином іспанці зменшили свій величезний бюджетний дефіцит.
А чи вистачить роботи працівникам, яким за 60?
У Бельгії також неминуче зростання обов’язкового пенсійного віку з 65 до 67 років. Жан Алле з бельгійського «Соціального руху старших громадян» каже, що досягти цієї межі буде складно.
«Пенсійний вік у Бельгії починається у 65 років, – каже Жан Алле. – Проте ми побачили, що після 55 років люди мають усе менше роботи».
Тому, каже він, треба допомогти старшим залишатися на місцях після цієї вікової межі. Таким чином, вони довше сплачуватимуть пенсійні внески.
«Як на мене, пенсійний вік – це поняття доволі символічне. Треба сприяти людям, що наближаються до завершення кар’єри, щоб вони працювали, можливо, у полегшеному режимі», – додає представник соціального руху.
Німецька влада тим часом іще три роки тому ухвалила поступове підвищення віку виходу на пенсію. Щоправда, причиною такого кроку була не криза, а загрозливо низька народжуваність у цій державі.