Правові підстави рішень кримського парламенту

Юрій Ключковський

Гості: Віталій Заблоцький (Партія регіонів), Юрій Ключковський (НУНС)
Інна Кузнецова: Кримський парламент цього тижня ухвалив відразу кілька законодавчих ініціатив, спрямованих на підвищення статусу російської мови, зміни назви Верховної Ради АРК в російськомовному варіанті та на розширення повноважень самого автономного парламенту.

Найбільш резонансною інформацією стало те, що на території АРК паспорти та інші документи, що засвідчують особу, заповнюватимуться російською мовою.

Однак паспорти України й зараз заповнюються двома мовами: українською та російською. Незрозуміло, як це буде урівноважуватися з Конституцією України і з документами, ухваленими ВРУ?

Я запитала про це депутата Верховної Ради Криму Юхима Фікса. І ось що він сказав нам:

Юхим Фікс: Нічого нового тут немає. Тільки роз’яснення порядку застосування тих статей стосовно російської мови на території АРК. І не більше того.

Революції ніякої немає. І те, що щось галас підняли, я дивуюся, тому що тут вже два дні всі телефонують і телефонують мені.


-Ми розмовляли ще з одним депутатом Григорієм Іоффе і запитували у нього стосовно кримськотатарської мови. І не зовсім зрозуміло, якщо є заповненого зразка паспорти, як тепер це буде з кримськотатарською мовою?

Григорій Іоффе (переклад):
Це не значить, що у людини буде паспорт, де буде тільки кримськотатарський запис або тільки російський. Звичайно, там буде все написано державною мовою.
Звісно всі документи громадянина видаються державною мовою. Але за бажанням людини в цьому документі може бути сторінка російською, кримськотатарською і іншою мовою. Це зовсім нормальна гуманітарна практика.

Це не значить, що у людини буде паспорт, де буде тільки кримськотатарський запис або тільки російський. Звичайно, там буде все написано державною мовою.


-Панове, як будете коментувати з юридичної точки зору?

Юрій Ключковський:
На диво, ціла низка документів, які приходять часом з ВР АРК до ВРУ, пишуться російською мовою.
Щоби якісно коментувати з юридичної точки зору, треба знати не лише розмови навколо якогось нормативного акту, а треба побачити текст цього акту, якого я не бачив і не знаю.

Однак можу сказати інше. По-перше, немає громадянства АРК, є лише громадянство України, тому все те, що стосується громадянства України визначається виключно законодавством України. До компетенції самої автономії чи будь-якого її органу ці питання не відносяться. Достатньо для цього заглянути у Конституцію АРК, затверджену законом України, тобто ВРУ.

Тому мені не подобаються ці ігри. Більше того, вони мають такий певний провокаційний характер. Дуже добре, що Ви спиталися, як це буде кримськотатарською мовою. Однак, як з застосуванням в АРК державної мови, чи вона сьогодні реально застосовується? Не чи мають право застосовувати, а чи існує практика застосування української мови, зокрема в діяльності органів влади АРК?

Я просто можу сказати, що, на диво, ціла низка документів, які приходять часом з ВР АРК до ВРУ, пишуться російською мовою. Мені здається, що тут треба трошки подумати.

Кинути клич «Давайте будемо робити все по-російськи!», то, можливо, це чиїсь амбіції трошечки по грі. Але надзвичайно небезпечно зачіпати настільки делікатні речі грубим чином. Хотілося б тут більшої виваженості і більшої відповідальності за можливі наслідки таких провокаційних кроків.

Віталій Заблоцький
Віталій Заблоцький:
Треба дивитися на події, які відбуваються в АРК в більш широкому контексті, а саме, які повноваження можуть надаватися і повинні належати адміністративним одиницям, областям в Україні?

Коли ми читаємо у Конституції, що Україна – унітарна держава, то наявність АРК примушує нас погодитися з тим, що це специфічна унітарна держава. І те, що ми маємо АРК, потребує чіткого усвідомлення того, які реально права мусить мати АРК, але також які відповідні права самоврядування мають належати областям.

Щодо цього я абсолютно погоджуюся з тим, що в нас є Україна, українське громадянство. Нинішнє керівництво АРК неодноразово проголошувало жорстко і чітко, що Крим є і буде українською територією, частиною української держави. Ніяким іншим він не буде. Відповідно це абсолютно точно треба уявити собі, що людина, яка перетинає кордон, скажімо, Польщі чи Росії, чи Прибалтики, виймає паспорт, і цей паспорт мусить бути паспортом України, повинен він починатися саме зі сторінок українською мовою, а чи живе людина на Луганщині, Донеччині, на Кіровоградщині чи в АРК. Це не підлягає ніяким ревізіям, скажімо так.

Я не вважаю, з іншого боку, що це провокативний акт, хоча певні підстави в Юрія Богдановича для цього є, мабуть.

-Що ж тоді це може бути?

Віталій Заблоцький:
Політика дуже часто відбувається у царині символічних актів, символічних речей. І тому я погоджуюся з думкою, висловленою паном Фіксом, що революції тут немає. Ці питання, як і перейменування представницького органу АРК, ставилися і раніше. Це такі речі, які повинні підтвердити в очах місцевого населення, електорату прихильність відповідним політичних тенденціям, відповідних гаслам, відповідним обіцянкам і таке інше.

Мені довелося провести досить багато місяців в АРК, я приймав участь в багатьох офіційних актах і акціях, у тому числі і на рівні діяльності місцевих органів влади, органів самоврядування. Я скажу, що там поступово відбувається цей процес. Деякі заходи виключно українською мовою проходили, незалежно від того, що вони відбувалися на території АРК.

-Хоч одне засідання парламенту автономії було українською мовою?

Віталій Заблоцький:
Я, на жаль, не приймав участі у засіданнях парламенту.

-Там просто кажуть, що володіє українською мовою лише один пан Фікс.

Юрій Ключковський:
Є ще Леонід Пилунський.

Віталій Заблоцький:
Щодо того, що місцеві органи влади у Закарпатті можуть прийняти рішення про те, що якісь сторінки будуть угорською мовою, якісь румунською, це може дуже далеко завести.
Коли ми кажемо про двомовність в Україні – це не є якоюсь провокативною, якоюсь реакційною річчю. Згадаймо, що і «Кобзар» написаний двома мовами: російською і українською. І свій «Щоденник» Тарас Григорович писав російською мовою.

Але це зовсім не спростовує думку про те, що люди, які претендують на те, щоби бути державними службовцями в Україні і відповідно виконувати сумлінно свої обов’язки, мусять володіти досконало перш за все українською мовою, російською. І це не повинно бути гаслом.

Щодо того, що місцеві органи влади, скажімо, у Закарпатті можуть прийняти рішення про те, що якісь сторінки будуть угорською мовою, якісь сторінки будуть румунською мовою, я так гадаю, що це може дуже далеко завести. Хоча…

-Цього робити не можна?

Віталій Заблоцький:
Ні. Я вважаю, що зараз це не порядку денному, але якщо ми кажемо про те, що Україна – це країна регіонів, що це така країна, яка репрезентована багатьма народностями, націями, етносами… Може, в деяких питаннях, що стосується того, хто герой, кого відзначати героями, кого вміщувати в підручники з краєзнавства та історії…

Юрій Ключковський:
І чи Україна це. Це так, з гіркотою вже.

Віталій Заблоцький:
Ці питання теж не повинні роз’єднувати.

Я погоджуюся зі своїм сьогоднішнім співрозмовником, не опонентом, а співрозмовником, бо ми мусимо шукати шляхи, треба шукати порозуміння і зваженість.

-Рішення Верховної Ради автономії чи тепер «Вєрховного Совєта» автономії має бути підтверджене постановою ВРУ. І це просили депутати чотирьох депутатів від Партії регіонів.

Панове, наскільки це може бути зроблено?

Віталій Заблоцький:
Я гадаю, що це може бути зроблено.

Юрій Ключковський:
Я переконаний, що це буде зроблено руками коаліції, яка має більшість голосів.

Однак я ще раз хотів би нагадати те, що говорив мій колега. Є речі, які мають символічне значення. Чесно кажучи, мені байдуже, як російською мовою буде називатися. Дійсно, слово «рада» - не російське.

Однак я хотів би підкреслити, що такі символічні рішення дещо суперечать програмі теперішнього президента, з якою він йшов на вибори. Він закликав об’єднати українців, він закликав дотримуватися ідеї, закладеної в преамбулі Конституції: єдиний український народ в Криму, на Донбасі, в Галичині, і на Поліссі. Однак такі кроки якраз і створюють поділи вже не між політиками, а в народі, і наслідки цього достатньо можуть бути небезпечними для цілісності держави. І мені дуже не хотілося б, щоби в нас в державі почалися репресії стосовно того, як називати Верховну Раду Криму: «Совєтом» чи «Радою». А слово «совєт», звичайно, «совєцкоє». І тут багато що не треба говорити…