Чи вдасться опозиції взяти реванш

Ольга Боднар

Гості: Ольга Боднар, народний депутат від БЮТ, і Валерій Бондик, народний депутат від Партії регіонів
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Віталій Портников: Віктор Янукович збирається зустрічатися з опозиційними політиками. Він про це сказав. І це мав би бути такий початок широкого громадського діалогу навколо дій нової влади.

І от виникає питання: а чи опозиція готова до такого діалогу, і з ким збирається розмовляти в Партії регіонів?

Пані Боднар, чи опозиційні лідери прийдуть на таку розмову до Президента України Віктора Януковича? Наскільки така розмова може бути конструктивною?

Ольга Боднар:
Я не думаю, що в нас будуть підстави якимсь чином ігнорувати запрошення президента. Це буде розмова, як глухого з німим.
Мені здається, що треба поставити питання трішечки інакше: чи запросять всю опозицію до пана президента? Тому що коли я почула, що президент, начебто, готовий, дозрів зустрічатися з опозицією, мені стало цікаво: яку він має на увазі – реальну чи «кишенькову»?

Тому, звісно, якщо він запросить нашу політичну силу, то я не думаю, що в нас будуть підстави якимсь чином ігнорувати запрошення президента. Принаймні, прийти і поговорити можна, зокрема висловити свою точку зору на ті чи інші питання.

Я не думаю, що це буде конструктивна розмова. Я думаю, що це буде розмова, як глухого з німим.

-Але ви готові йти і розмовляти, як глухий з німим. Так?

Ольга Боднар:
Але разом з тим все ж таки позицію якось треба зсувати на позитив для України.

-Пане Валерію, як Ви вважаєте, чи запросять в президентській адміністрації представників БЮТ на цю розмову з президентом?

Валерій Бондик
Валерій Бондик:
За таку конструктивну промову вести бесіду… Дійсно мене цікавить те, що як відома політична сила вони вже припускаються конструктиву у своїх розмовах. Тобто, вже немає кидання димових шашок, вже немає ніяких інших деструктивних діянь.

Погоджуюся дійсно з тим, що до президента треба йти і визначатися, тому що і опозиція, і влада – це ж не вороги у власній державі. Якщо є якісь, бодай маленькі точки дотику, якісь крапки, то потрібно все використовувати задля блага народу.

Чому? Тому що всі ми обиралися народом: і опозиція, і коаліція, і влада. І ми повинні слугувати народу. Чому? Тому що давайте відкриємо Конституцію, не пам’ятаю, яка там стаття, але, мабуть, перша у преамбулі: головним джерелом влади є народ. Так от, потрібно радитися з народом.

-Так от, скажіть, все ж таки, чи запросять, на Вашу думку, БЮТ до такої розмови, а чи ні? Що вони готові йти – це вже новина. А от чи готові ви їх там бачити – це наступна новина. Це дійсно важливо.

Валерій Бондик:
Якщо вони вже визнали, що вони не будуть кидати димові гранати, тоді з ними можна буде розмовляти.
Є таке поняття, як «катарсис» - найвища стадія визнання. Якщо вони вже визнали, що вони не будуть приймати деструктивних якихось дій: кидати димові гранати, підривати авторитет законодавчого органу, тоді з ними можна буде розмовляти. А якщо не складається діалог, то з ким тоді розмовляти?

Ольга Боднар
: Ось Вам і відповідь.

-А ви хочете прийти до президента з димовою гранатою, щоб будинок був там у диму?

Валерій Бондик:
Вони мають покаятися.
Так вони ж не покаялися. Я ж кажу, що «катарсис» - це вони мають покаятися.

-А! Ви маєте спочатку покаятися, а потім йти.

Валерій Бондик:
Так.

Ольга Боднар:
Нам немає у чому каятися. І насправді, якщо президент готовий нас дослухатися лише тоді, коли будемо кидати димові шашки, то, можливо, тоді кидатимемо ті димові шашки, таким чином він буде знати, що, крім тільки його кабінету і його команди, є ще інші політичні сили, які практично дихають йому у спину. І ще питання: хто, власне, отримав більше відсотків для перемоги?

Валерій Бондик:
Пані Ольго, політичні сили повинні бути прагматичними, а не хуліганами.

Ольга Боднар: Прагматичність, я думаю, в даному випадку не гарне слово, я би більше сказала: ті політичні сили, які сповідають демократію.

Валерій Бондик: Відповідальними.

-Мені здається, що все-таки на атмосферу майбутньої передвиборчої кампанії саме вплине те, наскільки провідні українські політичні сили будуть здатні побудувати діалог от зараз, в міжчассі. Ні, не думаєте?

Валерій Бондик:
Це так.

-Ви так не думаєте, пані Ольго?

Ольга Боднар:
Не так просто буде бажання президенту своє реалізувати. Він буде змушений буквально вести якісь переговори.
Намагання побудувати якийсь конструктив відбувався з 2006 року, і цей конструктив постійно розбивався об те, що той, хто грає у «наперстки», не знає інших правил гри.

На жаль, ми завжди казали, що ми тільки за конструктив, за об’єднання і за те, щоби вивести Україну на якусь гарну пряму до демократії, щоби зворотного шляху не було. На жаль, поки що це не реалізувалося.

Я не думаю, що саме головне – це яким чином там дивитиметься на майбутні вибори Партія регіонів чи БЮТ, я, поспілкувавшись з представниками усіх політичних сил в парламенті, принаймні, розумію чудово, що не так просто буде бажання президенту своє реалізувати. Він звик робити такі бліцкриги останні ці 50 днів, вже більше. Я думаю, що в даному випадку буде не бліцкриг, а він буде змушений буквально вести якісь переговори. Можливо, на тлі саме цього він і заявляє про те, що він готовий зустрічатися.

Але якщо він готовий зустрічатися саме таким форматом, як сказав щойно мій колега по парламенту Валерій, то я думаю, що тоді ніякого діалогу не буде. Це, знаєте, ви можете прийти, пелюшками поїхали на бал, але до того, що ти поїхала на бал, ти ще повинна у чомусь там каятися. Ні в чому ми не маємо каятися, ми маємо конструктивно працювати. Є бажання? Будь ласка. Немає бажання? Викликайте «кишенькову» опозицію і робіть красиву картинку.

-Пане Валерію, ви будете викликати «кишенькову» опозицію чи чекати від БЮТ каяття?

Валерій Бондик:
Цікаве питання.

Я, до речі, цікавлюся Вашою колонкою у журналі «Главред». Ви там аналітично пропонуєте державі, як створювати правове суспільство. І я за це, за правове суспільство.

Оля каже, що ми там в «наперстки». Я не знаю такої риторики. Хто грає в «наперстки»?

-Ви не скажіть, що Ви не знаєте такої гри.

Валерій Бондик:
Пані Олю, ви починаєте грати у Чапаєва, ви збиваєте усі шахи з дошки. Ну, навіщо було кидати димові гранати? Навіщо? Ви ж опозиція, ви ж нормальні інтелігентні люди. Те, що ви влаштували безлад в парламенті…

-Я все ж таки пропоную конструктивно. Давайте ми якось спробуємо відволіктися від димових гранат…

Ольга Боднар:
Тим більше, що це є питання до НУНС.

-Тим більше, що пані Ольга вважає, що це питання до НУНС. І це ж питання: чи ви їх запросите?

Скажемо так, пане Валерію, що спочатку ГПУ має встановити, хто винний у дестабілізації ситуації в парламенті під час ратифікації українсько-російської угоди про пролонгацію перебування Чорноморського флоту в Україні, а потім потрібно вирішувати, кому за це каятися.

Тому що поки що звинувачують двох депутатів від НУНС. А Ви пропонуєте каятися БЮТ. А ми говоримо якраз про них. Чи підуть вони? Вони готові йти. Ви хочете, щоби вони каялися. А звинувачують депутатів від іншої фракції. Тут є нестиковка.

Валерій Бондик:
Як і практик слідчої роботи, і теоретик я Вам можу сказати, що в кримінальному злочині є такі поняття, як «організатори», «підбурюючі» і таке інше.

Ольга Боднар:
Є ще «презумпція невинуватості».

Валерій Бондик:
Я не думаю, що БЮТ тут десь осторонь стоїть у цих подіях. Але я за конструктив. Якщо опозиція домовиться і вона буде єдиною, то президент, звісно, повинен їх приймати. І президент буде їх приймати, якщо вона дійсно буде конструктивна, якщо буде якийсь шлях, діалог. А якщо буде монолог, то що розмовляти сліпому з німим?

-Але тоді навіщо президент пропонує опозиції прийти?

Валерій Бондик:
Так, і це правильно. З конструктивною опозицією, нормальною опозицією потрібно спілкуватися.

Ольга Боднар: Віталію, все зрозуміло?

-Я ж намагаюся.

Ольга Боднар:
По-перше, прозвучало те, що покаятися, по-друге, якісь конструктивні опозиції, по-третє, якась опозиція з якоюсь опозицією повинні домовитися. Оця «фішка»…

Мені подобається приходити на Радіо Свобода, тому що люди, які слухають Радіо Свобода, розуміють, про що йдеться, вони – думаючі люди. Тому я думаю, що вони чудово розуміють всі ці сентенції, які вони щойно почули.

Якби у нас була б правова держава, у нас не було б розмови про те, що треба будувати правове суспільство. Крім того, треба якісь опозиції долучитися до якоїсь опозиції, а потім помити ніжки, одягнути білі шкарпетки, краватку, почистити зуби і йти до президента.

-Ви знаєте, я вас обох можу примирити…

Ольга Боднар:
А ми не сваримося.

-…тому що ви - конструктивні політики.

Насправді президент сказав, що він готовий розмовляти з будь-якою опозицією. Він не говорив: з конструктивно-неконструктивною. Це насправді.

А насправді Сергій Соболєв, прем’єр-міністр вашого опозиційного уряду, сказав, що ви не збираєтеся з ним розмовляти.

Це Ви, пані Ольго, хочете туди йти, це пан Валерій хоче розмовляти з конструктивною опозицією, а пану Януковичу все рівно з ким розмовляти, а пану Соболєву не хочеться розмовляти з ним. Так що насправді такого процесу немає, примирення з конструктивною опозицією немає.

Це і слухач має зрозуміти, що ми тут говоримо про ідеал. Навіть те, що говорять пані Ольга і пан Валерій, то це ідеальне політичне життя. А такого ідеального життя в Україні немає.

Ольга Боднар:
Віталію, якщо президенту хочеться почути каяття за якісь шашки димові, то мені хотілося б почути каяття до українського народу з приводу пролонгації угоди щодо перебування Чорноморського флоту РФ на теренах України. Тоді, можливо, все стало б на свої місця.

Оскільки цього не буде, тому оця «фішка» президентська стосовно того, що він готовий розмовляти, ну, він може це сказати – немає питань. В принципі готовий, то готовий. Я за нього рада.

-Якщо перейти до проблеми місцевих виборів, то чи будете ви брати участь у цих виборах? Тому що представник вашої фракції, заступник голови ВРУ Микола Томенко сказав, що проведення виборів восени є неконституційним, тому що зміни до Конституції щодо виборчого законодавства не є завершеними.

Якщо такої позиції притримуватися, то що, ви можете бойкотувати вибори? Чи все-таки ви підете на них, навіть якщо будете вважати не чинними…?

Ольга Боднар:
Буде так. Користуючись «телефонним правом», КСУ визнає конституційними зміни до Конституції, співавтором до якого є я, і зал проголосував за ці зміни, але він визнає, наприклад (припустимо, я ж тільки припускаю), неконституційною ту частину, в якій ми визначили дату, наприклад, березень 2011-го як сталу дату.

Він це бере визнає, тоді, власне, подається такий «обрізаний» варіант проекту змін до Конституції в зал. Звісно, що у будь-якому варіанті його голосують в залі. Процедура голосування пролонгована, і у вересні місяці треба підтвердити те голосування. І у вересні місяці, начепивши німб, партія «спасітєлєй» буде казати, що нам нічого не лишається, шановні, нам треба рятувати місцеве самоврядування, нам треба негайно проводити вибори… Якраз і виникає в жовтні місяці 2010 року. Тому знайти привід, щоби провести ці вибори в жовтні місяці, вони знайдуть.

Але разом з тим, чи є це допомогою для місцевого самоврядування? Ні, немає. І саме я стою на тому, що треба було проводити вибори 30 числа. Якщо вони казали, що 30 травня не можна проводити вибори, тому що немає фінансування, то звідки візьметься те в них фінансування в жовтні? Оскільки в бюджеті кошти не передбачені. На травень місяць вони були, до речі, передбачені. І все.

Ми зараз подали до КСУ конституційне подання визнати ту постанову про скасування виборів у травні не чинною. Однак КСУ мовчить…

Валерій Бондик:
Вибори будуть. Я не знаю, яким буде висновок КСУ, але він не може зазначити, що виборів не буде. Вибори відбудуться 31 жовтня.
Вибори будуть. Я не знаю, яким буде висновок КСУ, але він не може зазначити, що виборів не буде.

Чому? Тому що це гарантовано Конституцією. Вибори будуть. От що до строків, то коли буде внесений закон, і ми вже розуміємо, що закон буде внесений, і вибори відбудуться 31 жовтня, отоді, будь ласка, народ України хай приходить до виборчих урн і висловлює свою повагу чи неповагу до тих чи інших депутатів…

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)