Все… Дозріли… Дійшли… Дорозвивалися…
Влада залізобетонна, а опозиція розпорошена.
Влада демонструє силу, а опозиція – слабка!
А раз слабка, то значить винна!
Винна, бо розгублена, смішна і не знає, що робити.
Опозиція не розуміє, що махати прапорами, кидатися яйцями, сваритися між собою і проголошувати гасла перед замученим проблемами й безгрошів’ям народом – неактуально.
Причому давно!
Опозиція не розуміє, що зібрати Майдан чи навіть зімітувати його не вдасться.
Майдан неповторний – у своїй чистоті пориву, у своїй величі спонтанного вільного об’єднання людей, у своїй демократичності, у своїй багатонаціональності, багатомовності та неаґресивності!
Опозиція не розуміє, що немає жодного сенсу витрачати гроші на автобуси, потяги, пошиття прапорів, виготовлення значків, добові… та окрему оплату командирів.
Це вже було… і у помаранчевому, і у біло-червоному, і у синьому варіанті.
Опозиція не розуміє, що нічого нового вона вже сказати не може.
Все, що можна сказати – сказали.
«Маємо те, що маємо!», сказав Кравчук. «Крадуть!», – сказав Кучма. «Нація винна!», – сказав Ющенко. «Україна – вічна!», – замість «амінь» виголосив Янукович, маючи на увазі, що ми приречені жити чужинцями на своїй землі, де добре ведеться лише тим, хто краде.
Слова сказані, залишилося – діло!
Опозиція не розуміє, що у конкурсі на право керувати країною після завершення циклу – «радянське/партократичне-національне/партократичне-безнаціональне/партократичне – виграє та політична сила, яка зможе довести, що здатна вирішувати у прогресивний цивілізований спосіб старі й болючі проблеми.
Опозиція винна, бо товчеться тут – у Києві.
А треба працювати – у кожному селі й кожному місті.
Треба захищати тих, кому немає від кого чекати захисту, допомагати тим – кому немає звідки чекати допомоги, робити те, чого ще ніхто не робив.
Треба, нарешті, перестати думати про себе у владі!!! Настав час думати про Україну, бо не буде країни – не буде ні влади, ні опозиції, ні території, де б бізнесмени і від влади і від опозиції могли спокійно займатися бізнесом і множити свої тисячі/мільйони/мільярди.
Опозиція буде винна, якщо не скористається шансом, довести конкретними справами, що не все продається!
Влада залізобетонна, а опозиція розпорошена.
Влада демонструє силу, а опозиція – слабка!
А раз слабка, то значить винна!
Винна, бо розгублена, смішна і не знає, що робити.
Опозиція не розуміє, що махати прапорами, кидатися яйцями, сваритися між собою і проголошувати гасла перед замученим проблемами й безгрошів’ям народом – неактуально.
Причому давно!
Опозиція не розуміє, що зібрати Майдан чи навіть зімітувати його не вдасться.
Майдан неповторний – у своїй чистоті пориву, у своїй величі спонтанного вільного об’єднання людей, у своїй демократичності, у своїй багатонаціональності, багатомовності та неаґресивності!
Опозиція не розуміє, що немає жодного сенсу витрачати гроші на автобуси, потяги, пошиття прапорів, виготовлення значків, добові… та окрему оплату командирів.
Це вже було… і у помаранчевому, і у біло-червоному, і у синьому варіанті.
Опозиція не розуміє, що нічого нового вона вже сказати не може.
Все, що можна сказати – сказали.
«Маємо те, що маємо!», сказав Кравчук. «Крадуть!», – сказав Кучма. «Нація винна!», – сказав Ющенко. «Україна – вічна!», – замість «амінь» виголосив Янукович, маючи на увазі, що ми приречені жити чужинцями на своїй землі, де добре ведеться лише тим, хто краде.
Слова сказані, залишилося – діло!
Опозиція не розуміє, що у конкурсі на право керувати країною після завершення циклу – «радянське/партократичне-національне/партократичне-безнаціональне/партократичне – виграє та політична сила, яка зможе довести, що здатна вирішувати у прогресивний цивілізований спосіб старі й болючі проблеми.
Опозиція винна, бо товчеться тут – у Києві.
А треба працювати – у кожному селі й кожному місті.
Треба захищати тих, кому немає від кого чекати захисту, допомагати тим – кому немає звідки чекати допомоги, робити те, чого ще ніхто не робив.
Треба, нарешті, перестати думати про себе у владі!!! Настав час думати про Україну, бо не буде країни – не буде ні влади, ні опозиції, ні території, де б бізнесмени і від влади і від опозиції могли спокійно займатися бізнесом і множити свої тисячі/мільйони/мільярди.
Опозиція буде винна, якщо не скористається шансом, довести конкретними справами, що не все продається!
