Одеса-Київ – Рада Європи розпочала в Україні інформаційну кампанію проти міжетнічної дискримінації. Серед ініціаторів кампанії – провідні журналісти британських, німецьких, французьких, польських мас медіа. Гасло кампанії – «Виступимо проти дискримінації!». Аудіоматеріали та відеоролики для кампанії розробили фахівці «ВВС», з їхньої подачі західноєвропейські медіа надали цим роликам статус соціальної реклами.
В Україні кампанію розпочали з семінару для журналістів провідних українських ЗМІ та журналістів, які пишуть у видання національних громад.
Насправді, це доволі складно писати правдиво, неупереджено на такі складні теми, як співжиття на одній землі, на території однієї держави кількох народів, часто – з різними культурними традиціями і світоглядними орієнтирами. Так вважає «граючий тренер» семінару, менеджер кампанії «Виступимо проти дискримінації!» Рейнолд Бліон.
За його словами, кампанія розпочалась із проекту «Міжкультурний діалог» Ради Європи та Європарламенту. «Ми ставили за мету, – продовжив Бліон, – навчити представників різних народів чути одне одного, спілкуватися мовою взаємної поваги і розуміння. Звичайно, завдяки нашій кампанії не зникнуть непорозуміння між словаками та угорцями у Словаччині, між фламандцями та франкомовним населенням у моїй рідній Бельгії. Але представники різних народів – мешканці однієї держави – принаймні почують одне одного. Це я кажу з досвіду реалізації кампанії у ФРН та Великобританії: ми «достукались» до людей, які інакше стали дивитися на своїх сусідів із іншим кольором шкіри або іншою мовою спілкування. Це і є перший крок до подолання дискримінації».
– Яку мету ви ставите перед кампанією в Україні, де в останні десятиліття не спостерігаються конфлікти на міжетнічному ґрунті?
– Є два завдання, перше – це дослідити, як поруч живуть різні народи. Як представник Ради Європи, я володію інформацією про проблеми депортованих народів Криму: місцева влада ставиться до них аж ніяк не толерантно, є приклади нацьковування слов’янського населення окремих міст і сіл на кримських татар. На Закарпатті, на Одещині у місцях проживання ромів немає належного медичного догляду, люди помирають від туберкульозу. Наше друге завдання у цьому контексті – привернути увагу суспільства і влади до цих проблем, адже і кримські татари, і роми – такі ж громадяни України, як і їхні сусіди і місцеві чиновники. Тож вони мають віднайти «спільний знаменник» для життя.
– Пане Бліон, Ви – один із розробників Європейської хартії мов національних меншин, яку Україна ратифікувала і яку хоче впровадити. Але при цьому змінити деякі положення Хартії, які, на думку одних політиків в Україні, підуть на користь розвиткові мов меншин; інші ж політики стверджують, що ці зміни зашкодять демократичному розвиткові України. Що Вам відомо про ці дискусії, і у чому взагалі полягає суть Хартії?
– Хартія спрямована не стільки на захист мов малих народів, скільки на пошук можливостей для їхнього розвитку. Адже мова – це основа існування народу, це його код. У реаліях України, наприклад, українську чи російську мову зберегти значно легше, аніж мову кримчаків чи азовських греків. Для російської та української мови існує потужна інформаційна і культурна індустрія, вони мають підтримку на політичному, державному рівні, а мови кримчаків, ромів, караїмів перед загрозою зникнення. Мета Хартії – щоб місцева влада надала правове, політичне, культурне поле для розвитку цих мов.
Рейнолд Бліон нагадав: кожні два тижні з мовної мапи світу зникає одна мова. І висловив переконання, що інформаційна кампанія, спрямована проти міжетнічної дискримінації, серед іншого, дасть змогу народам України краще порозумітись. А це, в свою чергу, поповнить карту України та Європи новими культурними регіонами.
Насправді, це доволі складно писати правдиво, неупереджено на такі складні теми, як співжиття на одній землі, на території однієї держави кількох народів, часто – з різними культурними традиціями і світоглядними орієнтирами. Так вважає «граючий тренер» семінару, менеджер кампанії «Виступимо проти дискримінації!» Рейнолд Бліон.
За його словами, кампанія розпочалась із проекту «Міжкультурний діалог» Ради Європи та Європарламенту. «Ми ставили за мету, – продовжив Бліон, – навчити представників різних народів чути одне одного, спілкуватися мовою взаємної поваги і розуміння. Звичайно, завдяки нашій кампанії не зникнуть непорозуміння між словаками та угорцями у Словаччині, між фламандцями та франкомовним населенням у моїй рідній Бельгії. Але представники різних народів – мешканці однієї держави – принаймні почують одне одного. Це я кажу з досвіду реалізації кампанії у ФРН та Великобританії: ми «достукались» до людей, які інакше стали дивитися на своїх сусідів із іншим кольором шкіри або іншою мовою спілкування. Це і є перший крок до подолання дискримінації».
– Яку мету ви ставите перед кампанією в Україні, де в останні десятиліття не спостерігаються конфлікти на міжетнічному ґрунті?
– Є два завдання, перше – це дослідити, як поруч живуть різні народи. Як представник Ради Європи, я володію інформацією про проблеми депортованих народів Криму: місцева влада ставиться до них аж ніяк не толерантно, є приклади нацьковування слов’янського населення окремих міст і сіл на кримських татар. На Закарпатті, на Одещині у місцях проживання ромів немає належного медичного догляду, люди помирають від туберкульозу. Наше друге завдання у цьому контексті – привернути увагу суспільства і влади до цих проблем, адже і кримські татари, і роми – такі ж громадяни України, як і їхні сусіди і місцеві чиновники. Тож вони мають віднайти «спільний знаменник» для життя.
– Пане Бліон, Ви – один із розробників Європейської хартії мов національних меншин, яку Україна ратифікувала і яку хоче впровадити. Але при цьому змінити деякі положення Хартії, які, на думку одних політиків в Україні, підуть на користь розвиткові мов меншин; інші ж політики стверджують, що ці зміни зашкодять демократичному розвиткові України. Що Вам відомо про ці дискусії, і у чому взагалі полягає суть Хартії?
– Хартія спрямована не стільки на захист мов малих народів, скільки на пошук можливостей для їхнього розвитку. Адже мова – це основа існування народу, це його код. У реаліях України, наприклад, українську чи російську мову зберегти значно легше, аніж мову кримчаків чи азовських греків. Для російської та української мови існує потужна інформаційна і культурна індустрія, вони мають підтримку на політичному, державному рівні, а мови кримчаків, ромів, караїмів перед загрозою зникнення. Мета Хартії – щоб місцева влада надала правове, політичне, культурне поле для розвитку цих мов.
Рейнолд Бліон нагадав: кожні два тижні з мовної мапи світу зникає одна мова. І висловив переконання, що інформаційна кампанія, спрямована проти міжетнічної дискримінації, серед іншого, дасть змогу народам України краще порозумітись. А це, в свою чергу, поповнить карту України та Європи новими культурними регіонами.