Дніпропетровськ – Через 80 років із дня трагічних подій антирадянського повстання селян на Дніпропетровщині вийшло перше наукове дослідження тих подій. Довгий час про квітневий виступ селянства було заборонено навіть згадувати. Науковці кажуть: пошукова робота щодо подій 1930 року в краї досі йде дуже складно: нащадки учасників антирадянського повстання погоджуються давати відомості тільки усно, без запису, побоюються публікації фотографій своїх репресованих родичів, «аби не покарали потім дітей».
Квітневий виступ селян Павлоградщини проти «совєтів» тривав усього кілька днів. Повстання розпочалося з виступу групи з трьох десятків селян хутору Осадчого, вони не хотіли вступати в артілі й чинили спротив колективізації. Наступного дня до повстанців приєдналися інші односельці, а потім мешканці сусідніх сіл і районів. Озброєні мисливськими рушницями, кілками та вилами, селяни взяли під контроль телефонну лінію і почали розправлятися з партійним активом. Каральний загін міліції з обласного центру приборкував непокірливих селян два дні. Після поразки повстанців три десятка з них стратили, дві сотні вкинули до в’язниці.
Про події квітня 1930 року на Павлоградщині старожили пам’ятають досі, однак довгі роки про них боялись навіть згадувати, адже правда про збройний виступ означала б і правду про колективізацію в Україні в цілому.
Наразі напівзатерту сторінку літопису краю потроху відновлюють. Для першого наукового дослідження історики та краєзнавці-ентузіасти зібрали спогади очевидців та їхніх родин, документи з розсекречених архівів СБУ.
«Історію не можна переписувати, історію треба вивчати. Дуже багато архівних документів, фотографій 30-х років, майже 90 відсотків, знищено. Книга дає можливість розкрити проблему Павлоградського повстання як на документах з архівів, так і на спогадах», – каже директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
Нащадки козаків не могли стерпіти колективізації?
Павлоградське повстання, впевнені історики, було одним із найпотужніших в Україні тих років. Можливо, воно та інші організовані вияви спротиву селян і передували подіям 1932-33 років: влада бачила, що покорити селян можна тільки вбивши.
А втім, в історії селянського спротиву ще багато «білих плям». Чому виступ розпочався саме в тих селах? Одна з версій істориків – генетично закладена волелюбність мешканців: повстання спалахнуло у селах на теренах колишніх запорозьких слобід. Знущань «совєтів» нащадки запорожців просто не могли стерпіти, стверджує місцевий краєзнавець Федір Гапчич.
«Забирали худобу, забирали в них реманент, конфісковували приватні будинки, а тих, хто був явно проти радянської влади, гнали до Сибіру», – зауважує краєзнавець, член пошукової експедиції.
Вивчити спротив на всій Східній Україні
Перше дослідження павлоградських подій побачило світ з ініціативи й за фінансової підтримки міжнародної громадської організації «Інститут Україніки». Фундатор об'єднання Олексій Лазько каже: попереду ще багато роботи.
«Період колективізації дуже слабко вивчений. Наше завдання, завдання організації – вивчити всі рухи спротиву, в усіх областях Центральної та Східної України в той період», – зазначає Олексій Лазько.
До кінця року в Україні побачать світ дослідження руху спротиву радянській владі на Запоріжжі, на Полтавщині й Черкащині. Наступного року пошукові експедиції їдуть на Донеччину та Харківщину.
Про події квітня 1930 року на Павлоградщині старожили пам’ятають досі, однак довгі роки про них боялись навіть згадувати, адже правда про збройний виступ означала б і правду про колективізацію в Україні в цілому.
Наразі напівзатерту сторінку літопису краю потроху відновлюють. Для першого наукового дослідження історики та краєзнавці-ентузіасти зібрали спогади очевидців та їхніх родин, документи з розсекречених архівів СБУ.
«Історію не можна переписувати, історію треба вивчати. Дуже багато архівних документів, фотографій 30-х років, майже 90 відсотків, знищено. Книга дає можливість розкрити проблему Павлоградського повстання як на документах з архівів, так і на спогадах», – каже директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
Нащадки козаків не могли стерпіти колективізації?
Павлоградське повстання, впевнені історики, було одним із найпотужніших в Україні тих років. Можливо, воно та інші організовані вияви спротиву селян і передували подіям 1932-33 років: влада бачила, що покорити селян можна тільки вбивши.
А втім, в історії селянського спротиву ще багато «білих плям». Чому виступ розпочався саме в тих селах? Одна з версій істориків – генетично закладена волелюбність мешканців: повстання спалахнуло у селах на теренах колишніх запорозьких слобід. Знущань «совєтів» нащадки запорожців просто не могли стерпіти, стверджує місцевий краєзнавець Федір Гапчич.
«Забирали худобу, забирали в них реманент, конфісковували приватні будинки, а тих, хто був явно проти радянської влади, гнали до Сибіру», – зауважує краєзнавець, член пошукової експедиції.
Вивчити спротив на всій Східній Україні
Перше дослідження павлоградських подій побачило світ з ініціативи й за фінансової підтримки міжнародної громадської організації «Інститут Україніки». Фундатор об'єднання Олексій Лазько каже: попереду ще багато роботи.
«Період колективізації дуже слабко вивчений. Наше завдання, завдання організації – вивчити всі рухи спротиву, в усіх областях Центральної та Східної України в той період», – зазначає Олексій Лазько.
До кінця року в Україні побачать світ дослідження руху спротиву радянській владі на Запоріжжі, на Полтавщині й Черкащині. Наступного року пошукові експедиції їдуть на Донеччину та Харківщину.