Мінськ – Після програної «нафтової війни» з Росією Білорусь знайшла для себе альтернативне джерело енергоносіїв – у Латинський Америці. Президент Білорусі Олександр Лукашенко у Каракасі домовився з лідером Венесуели Уго Чавесом про постачання 4,2 мільйона тонн нафти на рік.
Традиційно Білорусь купувала нафту в Росії за пільговою ціною, і мала на переробці непогані прибутки. Цього ж року Росія відмовилася від пільгового режиму в торгівлі нафтою з Білоруссю, і Мінськ поніс немалі збитки, на 40 відсотків впало виробництво нафтопереробних заводів.
Президент Лукашенко багато разів голосно висловлював невдоволення позицією Москви, і ось він знайшов можливість для того, щоб знайти якусь компенсацію. 4,2 мільйона тонн нафти – це п’ята частина того, що Білорусь щороку споживає. Причому значну частину цього обсягу Білорусь буде видобувати сама на території Венесуели – вже тривалий час там діє спільне підприємство. Подібне нафтовидобувне спільне підприємство Білорусь має і в Ірані, але про постачання нафти з Ірану до Білорусі наразі розмови немає.
Недорога, але низькоякісна венесуельська нафта
Поки що лише відомо, що сторони домовилися спільно переробляти нафту на білоруських нафтопереробних заводах (НПЗ) і реалізовувати продукти її переробки на європейському ринку. Щодо технічних умов постачання та й фінансових – тут залишається багато неясного. Хоча, в принципі, нафта з Венесуели вважається недорогою, перевезення її танкерами – те ж не надто дороге. Тобто, вигідний маршрут можна знайти.
Але відомо і те, що сама венесуельська нафта низькоякісна, важка, перенасичена сірою. І незрозуміло, чи зможуть білоруські НПЗ її переробляти, для цього їм потрібна модернізація. Традиційно венесуельську нафту переробляли у США, де є більш сучасні НПЗ. Тому фахівці не виключають, що цю, видобуту в Венесуелі, нафту Білорусь теж намагатиметься продати через якісь треті руки до Сполучених Штатів.
Сьогодні до Білорусі приїздив російський прем’єр Володимир Путін, він зустрічався з головою уряду Білорусі Сергієм Сідорським у рамках спільного засідання урядів Союзної держави. Але про нафту, про умови її продажу Білорусі у рамках Митного союзу публічно не було сказано ні слова. Можливо, це тому, що у Москві розуміють, що реальною альтернативою російській нафті венесуельська навряд чи стане. А крім цього варто згадати, що Росія сама має немало проектів у Венесуелі, тому якось псувати взаємини з Уго Чавесом Москва не хотіла б.
Президент Лукашенко багато разів голосно висловлював невдоволення позицією Москви, і ось він знайшов можливість для того, щоб знайти якусь компенсацію. 4,2 мільйона тонн нафти – це п’ята частина того, що Білорусь щороку споживає. Причому значну частину цього обсягу Білорусь буде видобувати сама на території Венесуели – вже тривалий час там діє спільне підприємство. Подібне нафтовидобувне спільне підприємство Білорусь має і в Ірані, але про постачання нафти з Ірану до Білорусі наразі розмови немає.
Недорога, але низькоякісна венесуельська нафта
Поки що лише відомо, що сторони домовилися спільно переробляти нафту на білоруських нафтопереробних заводах (НПЗ) і реалізовувати продукти її переробки на європейському ринку. Щодо технічних умов постачання та й фінансових – тут залишається багато неясного. Хоча, в принципі, нафта з Венесуели вважається недорогою, перевезення її танкерами – те ж не надто дороге. Тобто, вигідний маршрут можна знайти.
Але відомо і те, що сама венесуельська нафта низькоякісна, важка, перенасичена сірою. І незрозуміло, чи зможуть білоруські НПЗ її переробляти, для цього їм потрібна модернізація. Традиційно венесуельську нафту переробляли у США, де є більш сучасні НПЗ. Тому фахівці не виключають, що цю, видобуту в Венесуелі, нафту Білорусь теж намагатиметься продати через якісь треті руки до Сполучених Штатів.
Сьогодні до Білорусі приїздив російський прем’єр Володимир Путін, він зустрічався з головою уряду Білорусі Сергієм Сідорським у рамках спільного засідання урядів Союзної держави. Але про нафту, про умови її продажу Білорусі у рамках Митного союзу публічно не було сказано ні слова. Можливо, це тому, що у Москві розуміють, що реальною альтернативою російській нафті венесуельська навряд чи стане. А крім цього варто згадати, що Росія сама має немало проектів у Венесуелі, тому якось псувати взаємини з Уго Чавесом Москва не хотіла б.