Гість: Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Кузнецова: У програмній статті новообраний президент (ця стаття була опублікована в одному з провідних західних видань «The Wall Street Journal» було написано: «Україна стане мостом між Сходом і Заходом».
З одного боку, мостом, мабуть, бути добре, а з іншого боку, небезпечно. От я висоти боюся, то мені здається, що міст – це не зовсім добре.
Наскільки це для країни?
Анатолій Зленко: Я також ознайомився зі статтею, яка була опублікована в «The Wall Street Journal». Я хотів би сказати, що мені ця стаття сподобалася. У ній спокійно розставлені акценти, вона дає уяву про дійсно ті напрямки зовнішньої політики, яку має здійснювати нова адміністрація і новий Президент України.
«Бути мостом» – це не нова теза. Ця теза застосовувалася нами, дипломатами, з самого початку вироблення основних напрямів зовнішньої політики України.
Можна по-іншому сказати. Можна сказати, що Україна має підтримувати відповідні зв’язки як на Сході, так і на Заході. Тобто, належним чином підтримувати баланс відносин на Сході і на Заході.
В даному разі застосована алегорія – місток. Я так розумію, що це має бути ланка, яка має поєднувати, так би мовити, Схід і Захід. І Україна має відповідним чином підтримувати на належному рівні свої відносини.
- За часів президента Кучми були вектори. Це було не зовсім правильно з точки зору самих векторів як поняття геометричного, але дипломатично, нібито, витримувалося, і вдавалося йому з цими векторами розбиратися.
Наскільки вдасться це? Чи все ж таки буде якийсь вектор обрано один?
- Я думаю, що сьогодні можна однозначно говорити (і я на цьому наголошую, підкреслюю і пишу про це), що дійсно в нас в політичній еліті не склалося таке ставлення або розуміння того, що таке «багатовекторність». Або, навпаки, я хотів би сказати, що є несприйняття багатовекторності.
А в дійсності на практиці зовнішньополітична діяльність України здійснюється саме на цьому принципі багатовекторності. Ну, як можна пояснити таке. Ви маєте сьогодні там відносини з Індонезією, Китаєм, США, з Бразилією, з Аргентиною, Чилі і так далі. Яка це політика?
Але я наголошую на тому, що дійсно це можна назвати «різновекторна політика», можна назвати «багатовекторна політика», а можна просто говорити про те, що в цій політиці, яку Україна на сьогоднішній день здійснює, головне – це не впустити або не забути, або належним чином розвивати основний центральний вектор. В цьому контексті я вважаю, що головним, центральним вектором має бути, звичайно, європейська інтеграція.
- Стосовно цього зараз вже точаться суперечки, зокрема стосовно того, куди ж поїде президент одразу після інавгурації: до Москви чи до Брюсселя? Зійшлися на тому, що, нібито (це знову ж таки експерти в кулуарах) офіційний візит він здійснить до Брюсселя, а державний візит він здійснить до Москви.
- Тут можуть бути розклади самі різні. Ті люди, які люблять це коментувати, особливо, так би мовити, набивати собі певну ціну, дають різні оцінки тому, який це має бути візит, в першу чергу куди це має бути візит.
Я повинен сказати для тих людей, хто дійсно надзвичайно тонко сприймає зовнішню політику Україну, а особливо зовнішньополітичну діяльність… Він бере до уваги саме, наскільки мені відомо, бо я ж не знаю програми президента, в кулуарах це питання сьогодні дискутується, перший візит очікується 1 березня до Брюсселя. Я вважаю, що це якраз відповідає тому центральному вектору, про який ми щойно з Вами говорили.
Я думаю, що це нормальний візит, який дасть можливість познайомитися, очевидно, з чинниками у Європейській комісії, в ЄС, а з другого боку, звичайно, довести основні, так би мовити, напрями зовнішньополітичної діяльності в контексті реалізації європейської інтеграції.
Тому, чесно Вам скажу, я не знаю, хто може тут ображатися, хто може розставляти по-різному акценти, але у всякому разі вже приємно те, що з самого першого свого кроку на посаді президента зовнішній політиці приділяється належна увага.
- Міністр закордонних справ, який працював в тіньовому уряді Віктора Януковича, Леонід Кожара, заступник голови Парламентського комітету з закордонних справ, вчора на одному з круглих столів сказав про те, що головною метою зовнішньої політики Віктора Януковича буде подальший розвиток та інтеграція у ЄС. І він ще наголосив на тому, що зовнішня політика буде підпорядкована конкретним справам.
Леонід Кожара: Головною метою на найближчу перспективу має бути поставлене завершення переговорів щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС. Я думаю, що ми маємо в дуже стислий терміни провести інвентаризацію нашого переговорного процесу з ЄС.
Але я при цьому наголошую, що ці переговори мають виходити з принципу, не коли Україна підпише угоду про зону вільної торгівлі, а що вона підпише.
Другий аспект, який сьогодні набуває дуже велику вагу, то це стан візового режиму з ЄС.
- До речі, саме європейські аналітики кажуть, що цей другий пункт має бути зроблений якнайшвидше. І це буде такий, так би мовити, презент новому президенту.
- Не можу не погодитися з Леонідом Олександровичем Кожарою, який щойно висловив деякі свої міркування з приводу зовнішньополітичної діяльності.
Я думаю, що дійсно головним питанням на сьогоднішній день є подальше поглиблення і розширення наших відносин з ЄС, на порядок денний виходять конкретні питання.
Конкретне питання – це підписання угоди про асоціацію на основі положень угоди про зону вільної торгівлі, власне, над чим сьогодні ведеться конкретна робота.
Можна сподіватися, я так думаю, що, очевидно, протягом цього року або десь наприкінці цього року має бути підписаний такий документ, який, звичайно, є суттєвим кроком в напрямку нашої європейської інтеграції.
Друге питання - це безвізовий режим. Це не означає, що от сьогодні засідає Європейська комісія і прийняла рішення про безвізовий режим для України. Я хотів би наголосити на тому, що переговори дипломати з цього приводу ведуть з Європейською комісією. Відбулося декілька раундів. Вони будуть продовжуватися. Є дорожня карта у цьому контексті.
Я хотів би сказати, що нам треба буде виконати деякі умови, які підганяли б нас (я вибачаюся за таке слово) або адаптували б нас краще до тих стандартів і вимог, які сьогодні ставить перед нами ЄС. А перш за все йдеться про такі адміністративні заходи, які мають бути вжиті. Це стосується і МВС, і Мінюсту, і прикордонників, і МЗС, і цілої низки міністерств і відомств, які причетні, так би мовити, до цього безвізового режиму.
Звичайно, це дуже важливо було б для нас отримати і відійти від тих принижень, які часто до нас застосовуються в іноземних закордонних установах.
- Для того, аби вжити цих адміністративних заходів, як Ви сказали, нам потрібно буде вжити цих заходів. Для того, аби вжити, чи вистачить сили і, я не знаю, тиску у президента Януковича? Ви ж працювали з ним як з прем’єр-міністром.
- Так, я дійсно працював. Я знаю, що це людина, яка завжди зорієнтована на результат. Він любить такі складні питання вирішувати і завжди ставить дуже складні питання та намагається бути в центрі, так би мовити, пошуку шляхів вирішення цих питань. Я думаю, що сказати, що дожме, то це не літературне слово, я не хотів би його застосовувати. Але я думаю, що все буде зроблене для того, щоби саме зробити цей безвізовий режим.
Хочеться вірити в те, що (у нас же попереду «Євро-2012») ЄС може піти нам назустріч. Але для цього треба інтенсивно провести переговорний процес, для цього треба здійснити ті заходи, які я назвав, адміністративні, щоби дійсно відповісти на ті вимоги, які ставить перед нами ЄС.
- Я переглядала деякі статті в закордонній пресі. І після обрання Віктора Януковича президентом деякі газети писали ось що. Наприклад, британська «Guardian», що на сьогодні представництво ЄС в Україні – це щось похмуре, бюрократичне і маловпливове, навіть з найнуднішим сайтом у світі.
І через рік баронеса Ештон, яка, до речі, завтра приїде на інавгурацію, повинна перетворити це представництво на активний приклад того, яким може бути посольство ЄС з першокласним, політично підкованим послом, найкращими працівниками з Брюсселя для дипломатичних служб, які б вільно розмовляли українською.
Тому що журналіст «Guardian» бачить у цьому небезпеку. Якщо ЄС не зверне сильну увагу, міцну увагу на Україну, то Україна потрапить під сильний вплив Росії, а це для Європи погано.
- Я думаю, що постановка питання правильна. Можна його тільки підтримати. Дійсно має бути представництво, представництво сьогодні є. Я знаю, що його очолює пан Тешейра, який вже працює певний період в Україні. Мені важко давати оцінку роботі постійного представництва і, зокрема, представника. Він за національністю португалець, але разом з тим він є представником Європейської комісії.
Тому я двома руками за те, щоби було дуже потужне представництво, щоби це представництво допомагало нам вирішувати конкретні практичні питання. Очевидно, ми потребуємо того, щоб нам надавалася конкретна допомога, тому що ми йдемо таким, ще невідкритим для себе шляхом. Тому я цілком і повністю підтримую цю статтю і наміри.
А що завтра скаже? Чи приїжджає Ештон чи ні? Я не знаю. Якщо Ви знаєте це на 100%, то Ви можете це підтвердити. А якщо вона приїжджає, то в цьому контексті, я думаю, можуть бути і з практики…
- Вона заявила на засіданні міністрів закордонних справ ЄС, що вона очолить делегацію ЄС на інавгурації.
Але саме баронесу критикували кілька місяців тому в ЄС. Ви, очевидно, знаєте це не гірше мене, хоча можете дипломатично сказати, що ні.
Наскільки вона буде у змозі вплинути на те, щоби в ЄС до нас були прихильними?
- Баронеса сама громадянка Великобританії. Складається в мене таке враження на сьогоднішній день, що між Україною і Великобританією є порозуміння. Зокрема, у тому контексті, щоби задовольнити наші євроінтеграційні прагнення. Тому я думаю, що це якоюсь мірою має віддзеркалювати.
Хоча, звичайно, баронеса є громадянкою однієї країни, а ЄС складається з 26 чи з 27 країн, то само собою зрозуміло, що якщо їй вдасться застосувати цей дипломатичний хист в переговорному процесі, якщо в неї знайдуться відповідні аргументи на користь того, щоби привернути більше уваги до України, то можна буде тільки привітати.
Я думаю, що вона – баронеса, вона працювала комісаром по торгівлі. Для Великобританії торгівля – це дипломатія давно вже.
- Словом, зону вільної торгівлі буде робити простіше.
Ми маємо запитання від слухача.
Слухач: Пане Анатолію, Вам, звичайно, відоме таке поняття, як «національний суверенітет», який визначається як «повновладдя титульної нації». Україна реально є загрожена в перспективі втратити національний суверенітет…
Яка сила не бажає, щоб українці мали в перспективі національний суверенітет? Як Ви її назвете?
- Ми ставимо сьогодні перед собою завдання і раніше ставили це завдання – це ідентифікувати Україну як європейську націю. Я думаю, що в цьому контексті має продовжуватися активна робота. Якщо нам вдасться саме цей принцип втілити в життя, то звичайно частково, можливо, буде відповідь на Ваше запитання...
Я думаю, що ми маємо право на націю, ми маємо абсолютно право на суверенітет. Я не бачу сьогодні, скажу Вам відверто, можливість втрати незалежності і суверенітету нашої держави.
Якщо ми будемо й надалі розвивати нашу державу, якщо ми будемо піднімати економічне зростання нашої держави, а відповідно й рівень життя, я думаю, що як ніколи Україна буде єдиною в контексті і захисту незалежності, і суверенітету нашої держави.
- Ми почали з Вами говорити про інтеграційні прагнення. Наскільки за президентства Януковича можлива реалізація євроатлантичних прагнень?
- Є програма, яку я особисто чув неодноразово Партії регіонів, це було висловлено неодноразово й кандидатом у президенти Януковичем (сьогодні це Президент України) про те, що ми маємо розвивати і поглиблювати стратегічне партнерство з НАТО, але на сьогоднішній день ми не ставимо питання про вступ України до НАТО. І наголошує він на тому, що це має бути позаблоковий статус України.
Але разом з тим не виключає можливість того, що він має спиратися на свідомий вибір свого народу. Тобто, йдеться про те, як я розумію, що має бути проведений референдум. Якщо висловляться люди на користь, то, звичайно, він як президент має це здійснювати.
Коли цей має бути референдум? Мені дуже важко сьогодні передбачити в силу тих внутрішньополітичних обставин, які ми з вами переживаємо. Але в принципі, якщо такий підхід, то я думаю, що це дає відповідь й на Ваше запитання.
- Давайте перейдемо трошки до стосунків чи відносин з РФ. Якими вони мають бути? Як мають виглядати?
- Вони мають виглядати такими, які б задовольняли, з одного боку, людей в Україні, з другого боку, народ чи людей в РФ. Вони мають базуватися на рівноправних відносинах, на передбачуваності, на прогнозованості, в будь-якому разі уникаючи створення конфліктних ситуацій, які загострювали б наші двосторонні відносини.
Практика останніх 5 років показала, що загострення відносин з РФ не є притаманним більшості українського народу. Вони бажають розвивати економічну співпрацю, політичну та військово-технічну і так далі.
Тому я думаю, що перш за все мають бути вирівняні на сьогоднішній день відносини з РФ, вони мають будуватися більшою мірою на договірній основі, коли одна зі сторін бере на себе відповідальність або зобов’язанн, і кожна зі сторін вводить відповідний контрольний механізм за виконання взятих на себе зобов’язань. Ось в цьому контексті можна говорити про майбутнє україно-російських відносин.
- Ви говорили про конфлікти. Я хочу запропонувати послухати першого Президента України Леоніда Кравчука.
Леонід Кравчук: Якщо ми знову повернемося до Росії, ми залишимося в складі євроазіатського простору, і звідси нам ніколи не вирватися. А наші націонал-патріоти будуть стояти на обочині дороги і підтримувати ряси чужих священиків.
- Щоб зрозуміти, що сказав Кравчук Л.М., треба зрозуміти, що він вважає під своїм терміном «євроазіатський простір»? Наскільки він представляє вирівнювання відносин з російською стороною?
Якщо йдеться про те, що Україна об’єднується з Росією, так як Білорусь, то це одна сторона. Якщо ми налагоджуємо нормальні, передбачувані відносини з російською стороною, то це зовсім інша сторона. Тому застерігати нас і говорити про те, що от євроазіатський і так далі…
Так, він має рацію в одному, в тому, що дійсно ми можемо таким чином нашкодити багатьом людям, які не бачать перспективи в цьому векторі зовнішньої політики України. А якщо ми кажемо, що на рівноправній основі, на договірній основі, на передбачуваній, на прогнозованій, в національних інтересах нашої країни, то я абсолютно не бачу проблеми.
- Приїзд патріарха Кирила і благословення його перед інавгурацією – наскільки це неконфліктно?
- В нас церква все більше набирає ваги в політичному житті. Я вважаю, що новий президент досить релігійна людина. Я думаю, що перш за все він… Це, мабуть, його ініціатива, щоби його благословили відповідним чином на майбутнє.
Я думаю, що оскільки у нас ще не канонізована, так би мовити, церква, УПЦ і так далі, то я не бачу тут (приїзд Кирила) якоїсь серйозної загрози для нашого суверенітету, для незалежності, в тому числі й для нашої церкви…
- Пане Зленко, спрогнозуйте, як розвиватиметься зовнішня політика за президента Януковича? Тобто, євроінтеграційний курс з гарними відносинами з Росією?
- Мудра політика України, я маю на увазі, має базуватися на тому, щоби у нас були хороші, добросусідські відносини з РФ при підтриманні належного стратегічного партнерства з США і базуватися на нових конкретних підходах до співробітництва з ЄС.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Кузнецова: У програмній статті новообраний президент (ця стаття була опублікована в одному з провідних західних видань «The Wall Street Journal» було написано: «Україна стане мостом між Сходом і Заходом».
З одного боку, мостом, мабуть, бути добре, а з іншого боку, небезпечно. От я висоти боюся, то мені здається, що міст – це не зовсім добре.
Наскільки це для країни?
Анатолій Зленко: Я також ознайомився зі статтею, яка була опублікована в «The Wall Street Journal». Я хотів би сказати, що мені ця стаття сподобалася. У ній спокійно розставлені акценти, вона дає уяву про дійсно ті напрямки зовнішньої політики, яку має здійснювати нова адміністрація і новий Президент України.
«Бути мостом» – це не нова теза. Ця теза застосовувалася нами, дипломатами, з самого початку вироблення основних напрямів зовнішньої політики України.
Можна по-іншому сказати. Можна сказати, що Україна має підтримувати відповідні зв’язки як на Сході, так і на Заході. Тобто, належним чином підтримувати баланс відносин на Сході і на Заході.
В даному разі застосована алегорія – місток. Я так розумію, що це має бути ланка, яка має поєднувати, так би мовити, Схід і Захід. І Україна має відповідним чином підтримувати на належному рівні свої відносини.
- За часів президента Кучми були вектори. Це було не зовсім правильно з точки зору самих векторів як поняття геометричного, але дипломатично, нібито, витримувалося, і вдавалося йому з цими векторами розбиратися.
Наскільки вдасться це? Чи все ж таки буде якийсь вектор обрано один?
Головним, центральним вектором має бути, звичайно, європейська інтеграція.
- Я думаю, що сьогодні можна однозначно говорити (і я на цьому наголошую, підкреслюю і пишу про це), що дійсно в нас в політичній еліті не склалося таке ставлення або розуміння того, що таке «багатовекторність». Або, навпаки, я хотів би сказати, що є несприйняття багатовекторності.
А в дійсності на практиці зовнішньополітична діяльність України здійснюється саме на цьому принципі багатовекторності. Ну, як можна пояснити таке. Ви маєте сьогодні там відносини з Індонезією, Китаєм, США, з Бразилією, з Аргентиною, Чилі і так далі. Яка це політика?
Але я наголошую на тому, що дійсно це можна назвати «різновекторна політика», можна назвати «багатовекторна політика», а можна просто говорити про те, що в цій політиці, яку Україна на сьогоднішній день здійснює, головне – це не впустити або не забути, або належним чином розвивати основний центральний вектор. В цьому контексті я вважаю, що головним, центральним вектором має бути, звичайно, європейська інтеграція.
- Стосовно цього зараз вже точаться суперечки, зокрема стосовно того, куди ж поїде президент одразу після інавгурації: до Москви чи до Брюсселя? Зійшлися на тому, що, нібито (це знову ж таки експерти в кулуарах) офіційний візит він здійснить до Брюсселя, а державний візит він здійснить до Москви.
- Тут можуть бути розклади самі різні. Ті люди, які люблять це коментувати, особливо, так би мовити, набивати собі певну ціну, дають різні оцінки тому, який це має бути візит, в першу чергу куди це має бути візит.
Я повинен сказати для тих людей, хто дійсно надзвичайно тонко сприймає зовнішню політику Україну, а особливо зовнішньополітичну діяльність… Він бере до уваги саме, наскільки мені відомо, бо я ж не знаю програми президента, в кулуарах це питання сьогодні дискутується, перший візит очікується 1 березня до Брюсселя. Я вважаю, що це якраз відповідає тому центральному вектору, про який ми щойно з Вами говорили.
Я думаю, що це нормальний візит, який дасть можливість познайомитися, очевидно, з чинниками у Європейській комісії, в ЄС, а з другого боку, звичайно, довести основні, так би мовити, напрями зовнішньополітичної діяльності в контексті реалізації європейської інтеграції.
Тому, чесно Вам скажу, я не знаю, хто може тут ображатися, хто може розставляти по-різному акценти, але у всякому разі вже приємно те, що з самого першого свого кроку на посаді президента зовнішній політиці приділяється належна увага.
- Міністр закордонних справ, який працював в тіньовому уряді Віктора Януковича, Леонід Кожара, заступник голови Парламентського комітету з закордонних справ, вчора на одному з круглих столів сказав про те, що головною метою зовнішньої політики Віктора Януковича буде подальший розвиток та інтеграція у ЄС. І він ще наголосив на тому, що зовнішня політика буде підпорядкована конкретним справам.
Леонід Кожара: Головною метою на найближчу перспективу має бути поставлене завершення переговорів щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС. Я думаю, що ми маємо в дуже стислий терміни провести інвентаризацію нашого переговорного процесу з ЄС.
Але я при цьому наголошую, що ці переговори мають виходити з принципу, не коли Україна підпише угоду про зону вільної торгівлі, а що вона підпише.
Другий аспект, який сьогодні набуває дуже велику вагу, то це стан візового режиму з ЄС.
- До речі, саме європейські аналітики кажуть, що цей другий пункт має бути зроблений якнайшвидше. І це буде такий, так би мовити, презент новому президенту.
Наприкінці цього року має бути підписаний документ, якийє суттєвим кроком в напрямку європейської інтеграції.
- Не можу не погодитися з Леонідом Олександровичем Кожарою, який щойно висловив деякі свої міркування з приводу зовнішньополітичної діяльності.
Я думаю, що дійсно головним питанням на сьогоднішній день є подальше поглиблення і розширення наших відносин з ЄС, на порядок денний виходять конкретні питання.
Конкретне питання – це підписання угоди про асоціацію на основі положень угоди про зону вільної торгівлі, власне, над чим сьогодні ведеться конкретна робота.
Можна сподіватися, я так думаю, що, очевидно, протягом цього року або десь наприкінці цього року має бути підписаний такий документ, який, звичайно, є суттєвим кроком в напрямку нашої європейської інтеграції.
Друге питання - це безвізовий режим. Це не означає, що от сьогодні засідає Європейська комісія і прийняла рішення про безвізовий режим для України. Я хотів би наголосити на тому, що переговори дипломати з цього приводу ведуть з Європейською комісією. Відбулося декілька раундів. Вони будуть продовжуватися. Є дорожня карта у цьому контексті.
Я хотів би сказати, що нам треба буде виконати деякі умови, які підганяли б нас (я вибачаюся за таке слово) або адаптували б нас краще до тих стандартів і вимог, які сьогодні ставить перед нами ЄС. А перш за все йдеться про такі адміністративні заходи, які мають бути вжиті. Це стосується і МВС, і Мінюсту, і прикордонників, і МЗС, і цілої низки міністерств і відомств, які причетні, так би мовити, до цього безвізового режиму.
Звичайно, це дуже важливо було б для нас отримати і відійти від тих принижень, які часто до нас застосовуються в іноземних закордонних установах.
- Для того, аби вжити цих адміністративних заходів, як Ви сказали, нам потрібно буде вжити цих заходів. Для того, аби вжити, чи вистачить сили і, я не знаю, тиску у президента Януковича? Ви ж працювали з ним як з прем’єр-міністром.
Це людина, яка завжди зорієнтована на результат. Все буде зроблене для того, щоби зробити безвізовий режим.
- Так, я дійсно працював. Я знаю, що це людина, яка завжди зорієнтована на результат. Він любить такі складні питання вирішувати і завжди ставить дуже складні питання та намагається бути в центрі, так би мовити, пошуку шляхів вирішення цих питань. Я думаю, що сказати, що дожме, то це не літературне слово, я не хотів би його застосовувати. Але я думаю, що все буде зроблене для того, щоби саме зробити цей безвізовий режим.
Хочеться вірити в те, що (у нас же попереду «Євро-2012») ЄС може піти нам назустріч. Але для цього треба інтенсивно провести переговорний процес, для цього треба здійснити ті заходи, які я назвав, адміністративні, щоби дійсно відповісти на ті вимоги, які ставить перед нами ЄС.
- Я переглядала деякі статті в закордонній пресі. І після обрання Віктора Януковича президентом деякі газети писали ось що. Наприклад, британська «Guardian», що на сьогодні представництво ЄС в Україні – це щось похмуре, бюрократичне і маловпливове, навіть з найнуднішим сайтом у світі.
І через рік баронеса Ештон, яка, до речі, завтра приїде на інавгурацію, повинна перетворити це представництво на активний приклад того, яким може бути посольство ЄС з першокласним, політично підкованим послом, найкращими працівниками з Брюсселя для дипломатичних служб, які б вільно розмовляли українською.
Тому що журналіст «Guardian» бачить у цьому небезпеку. Якщо ЄС не зверне сильну увагу, міцну увагу на Україну, то Україна потрапить під сильний вплив Росії, а це для Європи погано.
- Я думаю, що постановка питання правильна. Можна його тільки підтримати. Дійсно має бути представництво, представництво сьогодні є. Я знаю, що його очолює пан Тешейра, який вже працює певний період в Україні. Мені важко давати оцінку роботі постійного представництва і, зокрема, представника. Він за національністю португалець, але разом з тим він є представником Європейської комісії.
Тому я двома руками за те, щоби було дуже потужне представництво, щоби це представництво допомагало нам вирішувати конкретні практичні питання. Очевидно, ми потребуємо того, щоб нам надавалася конкретна допомога, тому що ми йдемо таким, ще невідкритим для себе шляхом. Тому я цілком і повністю підтримую цю статтю і наміри.
А що завтра скаже? Чи приїжджає Ештон чи ні? Я не знаю. Якщо Ви знаєте це на 100%, то Ви можете це підтвердити. А якщо вона приїжджає, то в цьому контексті, я думаю, можуть бути і з практики…
- Вона заявила на засіданні міністрів закордонних справ ЄС, що вона очолить делегацію ЄС на інавгурації.
Але саме баронесу критикували кілька місяців тому в ЄС. Ви, очевидно, знаєте це не гірше мене, хоча можете дипломатично сказати, що ні.
Наскільки вона буде у змозі вплинути на те, щоби в ЄС до нас були прихильними?
- Баронеса сама громадянка Великобританії. Складається в мене таке враження на сьогоднішній день, що між Україною і Великобританією є порозуміння. Зокрема, у тому контексті, щоби задовольнити наші євроінтеграційні прагнення. Тому я думаю, що це якоюсь мірою має віддзеркалювати.
Хоча, звичайно, баронеса є громадянкою однієї країни, а ЄС складається з 26 чи з 27 країн, то само собою зрозуміло, що якщо їй вдасться застосувати цей дипломатичний хист в переговорному процесі, якщо в неї знайдуться відповідні аргументи на користь того, щоби привернути більше уваги до України, то можна буде тільки привітати.
Я думаю, що вона – баронеса, вона працювала комісаром по торгівлі. Для Великобританії торгівля – це дипломатія давно вже.
- Словом, зону вільної торгівлі буде робити простіше.
Ми маємо запитання від слухача.
Слухач: Пане Анатолію, Вам, звичайно, відоме таке поняття, як «національний суверенітет», який визначається як «повновладдя титульної нації». Україна реально є загрожена в перспективі втратити національний суверенітет…
Яка сила не бажає, щоб українці мали в перспективі національний суверенітет? Як Ви її назвете?
Я не бачу сьогодні можливість втрати незалежності і суверенітету нашої держави.
- Ми ставимо сьогодні перед собою завдання і раніше ставили це завдання – це ідентифікувати Україну як європейську націю. Я думаю, що в цьому контексті має продовжуватися активна робота. Якщо нам вдасться саме цей принцип втілити в життя, то звичайно частково, можливо, буде відповідь на Ваше запитання...
Я думаю, що ми маємо право на націю, ми маємо абсолютно право на суверенітет. Я не бачу сьогодні, скажу Вам відверто, можливість втрати незалежності і суверенітету нашої держави.
Якщо ми будемо й надалі розвивати нашу державу, якщо ми будемо піднімати економічне зростання нашої держави, а відповідно й рівень життя, я думаю, що як ніколи Україна буде єдиною в контексті і захисту незалежності, і суверенітету нашої держави.
- Ми почали з Вами говорити про інтеграційні прагнення. Наскільки за президентства Януковича можлива реалізація євроатлантичних прагнень?
- Є програма, яку я особисто чув неодноразово Партії регіонів, це було висловлено неодноразово й кандидатом у президенти Януковичем (сьогодні це Президент України) про те, що ми маємо розвивати і поглиблювати стратегічне партнерство з НАТО, але на сьогоднішній день ми не ставимо питання про вступ України до НАТО. І наголошує він на тому, що це має бути позаблоковий статус України.
Але разом з тим не виключає можливість того, що він має спиратися на свідомий вибір свого народу. Тобто, йдеться про те, як я розумію, що має бути проведений референдум. Якщо висловляться люди на користь, то, звичайно, він як президент має це здійснювати.
Коли цей має бути референдум? Мені дуже важко сьогодні передбачити в силу тих внутрішньополітичних обставин, які ми з вами переживаємо. Але в принципі, якщо такий підхід, то я думаю, що це дає відповідь й на Ваше запитання.
- Давайте перейдемо трошки до стосунків чи відносин з РФ. Якими вони мають бути? Як мають виглядати?
- Вони мають виглядати такими, які б задовольняли, з одного боку, людей в Україні, з другого боку, народ чи людей в РФ. Вони мають базуватися на рівноправних відносинах, на передбачуваності, на прогнозованості, в будь-якому разі уникаючи створення конфліктних ситуацій, які загострювали б наші двосторонні відносини.
Практика останніх 5 років показала, що загострення відносин з РФ не є притаманним більшості українського народу. Вони бажають розвивати економічну співпрацю, політичну та військово-технічну і так далі.
Тому я думаю, що перш за все мають бути вирівняні на сьогоднішній день відносини з РФ, вони мають будуватися більшою мірою на договірній основі, коли одна зі сторін бере на себе відповідальність або зобов’язанн, і кожна зі сторін вводить відповідний контрольний механізм за виконання взятих на себе зобов’язань. Ось в цьому контексті можна говорити про майбутнє україно-російських відносин.
- Ви говорили про конфлікти. Я хочу запропонувати послухати першого Президента України Леоніда Кравчука.
Леонід Кравчук: Якщо ми знову повернемося до Росії, ми залишимося в складі євроазіатського простору, і звідси нам ніколи не вирватися.
Леонід Кравчук: Якщо ми знову повернемося до Росії, ми залишимося в складі євроазіатського простору, і звідси нам ніколи не вирватися. А наші націонал-патріоти будуть стояти на обочині дороги і підтримувати ряси чужих священиків.
- Щоб зрозуміти, що сказав Кравчук Л.М., треба зрозуміти, що він вважає під своїм терміном «євроазіатський простір»? Наскільки він представляє вирівнювання відносин з російською стороною?
Якщо йдеться про те, що Україна об’єднується з Росією, так як Білорусь, то це одна сторона. Якщо ми налагоджуємо нормальні, передбачувані відносини з російською стороною, то це зовсім інша сторона. Тому застерігати нас і говорити про те, що от євроазіатський і так далі…
Так, він має рацію в одному, в тому, що дійсно ми можемо таким чином нашкодити багатьом людям, які не бачать перспективи в цьому векторі зовнішньої політики України. А якщо ми кажемо, що на рівноправній основі, на договірній основі, на передбачуваній, на прогнозованій, в національних інтересах нашої країни, то я абсолютно не бачу проблеми.
- Приїзд патріарха Кирила і благословення його перед інавгурацією – наскільки це неконфліктно?
Я не бачу тут (приїзд Кирила) якоїсь серйозної загрози для незалежності, в тому числі й для нашої церкви…
- В нас церква все більше набирає ваги в політичному житті. Я вважаю, що новий президент досить релігійна людина. Я думаю, що перш за все він… Це, мабуть, його ініціатива, щоби його благословили відповідним чином на майбутнє.
Я думаю, що оскільки у нас ще не канонізована, так би мовити, церква, УПЦ і так далі, то я не бачу тут (приїзд Кирила) якоїсь серйозної загрози для нашого суверенітету, для незалежності, в тому числі й для нашої церкви…
- Пане Зленко, спрогнозуйте, як розвиватиметься зовнішня політика за президента Януковича? Тобто, євроінтеграційний курс з гарними відносинами з Росією?
- Мудра політика України, я маю на увазі, має базуватися на тому, щоби у нас були хороші, добросусідські відносини з РФ при підтриманні належного стратегічного партнерства з США і базуватися на нових конкретних підходах до співробітництва з ЄС.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)