Львів – Збір підписів під листом до Віктора Януковича на захист української мови сьогодні оголосили у Львові напередодні Міжнародного дня рідної мови. Ініціатори акції виступають проти запровадження російської мови як другої державної, як обіцяє офіційний переможець президентських виборів. А жахливу ситуацію щодо стану української мови проілюстрували фотовиставкою «Вивіски у Львові: відмова від рідного». Понад 40 світлин на ній представила фотомитець зі США українського походження Роксолана Тим’як-Лончина.
«Фреш», «Шопінг», «Стокер», «Б’юті тревел», «Прайм тайм», «Мультибрендовий одяг», «The best зошити», тобто «найкращі зошити», «У нас триває гламурний ремонт», «Бізнес-ланч» – це не вивіски в якомусь американському місті.
Це те, що на кожному кроці можна побачити у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку та в інших українських містах.
Це те, що вразило лікаря за фахом із Чикаго Роксолану Тим’як-Лончину, коли вона відвідувала Україну з місією «Медицина на колесах».
Після колядки – «ok»
Фотосправа є її захопленням: жінка постійно мандрує з фотоапаратом. Відтак і назбирала понад 200 світлин із вивісками.
Щоб показати, наскільки нині українська мова є засмічена різними «ізмами» навіть у Львові, і щоб закликати людей не бути сторонніми глядачами, Роксолана Тим’як-Лончина спершу представила свої фотографії друзям у Чикаго, а тепер привезла виставку до Львова.
Вона наголосила, що нікого не повчає, бо і до своїх знань української має претензії, а лише привертає увагу до наявної проблеми.
«Я часто буваю у Львові, інших містах і бувала з мамою, яка закріпила у мені любов до рідної мови і звертала увагу на те, як я говорю. Так було, що ми ставали перед вітриною і читали назву і не могли зрозуміти, що там написано. Ми побачили, що ці слова є в мові людей і вже стали нормою говірки. Я усвідомлюю, що не вельми добре орудую українською мовою, але принаймні стараюсь говорити правильно. Але малеча бачить усі ці назви і запам’ятовує неправильно. Якось почула на Гуцульщині колядку, і діти в кінці сказали «ok». І ніхто не звернув увагу. Треба на це звертати увагу, і тому я вирішила представити свої фотографії», – наголошує Роксолана Тим’як-Лончина.
Ситуація з рідною мовою погіршується
Ситуація щодо рівня знань української мови не лише в Україні загалом, але й, зокрема, у Львові останніми роками стає дедалі гіршою, зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.
Засміченою є мова спілкування поміж людьми, така ж безграмотність лунає з ефіру і рясніє на вивісках та оголошеннях, каже вона.
«Приїхала людина з Чикаго і звернула нам увагу в культурній столиці, Львові, на нашу мову. Через діаспору ми звертаємо увагу на наші мовні питання. На початку 90-х були численні організації, які бурхливо піднімали мовні питання. Нині це все затихло, і маємо суцільну безграмотність, незнання мови. Чуємо голоси тільки окремих людей», – зауважила Ірина Ключковська.
Мова – це культура людини
До невеликої групи людей, які постійно акцентують увагу на мовних проблемах, належить філолог Ірина Фаріон. Два роки тому вона подала запит у Львівську обласну прокуратуру щодо законності вивіски з назвою «євросєть», але отримала відповідь, що це товарний знак фірми, інтелектуальна власність. У прокуратурі послались на доповнення до закону про рекламу. Україна прийняла на себе зобов’язання Паризької конвенції, за якою в разі запозичення логотипу торгової марки не можна перекладати назву на державну мову.
Погоджує вивіски і рекламу управління Львівської міськради «Дозвільний офіс». Іще 10 років тому міськрада вирішила, що написання іншомовних текстів на вивісках і у вітринах здійснюється українською мовою, за винятком власних товарних знаків, знаків обслуговування, логотипів, зареєстрованих Держпатентом України. При цьому нижче або з правого боку від основного тексту можна подавати іншомовний текст такого ж змісту.
Але кожен із підприємців пропонує вивіску за рівнем власної культури, і тому стільки англійських чи російських слів написані українськими літерами. А це не лише неестетично, але й кумедно, каже українка з Америки Роксолана Тим’як-Лончина.
Це те, що на кожному кроці можна побачити у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку та в інших українських містах.
Це те, що вразило лікаря за фахом із Чикаго Роксолану Тим’як-Лончину, коли вона відвідувала Україну з місією «Медицина на колесах».
Після колядки – «ok»
Фотосправа є її захопленням: жінка постійно мандрує з фотоапаратом. Відтак і назбирала понад 200 світлин із вивісками.
Щоб показати, наскільки нині українська мова є засмічена різними «ізмами» навіть у Львові, і щоб закликати людей не бути сторонніми глядачами, Роксолана Тим’як-Лончина спершу представила свої фотографії друзям у Чикаго, а тепер привезла виставку до Львова.
Вона наголосила, що нікого не повчає, бо і до своїх знань української має претензії, а лише привертає увагу до наявної проблеми.
«Я часто буваю у Львові, інших містах і бувала з мамою, яка закріпила у мені любов до рідної мови і звертала увагу на те, як я говорю. Так було, що ми ставали перед вітриною і читали назву і не могли зрозуміти, що там написано. Ми побачили, що ці слова є в мові людей і вже стали нормою говірки. Я усвідомлюю, що не вельми добре орудую українською мовою, але принаймні стараюсь говорити правильно. Але малеча бачить усі ці назви і запам’ятовує неправильно. Якось почула на Гуцульщині колядку, і діти в кінці сказали «ok». І ніхто не звернув увагу. Треба на це звертати увагу, і тому я вирішила представити свої фотографії», – наголошує Роксолана Тим’як-Лончина.
Ситуація з рідною мовою погіршується
Ситуація щодо рівня знань української мови не лише в Україні загалом, але й, зокрема, у Львові останніми роками стає дедалі гіршою, зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.
Засміченою є мова спілкування поміж людьми, така ж безграмотність лунає з ефіру і рясніє на вивісках та оголошеннях, каже вона.
«Приїхала людина з Чикаго і звернула нам увагу в культурній столиці, Львові, на нашу мову. Через діаспору ми звертаємо увагу на наші мовні питання. На початку 90-х були численні організації, які бурхливо піднімали мовні питання. Нині це все затихло, і маємо суцільну безграмотність, незнання мови. Чуємо голоси тільки окремих людей», – зауважила Ірина Ключковська.
Мова – це культура людини
До невеликої групи людей, які постійно акцентують увагу на мовних проблемах, належить філолог Ірина Фаріон. Два роки тому вона подала запит у Львівську обласну прокуратуру щодо законності вивіски з назвою «євросєть», але отримала відповідь, що це товарний знак фірми, інтелектуальна власність. У прокуратурі послались на доповнення до закону про рекламу. Україна прийняла на себе зобов’язання Паризької конвенції, за якою в разі запозичення логотипу торгової марки не можна перекладати назву на державну мову.
Погоджує вивіски і рекламу управління Львівської міськради «Дозвільний офіс». Іще 10 років тому міськрада вирішила, що написання іншомовних текстів на вивісках і у вітринах здійснюється українською мовою, за винятком власних товарних знаків, знаків обслуговування, логотипів, зареєстрованих Держпатентом України. При цьому нижче або з правого боку від основного тексту можна подавати іншомовний текст такого ж змісту.
Але кожен із підприємців пропонує вивіску за рівнем власної культури, і тому стільки англійських чи російських слів написані українськими літерами. А це не лише неестетично, але й кумедно, каже українка з Америки Роксолана Тим’як-Лончина.