Київ – Сьогодні у Києві відбудеться прем’єра вистави «Розгін до волі – послання Карпатської України в сьогодення». Серед організаторів заходу Український інститут національної пам’яті, Державна агенція промоції культури України. Про що ця вистава, Радіо Свобода розпитувало автора проекту, народну артистку України Галину Яблонську.
– Буде йти мова про ті події, які були в 38-39 році на Закарпатті, коли була утверджена державність Карпатської України. На жаль, вона проіснувала не довго.
– Ви можете розповісти про конкретні епізоди вистави?
– У той період була така «Летюча естрада», яка їздила по Закарпаттю, в гори, у найвіддаленіші села й агітувала за українську владу. Це дало дуже гарні результати. Саме я взяла за основу цю «Летючу естраду». Вона начебто сьогодні приїздить до нас і розказує нам про минулі події, які були перед початком подій 38-39 років. Потім є там, що один січовий карпатець повертається до своєї дружини, вже після знищення Карпатської України. Він розповідає про деякі драматичні моменти, але потім усе виходить на позитив, на те, що ми віримо, що Україна незалежна буде. І Карпатська Україна – це один із проявів того «розгону до волі».
– Чому Ви взялися саме за тему Карпатської України?
Я берусь за ті теми, які можуть виховувати патріотичні почуття, особливо у молоді. У мене багато вистав на цю тему. Це і Олег Ольжич, коли було його сторіччя. Це були Крути. Потім була Козацька Україна, жіночі голоси козацької доби. Тобто, все те, що піднімає малознані постаті чи події. Я вважаю, що виховання молоді мистецькими засобами є найбільш ефективним, найбільш доцільним. Тому що, коли воно йде через почуття, через емоції, через розум і серце, воно тоді досягає цього серця і таким чином ця ідея національного патріотизму входить в єство молодої людини.
– Ви можете розповісти про конкретні епізоди вистави?
– У той період була така «Летюча естрада», яка їздила по Закарпаттю, в гори, у найвіддаленіші села й агітувала за українську владу. Це дало дуже гарні результати. Саме я взяла за основу цю «Летючу естраду». Вона начебто сьогодні приїздить до нас і розказує нам про минулі події, які були перед початком подій 38-39 років. Потім є там, що один січовий карпатець повертається до своєї дружини, вже після знищення Карпатської України. Він розповідає про деякі драматичні моменти, але потім усе виходить на позитив, на те, що ми віримо, що Україна незалежна буде. І Карпатська Україна – це один із проявів того «розгону до волі».
– Чому Ви взялися саме за тему Карпатської України?
Я берусь за ті теми, які можуть виховувати патріотичні почуття, особливо у молоді. У мене багато вистав на цю тему. Це і Олег Ольжич, коли було його сторіччя. Це були Крути. Потім була Козацька Україна, жіночі голоси козацької доби. Тобто, все те, що піднімає малознані постаті чи події. Я вважаю, що виховання молоді мистецькими засобами є найбільш ефективним, найбільш доцільним. Тому що, коли воно йде через почуття, через емоції, через розум і серце, воно тоді досягає цього серця і таким чином ця ідея національного патріотизму входить в єство молодої людини.