Брюссель – Те, що нині відбувається в Росії, – загроза для інших країн, особливо з колишнього Радянського Союзу. Україні, з огляду на вибори в ній, не оминути політичного та економічного тиску з боку Кремля. Водночас за минулорічне вторгнення до Грузії росіяни мають відповісти, і одним зі знаків незгоди з агресивною політикою Москви має стати якнайшвидше прийняття Грузії до НАТО. Такі переконання висловив в інтерв’ю Радіо Свобода Брюс Джордж, лідер британської делегації в Парламентській асамблеї НАТО. Щорічна сесія Парламентської асамблеї НАТО відбувається нині в британському місті Единбургу.
– Заяви, що лунають із Кремля й спрямовані проти НАТО та держав-сусідів, а також воєнне вторгнення Росії до Грузії викликають занепокоєння щодо подальших намірів росіян. Якими, на Вашу думку, є ці наміри?
– Офіційна лінія багатьох країн, мовляв, «із росіянами слід працювати», або «ми маємо багато спільного, тож треба зближуватися», – все це виглядає гарно. Але коли глянути свідомо, то те, що відбувається в Росії, мені здається дуже загрозливим – стосовно не лише грузинів, але й усіх країн колишнього Радянського Союзу та його сусідів. Усе, що роблять росіяни останнім часом, на мій погляд, неприйнятне і не викликає до їхньої країни ніяких симпатій. Нині слід бути дуже обережними. Хоч Москва й не має колишньої військової потужності, але у них є величезні обсяги енергоносіїв. Через те, що ми в цьому маємо гостру потребу, росіяни зробили їх інструментом своєї зовнішньої політики. Боюся, що навіть деякі країни НАТО нині вагаються, чиїм союзником їм бути. Росіяни ж ведуть дуже хитру гру: вони притягують до себе держави взамін на гарантії постачання нафти та газу. Я дуже занепокоєний тим, що відбувається.
– Як у цьому контексті виглядають стосунки НАТО та України?
– Якщо українці відповідатимуть усім вимогам, необхідним для приєднання до НАТО, і, головне, якщо вони хотітимуть набути членства (бо ніхто їх до цього насильно не примушує), то ми почнемо вступний процес. Але у мене є одне побоювання. Росіяни пішли війною на Грузію, бо розізлилися на те, що грузини вже не є частиною старої російської імперії. Без сумніву, їх іще більше обурить, коли частина землі, звідки, як вони вважають, походить і їхнє коріння, остаточно вийде з-під їхнього впливу і перебуватиме під впливом НАТО.
– Вочевидь, це позначиться й на президентських виборах, до яких наразі готується Україна…
– Складність України полягає в тому, що значна частина її населення усвідомлює себе радше росіянами, ніж українцями. Росію дуже обурило те, що проросійські політичні сили програли минулі вибори в Україні. З огляду на суверенність цієї держави, можливо, Кремль і утримається від прямих погроз, проте політичного й економічного тиску Україні не оминути. Тож як Ви гадаєте, чи намагатимуться нині росіяни вплинути на результати виборів, як це вони успішно робили дотепер? Я підозрюю, що наступні декілька місяців і протягом виборів росіяни найімовірніше шукатимуть нагоди вплинути на їхні результати.
– Минулорічна війна між Росією та Грузією показала стратегічну важливість Південного Кавказу та й самої Грузії для євроатлантичної безпеки. На якій стадії перебувають стосунки між Тбілісі та НАТО тепер?
– Наслідки вторгнення росіян до Грузії виявляються й нині. Деякі країни хочуть забути про це, інші переконують, що Грузії не місце в НАТО, бо вона ненадійна. Я притримуюся протилежної думки. Без жодного сумніву, союз НАТО якомога швидше повинен надати Грузії членство. Вважаю, що це має статися вже незабаром. Ми повинні показати росіянам, що за вторгненням до суверенної країни настає розплата. За все: за наближення до столиці на 50 кілометрів, за гру м’язами й хизування з огляду на поразку та приниження іншої країни. Ми повинні показати Росії, що вона поводиться агресивно, а коли вони намагаються залякувати, неодмінно прийде і час розплати. Я думаю, що країни НАТО повинні виробити ефективнішу політику стосунків із Росією. Адже нині вона знову грає м’язами. Хоча це більше й не Радянський Союз, проте вона функціонує так само, як це було в часи Радянського Союзу.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Офіційна лінія багатьох країн, мовляв, «із росіянами слід працювати», або «ми маємо багато спільного, тож треба зближуватися», – все це виглядає гарно. Але коли глянути свідомо, то те, що відбувається в Росії, мені здається дуже загрозливим – стосовно не лише грузинів, але й усіх країн колишнього Радянського Союзу та його сусідів. Усе, що роблять росіяни останнім часом, на мій погляд, неприйнятне і не викликає до їхньої країни ніяких симпатій. Нині слід бути дуже обережними. Хоч Москва й не має колишньої військової потужності, але у них є величезні обсяги енергоносіїв. Через те, що ми в цьому маємо гостру потребу, росіяни зробили їх інструментом своєї зовнішньої політики. Боюся, що навіть деякі країни НАТО нині вагаються, чиїм союзником їм бути. Росіяни ж ведуть дуже хитру гру: вони притягують до себе держави взамін на гарантії постачання нафти та газу. Я дуже занепокоєний тим, що відбувається.
– Як у цьому контексті виглядають стосунки НАТО та України?
– Якщо українці відповідатимуть усім вимогам, необхідним для приєднання до НАТО, і, головне, якщо вони хотітимуть набути членства (бо ніхто їх до цього насильно не примушує), то ми почнемо вступний процес. Але у мене є одне побоювання. Росіяни пішли війною на Грузію, бо розізлилися на те, що грузини вже не є частиною старої російської імперії. Без сумніву, їх іще більше обурить, коли частина землі, звідки, як вони вважають, походить і їхнє коріння, остаточно вийде з-під їхнього впливу і перебуватиме під впливом НАТО.
– Вочевидь, це позначиться й на президентських виборах, до яких наразі готується Україна…
– Складність України полягає в тому, що значна частина її населення усвідомлює себе радше росіянами, ніж українцями. Росію дуже обурило те, що проросійські політичні сили програли минулі вибори в Україні. З огляду на суверенність цієї держави, можливо, Кремль і утримається від прямих погроз, проте політичного й економічного тиску Україні не оминути. Тож як Ви гадаєте, чи намагатимуться нині росіяни вплинути на результати виборів, як це вони успішно робили дотепер? Я підозрюю, що наступні декілька місяців і протягом виборів росіяни найімовірніше шукатимуть нагоди вплинути на їхні результати.
– Минулорічна війна між Росією та Грузією показала стратегічну важливість Південного Кавказу та й самої Грузії для євроатлантичної безпеки. На якій стадії перебувають стосунки між Тбілісі та НАТО тепер?
– Наслідки вторгнення росіян до Грузії виявляються й нині. Деякі країни хочуть забути про це, інші переконують, що Грузії не місце в НАТО, бо вона ненадійна. Я притримуюся протилежної думки. Без жодного сумніву, союз НАТО якомога швидше повинен надати Грузії членство. Вважаю, що це має статися вже незабаром. Ми повинні показати росіянам, що за вторгненням до суверенної країни настає розплата. За все: за наближення до столиці на 50 кілометрів, за гру м’язами й хизування з огляду на поразку та приниження іншої країни. Ми повинні показати Росії, що вона поводиться агресивно, а коли вони намагаються залякувати, неодмінно прийде і час розплати. Я думаю, що країни НАТО повинні виробити ефективнішу політику стосунків із Росією. Адже нині вона знову грає м’язами. Хоча це більше й не Радянський Союз, проте вона функціонує так само, як це було в часи Радянського Союзу.
(Брюссель – Прага – Київ)