Київ – Чимало безвідповідальних політологів дуже полюбляють спекулювати на «ісламській загрозі» на Кримському півострові, вбачаючи ту «загрозу» в самому факті приналежності кримських татар до ісламської культури та сповідування ними ісламу як релігії.
Треба одразу ж зазначити, що такі заяви є вислідом браку професійної освіченості, коли люди вважають, що можуть висловлюватися з будь-яких питань, навіть не опанувавши необхідний обсяг інформації. Іслам в Криму завжди був дуже поміркованим, історія Кримського ханства та наступних етапів розвитку кримськотатарського народу практично не знає випадків релігійного фанатизму. Ба більше, середньовічні хроніки Криму дають багато цікавого матеріалу про специфіку міжрелігійних стосунків на півострові. Залишилось чимало судових документів Кримського ханства про позови представників одних і тих же самих родин (із майнових питань), коли сестра-християнка позивається проти свого рідного брата-мусульманина чи навпаки. Такі змішані мусульмансько-християнські родини були в середньовічному Криму звичайним явищем, до якого ставилися цілком спокійно.
З історичних джерел невідомо про побутування в Криму якихось екстремальних ісламських течій. Натомість у середовищі кримських татар мав велику популярність суфізм, одна з найбільш гуманістичних течій в ісламській релігії, до речі й нині заборонена в Саудівській Аравії, батьківщині радикального ваххабізму. Суфізм розглядається там як єретичний напрямок ісламу.
Отже, історично кримські татари не мають релігійно-екстремістських традицій, однак із цього факту зовсім не випливає, що такі явища неможливі в майбутньому.
«Дари данайців» кримським татарам
Останнім часом у вищих навчальних закладах Криму з'явилося чимало студентів із Близького Сходу, з арабських країн, із Пакистану, Ірану і т.д. Важко сказати, наскільки прибутковим для місцевих вишів є їхнє навчання на теренах України, проте соціально-політичні збитки можуть виявитися значно більшими за будь-які кошти. Чимало таких студентів витрачають свою енергію не на навчання, а на пропаганду радикальних форм ісламу серед кримських татар. Прибульці розповідають кримським татарам, що їхній традиційний іслам є «неправильним», а «правильним» є той, що побутує в екстремістських угрупуваннях Близького Сходу.
Таке нахабне втручання в духовне життя кримськотатарської спільноти обурює людей старшого і середнього поколінь. Але ісламістська пропаганда подобається певній частині кримськотатарської молоді, що нерідко породжує в родинах конфлікт батьків і дітей. Прибульці навіюють молодим татарам, що не можна так ліберально ставитися до «невірних», себто до немусульман, що треба готувати себе до джихаду проти влади «невірних» у Криму, виявляти солідарність з іноземними ісламістськими рухами тощо.
Все це сприяє поки що внутрішнім релігійними конфліктам у кримськотатарському соціумі, адже ісламісти не можуть перейти до активних дій на півострові, не опанувавши ситуацію в середовищі кримських татар. Тому екстремісти не цураються навіть насильницьких форм впливу на незгодних. Зокрема, на початку вересня поточного року, за повідомленням газети «Первая кримская» – №36(292), в селі Журавки Кіровського району АРК відбулася бійка на релігійному ґрунті. Місцеві жителі билися з представниками партії «Хизб-ут-Тахрир», що вдерлися в мечеть, де відбувалася спільна молитва. Внаслідок бійки кілька осіб опинилися на лікарняних ліжках. Партія «Хизб-ут-Тахрир» об'єднує прихильників світової ісламської революції, що має за мету створити всесвітній ісламський Халіфат. Доречно нагадати, що цю партію заборонено в багатьох мусульманських країнах через її екстремізм і підривну діяльність проти влади. Проте в Україні на діяльність «Хизб-ут-Тахрир» дивляться дуже спокійно…
Щоправда, кажуть, що новий начальник Головного управління МВС України в Криму генерал Геннадій Москаль збирає матеріали, що мають посприяти забороні цієї радикальної структури. В офіційному повідомленні кримської міліції нещодавно було сказано також, що ісламська екстремістська секта «Такфір» (повна назва: «Ат-Такфір валь-Хіджра», що перекладається: «Звинувачення в безвір'ї та вихід») готує фізичне усунення авторитетних у середовищі кримських татар людей, що перешкоджають поширенню радикального ісламу. Можна здогадатися, про кого саме йдеться, досить лише нагадати, що муфтій Криму засудив «політичний іслам». А вже міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив 26 жовтня, що міліція отримала інформацію про винесення учасниками радикально-релігійного руху «Ат-Такфір валь-Хіджра» «вироку смерті» лідеру Меджлісу кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву та його близьким соратникам.
Один із керівників Меджлісу Рефат Чубаров наголошує, що діяльність релігійних екстремістів у Криму є маніпульованою як із-за кордону, так і з боку певних політичних сил України. Додамо тільки, що «закордон» і «політичні сили в Україні» в даному випадку є спорідненими… Цікаво, що самі представники партії «Хизб-ут-Тахрир» геть усе заперечують, заявляючи, що вони «ніколи не застосовують насильство». Феноменальна чесність і праведність, які людям, котрим довелося пожити в колишньому СРСР, нагадують щось до болю знайоме.
Але найбільш небезпечною, за даними «Першої кримської», є секта «Такфір», поки що в Криму нечисленна (50-70 осіб), але дуже войовнича, що вже почала криваві розбірки з конкурентами в ісламському середовищі. Зокрема, як розповідають кримські журналісти, в травні поточного року «Такфір» у селі Курци здійснила збройний напад на аміра (лідера) місцевих ваххабітів Арсена Д. та його охоронця. Обидва були важко поранені.
Серед активних діячів цих екстремістських сект у Криму є чимало громадян близькосхідних країн. У Криму зростає кількість незареєстрованих, неконтрольованих ісламських громад. Активізується діяльність зарубіжних радикальних місіонерів.
Хто винний і що робити?
Екстремісти всіх кольорів добре почуваються в умовах хаосу, анархії і безконтрольності, себто, як кажуть на Заході, «поганого менеджменту». Якщо немає порядку в Києві, якщо майже всі політичні сили та діячі захопились боротьбою за владу в ім'я самої влади, за причетність до фінансових потоків, геть забувши про країну, то чому порядок має бути в Криму?
Всі 18 років незалежності України офіційний Київ приділяв Криму недостатню увагу, а часто-густо взагалі про нього забував. Саме це й створювало на півострові найсприятливіші умови для діяльності підривних, антидержавних, антиукраїнських угруповань різноманітного ідейно-політичного спрямування: від російських шовіністів-чорносотенців до мусульманських фанатиків-фундаменталістів.
Через специфіку Криму всі вади політики Києва проявлялися на півострові особливо гостро і яскраво. Однак варто було серйозним людям в Україні серйозно зайнятися Кримом, як, здавалося б, нерозв'язні проблеми, раптом починали доволі успішно для України розв'язуватися. Маю на увазі блискучу ліквідацію режиму псевдо-президента Криму Мєшкова Євгеном Марчуком. Без нормалізації ситуації в найвищому керівництві держави годі й мріяти про нормалізацію соціально-політичного становища в Криму.
Як казав Михайло Грушевський, «нещастя України полягало в тому, що нею часто керували люди, яким вона була непотрібна». Якщо Україна нарешті отримає патріотичну і ефективну владу, то її першими діями в Криму мають стати такі: вирішення земельного питання, бо воно вже стало етнічним (іде процес розбазарювання земельних ресурсів Криму в умовах тотальної корупції, від цього найбільше потерпають кримські татари), забезпечення рівноправ'я всіх етнічних груп Криму, насамперед, росіян, українців і кримських татар (адже українці і кримські татари потерпають від російського шовінізму, що набув у Криму характеру офіційної політики), можливо, через утворення двопалатної Верховної Ради, де вибори до верхньої палати відбувалися б за етнічними куріями з правом кожної етно-фракції накладати вето на рішення, що загрожують інтересам відповідної спільноти, це змусило б домовлятися шляхом взаємних поступок. І звісно, необхідно розв'язати проблему перебування в Криму іноземних громадян, що ведуть пропаганду ісламського фундаменталізму. Але коли в Україні з'явиться влада, якій все це буде потрібно?
До речі, деякі представники кримськотатарського народу неодноразово зверталися до державних органів України з проханням захистити їх від іноземних поширювачів релігійного екстремізму, але ніякого захисту не дочекалися…
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо
Треба одразу ж зазначити, що такі заяви є вислідом браку професійної освіченості, коли люди вважають, що можуть висловлюватися з будь-яких питань, навіть не опанувавши необхідний обсяг інформації. Іслам в Криму завжди був дуже поміркованим, історія Кримського ханства та наступних етапів розвитку кримськотатарського народу практично не знає випадків релігійного фанатизму. Ба більше, середньовічні хроніки Криму дають багато цікавого матеріалу про специфіку міжрелігійних стосунків на півострові. Залишилось чимало судових документів Кримського ханства про позови представників одних і тих же самих родин (із майнових питань), коли сестра-християнка позивається проти свого рідного брата-мусульманина чи навпаки. Такі змішані мусульмансько-християнські родини були в середньовічному Криму звичайним явищем, до якого ставилися цілком спокійно.
З історичних джерел невідомо про побутування в Криму якихось екстремальних ісламських течій. Натомість у середовищі кримських татар мав велику популярність суфізм, одна з найбільш гуманістичних течій в ісламській релігії, до речі й нині заборонена в Саудівській Аравії, батьківщині радикального ваххабізму. Суфізм розглядається там як єретичний напрямок ісламу.
Отже, історично кримські татари не мають релігійно-екстремістських традицій, однак із цього факту зовсім не випливає, що такі явища неможливі в майбутньому.
«Дари данайців» кримським татарам
Останнім часом у вищих навчальних закладах Криму з'явилося чимало студентів із Близького Сходу, з арабських країн, із Пакистану, Ірану і т.д. Важко сказати, наскільки прибутковим для місцевих вишів є їхнє навчання на теренах України, проте соціально-політичні збитки можуть виявитися значно більшими за будь-які кошти. Чимало таких студентів витрачають свою енергію не на навчання, а на пропаганду радикальних форм ісламу серед кримських татар. Прибульці розповідають кримським татарам, що їхній традиційний іслам є «неправильним», а «правильним» є той, що побутує в екстремістських угрупуваннях Близького Сходу.
Таке нахабне втручання в духовне життя кримськотатарської спільноти обурює людей старшого і середнього поколінь. Але ісламістська пропаганда подобається певній частині кримськотатарської молоді, що нерідко породжує в родинах конфлікт батьків і дітей. Прибульці навіюють молодим татарам, що не можна так ліберально ставитися до «невірних», себто до немусульман, що треба готувати себе до джихаду проти влади «невірних» у Криму, виявляти солідарність з іноземними ісламістськими рухами тощо.
Все це сприяє поки що внутрішнім релігійними конфліктам у кримськотатарському соціумі, адже ісламісти не можуть перейти до активних дій на півострові, не опанувавши ситуацію в середовищі кримських татар. Тому екстремісти не цураються навіть насильницьких форм впливу на незгодних. Зокрема, на початку вересня поточного року, за повідомленням газети «Первая кримская» – №36(292), в селі Журавки Кіровського району АРК відбулася бійка на релігійному ґрунті. Місцеві жителі билися з представниками партії «Хизб-ут-Тахрир», що вдерлися в мечеть, де відбувалася спільна молитва. Внаслідок бійки кілька осіб опинилися на лікарняних ліжках. Партія «Хизб-ут-Тахрир» об'єднує прихильників світової ісламської революції, що має за мету створити всесвітній ісламський Халіфат. Доречно нагадати, що цю партію заборонено в багатьох мусульманських країнах через її екстремізм і підривну діяльність проти влади. Проте в Україні на діяльність «Хизб-ут-Тахрир» дивляться дуже спокійно…
Щоправда, кажуть, що новий начальник Головного управління МВС України в Криму генерал Геннадій Москаль збирає матеріали, що мають посприяти забороні цієї радикальної структури. В офіційному повідомленні кримської міліції нещодавно було сказано також, що ісламська екстремістська секта «Такфір» (повна назва: «Ат-Такфір валь-Хіджра», що перекладається: «Звинувачення в безвір'ї та вихід») готує фізичне усунення авторитетних у середовищі кримських татар людей, що перешкоджають поширенню радикального ісламу. Можна здогадатися, про кого саме йдеться, досить лише нагадати, що муфтій Криму засудив «політичний іслам». А вже міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив 26 жовтня, що міліція отримала інформацію про винесення учасниками радикально-релігійного руху «Ат-Такфір валь-Хіджра» «вироку смерті» лідеру Меджлісу кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву та його близьким соратникам.
Один із керівників Меджлісу Рефат Чубаров наголошує, що діяльність релігійних екстремістів у Криму є маніпульованою як із-за кордону, так і з боку певних політичних сил України. Додамо тільки, що «закордон» і «політичні сили в Україні» в даному випадку є спорідненими… Цікаво, що самі представники партії «Хизб-ут-Тахрир» геть усе заперечують, заявляючи, що вони «ніколи не застосовують насильство». Феноменальна чесність і праведність, які людям, котрим довелося пожити в колишньому СРСР, нагадують щось до болю знайоме.
Але найбільш небезпечною, за даними «Першої кримської», є секта «Такфір», поки що в Криму нечисленна (50-70 осіб), але дуже войовнича, що вже почала криваві розбірки з конкурентами в ісламському середовищі. Зокрема, як розповідають кримські журналісти, в травні поточного року «Такфір» у селі Курци здійснила збройний напад на аміра (лідера) місцевих ваххабітів Арсена Д. та його охоронця. Обидва були важко поранені.
Серед активних діячів цих екстремістських сект у Криму є чимало громадян близькосхідних країн. У Криму зростає кількість незареєстрованих, неконтрольованих ісламських громад. Активізується діяльність зарубіжних радикальних місіонерів.
Хто винний і що робити?
Екстремісти всіх кольорів добре почуваються в умовах хаосу, анархії і безконтрольності, себто, як кажуть на Заході, «поганого менеджменту». Якщо немає порядку в Києві, якщо майже всі політичні сили та діячі захопились боротьбою за владу в ім'я самої влади, за причетність до фінансових потоків, геть забувши про країну, то чому порядок має бути в Криму?
Всі 18 років незалежності України офіційний Київ приділяв Криму недостатню увагу, а часто-густо взагалі про нього забував. Саме це й створювало на півострові найсприятливіші умови для діяльності підривних, антидержавних, антиукраїнських угруповань різноманітного ідейно-політичного спрямування: від російських шовіністів-чорносотенців до мусульманських фанатиків-фундаменталістів.
Через специфіку Криму всі вади політики Києва проявлялися на півострові особливо гостро і яскраво. Однак варто було серйозним людям в Україні серйозно зайнятися Кримом, як, здавалося б, нерозв'язні проблеми, раптом починали доволі успішно для України розв'язуватися. Маю на увазі блискучу ліквідацію режиму псевдо-президента Криму Мєшкова Євгеном Марчуком. Без нормалізації ситуації в найвищому керівництві держави годі й мріяти про нормалізацію соціально-політичного становища в Криму.
Як казав Михайло Грушевський, «нещастя України полягало в тому, що нею часто керували люди, яким вона була непотрібна». Якщо Україна нарешті отримає патріотичну і ефективну владу, то її першими діями в Криму мають стати такі: вирішення земельного питання, бо воно вже стало етнічним (іде процес розбазарювання земельних ресурсів Криму в умовах тотальної корупції, від цього найбільше потерпають кримські татари), забезпечення рівноправ'я всіх етнічних груп Криму, насамперед, росіян, українців і кримських татар (адже українці і кримські татари потерпають від російського шовінізму, що набув у Криму характеру офіційної політики), можливо, через утворення двопалатної Верховної Ради, де вибори до верхньої палати відбувалися б за етнічними куріями з правом кожної етно-фракції накладати вето на рішення, що загрожують інтересам відповідної спільноти, це змусило б домовлятися шляхом взаємних поступок. І звісно, необхідно розв'язати проблему перебування в Криму іноземних громадян, що ведуть пропаганду ісламського фундаменталізму. Але коли в Україні з'явиться влада, якій все це буде потрібно?
До речі, деякі представники кримськотатарського народу неодноразово зверталися до державних органів України з проханням захистити їх від іноземних поширювачів релігійного екстремізму, але ніякого захисту не дочекалися…
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо