Брюссель – Об’єднана Європа будує плани допомоги біженцям. Не лише тим, котрі вже потрапили на територію Шенґенської зони, а й тим, які живуть у таборах за межами Євросоюзу і не можуть повернутися до своїх батьківщин. У понеділок європейські міністри внутрішніх справ розглянути пропозицію з прийому та розселення у себе шукачів притулку. На думку експертів, Євросоюз таким чином намагається не лише допомогти втікачам із бідних чи розорених війнами країн. А насамперед, все це здійснюється для того, щоб покращити репутацію. Адже Європейський Союз відомий своїми суворими правилами та неохочим наданням притулку біженцям.
У недалекому майбутньому на теренах Європейського Союзу знаходитимуть притулок значно більше біженців, бо в його міграційній політиці грядуть зміни. Свідченням цього є запропонована Комісією так звана «спільна програма розселення шукачів притулку в Європейському Союзі». У центрі цієї програми – ідея про рівномірний розподіл біженців між країнами-членами співдружності.
«Ці спільні рамки у питанні розселення (біженців) допоможуть у щорічному визначенні наших загальних пріоритетів, – каже Жак Барро, віце-президент Єврокомісії з питань міграції. – Вони стосуватимуться найбільш вразливих верств населення, специфічних географічних зон, а також термінових ситуацій. Кожна країна ЄС отримає 4 тисячі євро на кожну поселену в них особу».
Програма розселення біженців рятуватиме життя й демографію
Проте, цілей у цієї ініціативи значно більше. Це і намагання понизити тиск імміграційних потоків на такі прикордонні держави як Мальта, Кіпр, Італія чи Іспанія. З іншого боку, грамотно побудована система прийому біженців допомогла б багатьом країнам Європи у боротьбі з демографічними проблемами. Це також намагання подолати кримінальні джерела, що супроводжують міграцію, тобто мережі посередників і торговців живим товаром. Нарешті, співробітництво між Євросоюзом, Комісією ООН у справах біженців та урядами третіх країн допомогло б запобігти загибелі десятків тисяч іммігрантів у водних просторах Атлантики чи Середземномор’я.
Нинішні дискусії у Брюсселі насамперед стосувалися біженців, які перебувають у таборах за межами Європи і чекають на рішення міграційних служб. Чимало європейських країн уже беруть участь у переселенні, скажімо, втікачів з Іраку, котрі перебувають на території сусідніх Сирії та Йордану. Це стосується і старих, і нових членів Європейського Союзу, каже Верховний комісар ООН у справах біженців Антоніу Ґутерріш.
«Доказом участі у програмі Комісаріату ООН з питань біженців є відкриття у Румунії центру з переселення людей, які прибувають із країн, де це робити неможливо, – зазначає чільний представник ООН. – Словаччина погодилася діяти так само щодо палестинських біженців, яких переселяють до США. Це дуже важливий вклад Європи, який, сподіваюся, надалі зростатиме. Британія, країни півночі Європи, Нідерланди, а тепер ще й нові члени беруть участь у нашій глобальній програмі розселення біженців».
Найменше статусів біженця надають у Греції, Іспанії та Кіпрі
Загалом, у світі налічується 10 мільйонів шукачів притулку. Із 65 тисяч біженців, які останнім часом отримали у різних частинах світу право на проживання, тільки неповних 7 відсотків оселилися у Євросоюзі.
Найбільшу кількість позитивних відповідей на прохання політичного притулку надають Італія й Швеція. Тоді як Кіпр, Греція та Іспанія відомі найбільшим відсотком відмов у наданні біженцям дозволу на проживання.
Щоб заохотити країни-члени приймати у себе більше біженців, їм пропонують надавати більшу грошову допомогу з «Європейського фонду біженців», бюджет якого планують розширити найближчим часом.
Шведське головування заявляє про підтримку програми розселення, запропоновану Єврокомісією. Проте свої позиції щодо даної ініціативи ще мають висловити Європарламент та Рада ЄС, яка й визначить, брати чи ні нову міграційну стратегію на озброєння.
(Брюссель – Прага – Київ)
«Ці спільні рамки у питанні розселення (біженців) допоможуть у щорічному визначенні наших загальних пріоритетів, – каже Жак Барро, віце-президент Єврокомісії з питань міграції. – Вони стосуватимуться найбільш вразливих верств населення, специфічних географічних зон, а також термінових ситуацій. Кожна країна ЄС отримає 4 тисячі євро на кожну поселену в них особу».
Програма розселення біженців рятуватиме життя й демографію
Проте, цілей у цієї ініціативи значно більше. Це і намагання понизити тиск імміграційних потоків на такі прикордонні держави як Мальта, Кіпр, Італія чи Іспанія. З іншого боку, грамотно побудована система прийому біженців допомогла б багатьом країнам Європи у боротьбі з демографічними проблемами. Це також намагання подолати кримінальні джерела, що супроводжують міграцію, тобто мережі посередників і торговців живим товаром. Нарешті, співробітництво між Євросоюзом, Комісією ООН у справах біженців та урядами третіх країн допомогло б запобігти загибелі десятків тисяч іммігрантів у водних просторах Атлантики чи Середземномор’я.
Нинішні дискусії у Брюсселі насамперед стосувалися біженців, які перебувають у таборах за межами Європи і чекають на рішення міграційних служб. Чимало європейських країн уже беруть участь у переселенні, скажімо, втікачів з Іраку, котрі перебувають на території сусідніх Сирії та Йордану. Це стосується і старих, і нових членів Європейського Союзу, каже Верховний комісар ООН у справах біженців Антоніу Ґутерріш.
«Доказом участі у програмі Комісаріату ООН з питань біженців є відкриття у Румунії центру з переселення людей, які прибувають із країн, де це робити неможливо, – зазначає чільний представник ООН. – Словаччина погодилася діяти так само щодо палестинських біженців, яких переселяють до США. Це дуже важливий вклад Європи, який, сподіваюся, надалі зростатиме. Британія, країни півночі Європи, Нідерланди, а тепер ще й нові члени беруть участь у нашій глобальній програмі розселення біженців».
Найменше статусів біженця надають у Греції, Іспанії та Кіпрі
Загалом, у світі налічується 10 мільйонів шукачів притулку. Із 65 тисяч біженців, які останнім часом отримали у різних частинах світу право на проживання, тільки неповних 7 відсотків оселилися у Євросоюзі.
Найбільшу кількість позитивних відповідей на прохання політичного притулку надають Італія й Швеція. Тоді як Кіпр, Греція та Іспанія відомі найбільшим відсотком відмов у наданні біженцям дозволу на проживання.
Щоб заохотити країни-члени приймати у себе більше біженців, їм пропонують надавати більшу грошову допомогу з «Європейського фонду біженців», бюджет якого планують розширити найближчим часом.
Шведське головування заявляє про підтримку програми розселення, запропоновану Єврокомісією. Проте свої позиції щодо даної ініціативи ще мають висловити Європарламент та Рада ЄС, яка й визначить, брати чи ні нову міграційну стратегію на озброєння.
(Брюссель – Прага – Київ)