Львів’янка Світлана, математик-програміст за фахом, разом із чоловіком і донькою, майже 5 років працювала у Португалії. Родина відгукнулась на звернення Президента Віктора Ющенка до заробітчан і повернулася на батьківщину, у рідний Львів.
«Ющенко просив повертатись, обіцяв роботу, ми бачили, як об’єднались люди в Україні, але, коли ми приїхали, то залишились без роботи. Я не маю праці, – каже Світлана. – Куди не йду, ніде не підходжу ні за віком, ні за фахом. Чоловік працює на будовах. Заробляє набагато менше, ніж в Португалії. Ми там жили добре, винаймали помешкання за 500 євро, нам вистарчало на усе і на допомогу рідним. Зараз не маємо нічого. На 100% ми обдурені владою, яка прийшла, і на яку ми надіялись».
Нині Світлана шукає можливість знову поїхати до Португалії, але це доволі складно і дорого. Натомість подружжя Оксана та Олег Гуцько майже 10 років працюють у Португалії і не планують повертатись в Україну, допоки не вийдуть у Португалії на пенсію.
«У Португалії стабільніше, там нам комфортніше, у чужій країні. Португальський уряд ініціює, щоб мігранти брали участь у місцевих виборах. Португальці нас легалізували, ми інвестуємо і в економіку Португалії. З Україною важко щось планувати, одне роблять, друге ламають», – зазначає Олег Гуцько.
Українській державі заробітчани байдужі
За 10 років перебування українських заробітчан у Португалії врешті підписаний договір між Україною і Португалією про соціальний захист українців, який наразі не ратифікований, але цей документ має дати можливість додати стаж роботи за кордоном до стажу в Україні.
Також вдалося створити міжнародну українську школу (в Португалії діє 20 суботніх шкіл та центрів із вивчення української мови, 14 релігійних громад), де навчаються діти заробітчан, які мають право вступати в українські вузи. Водночас найчисельніша в Португалії українська громада, на відміну від російської, немає жодного українського ЗМІ.
На загал, заробітчани не відчувають великого зацікавлення української держави до їхньої долі. Адже неврегульований юридичний статус в Україні для емігрантів. Для прикладу, громадяни України, які працюють за кордоном і їдуть на батьківщину на власному автомобілі, можуть перебувати на українських теренах із цим автомобілем як «транзитери» лише до 10 днів.
Мігранти ініціюють координаційний комітет для захисту прав заробітчан
Нині мігранти ініціюють створення координаційного комітету щодо захисту прав українських громадян, які працюють за кордоном. Вони хочуть отримати відповіді на сім запитань від української влади: чи українські трудові мігранти «зрадники» чи інвестори; чи мають право впливати на політичну ситуацію в Україні; чи податкова вважає їх підприємцями... Також йдеться про врегулювання перетину кордону, питання щодо подвійного громадянства (чи це шлях у Європу чи в’язницю), який статус українських громадян за кордоном. Це ті болючі проблеми, які хвилюють майже 5 мільйонів українських заробітчан.
«Коли у мене понизилася зарплата вчителя з 75 доларів до 26 доларів, чоловік сказав, що так багато працювати за такі гроші не можна. Він, фактично, мене примусив мігрувати. Ми вимушені були через злидні й безробіття покинути рідних, свої домівки і податись на чужину», – зазначає Оксана Гуцько
Громада українських мігрантів у Португалії четверта за чисельністю. За неофіційною статистикою там перебувають близько 100 тисяч українців.
(Львів – Київ – Прага)
«Ющенко просив повертатись, обіцяв роботу, ми бачили, як об’єднались люди в Україні, але, коли ми приїхали, то залишились без роботи. Я не маю праці, – каже Світлана. – Куди не йду, ніде не підходжу ні за віком, ні за фахом. Чоловік працює на будовах. Заробляє набагато менше, ніж в Португалії. Ми там жили добре, винаймали помешкання за 500 євро, нам вистарчало на усе і на допомогу рідним. Зараз не маємо нічого. На 100% ми обдурені владою, яка прийшла, і на яку ми надіялись».
Нині Світлана шукає можливість знову поїхати до Португалії, але це доволі складно і дорого. Натомість подружжя Оксана та Олег Гуцько майже 10 років працюють у Португалії і не планують повертатись в Україну, допоки не вийдуть у Португалії на пенсію.
«У Португалії стабільніше, там нам комфортніше, у чужій країні. Португальський уряд ініціює, щоб мігранти брали участь у місцевих виборах. Португальці нас легалізували, ми інвестуємо і в економіку Португалії. З Україною важко щось планувати, одне роблять, друге ламають», – зазначає Олег Гуцько.
Українській державі заробітчани байдужі
За 10 років перебування українських заробітчан у Португалії врешті підписаний договір між Україною і Португалією про соціальний захист українців, який наразі не ратифікований, але цей документ має дати можливість додати стаж роботи за кордоном до стажу в Україні.
Також вдалося створити міжнародну українську школу (в Португалії діє 20 суботніх шкіл та центрів із вивчення української мови, 14 релігійних громад), де навчаються діти заробітчан, які мають право вступати в українські вузи. Водночас найчисельніша в Португалії українська громада, на відміну від російської, немає жодного українського ЗМІ.
На загал, заробітчани не відчувають великого зацікавлення української держави до їхньої долі. Адже неврегульований юридичний статус в Україні для емігрантів. Для прикладу, громадяни України, які працюють за кордоном і їдуть на батьківщину на власному автомобілі, можуть перебувати на українських теренах із цим автомобілем як «транзитери» лише до 10 днів.
Мігранти ініціюють координаційний комітет для захисту прав заробітчан
Нині мігранти ініціюють створення координаційного комітету щодо захисту прав українських громадян, які працюють за кордоном. Вони хочуть отримати відповіді на сім запитань від української влади: чи українські трудові мігранти «зрадники» чи інвестори; чи мають право впливати на політичну ситуацію в Україні; чи податкова вважає їх підприємцями... Також йдеться про врегулювання перетину кордону, питання щодо подвійного громадянства (чи це шлях у Європу чи в’язницю), який статус українських громадян за кордоном. Це ті болючі проблеми, які хвилюють майже 5 мільйонів українських заробітчан.
«Коли у мене понизилася зарплата вчителя з 75 доларів до 26 доларів, чоловік сказав, що так багато працювати за такі гроші не можна. Він, фактично, мене примусив мігрувати. Ми вимушені були через злидні й безробіття покинути рідних, свої домівки і податись на чужину», – зазначає Оксана Гуцько
Громада українських мігрантів у Португалії четверта за чисельністю. За неофіційною статистикою там перебувають близько 100 тисяч українців.
(Львів – Київ – Прага)
