Брюссель – Рівно рік тому в Сполучених Штатах збанкрутувала фінансова установа Lehman Brothers. Крах цього старого поважного банку викликав ланцюгову реакцію і надовго паралізував усю капіталістичну систему світу. Та чи засвоїли урок, даний нечуваною фінансовою кризою, головні гравці світового капіталізму? Більшість європейських аналітиків переконані, що сьогодні, через рік після приголомшливого удару по системі фінансів, все вказує на те, що нічого особливо не змінилося. Експерти кажуть, що коли не впровадити зміни, то автоматично відновляться всі докризові умови роботи фінансової системи. А це може призвести до нової кризи, ще гіршої, ніж та, що ми нині переживаємо.
Чи змінилося щось у роботі фінансових установ та бірж за останній рік – період хаосу й небувалого спаду світової економіки? Насправді, у міру відновлення нормального ритму світ усвідомлює, що особливих змін так і не сталося.
Офіційно політичне бажання застрахувати майбутнє фінансової системи є. Робота банків у європейських країнах тепер більше контролюється державними органами, а їхні лідери частіше збираються для обміну ідеями та досвідом. Проте в дійсності ті ж біржові маклери працюють за старими методами, і їхні інвестиції ніхто не контролює.
«Вся справа у тому, що маклери працюють із такими продуктами, сутності яких ніхто не розуміє, – говорить Марк Фіорентіно, колишній маклер, а нині голова свого власного підприємства, що працює на Паризькій біржі. – Загалом, керівники держав також не мають уяви, що насправді відбувається на біржах. Саме у цьому вся проблема, і я не бачу особливих змін у роботі маклерів. На мою думку, слід встановити контроль на глобальному рівні. Але це майже неможливо, і тому банкіри будуть завжди переможцями».
Якщо «прикручуватимуть гайки», маклери покинуть City та Wall Street
Суперечливим залишається, наприклад, питання обмеження премій, чи так званих «бонусів». На зустрічі лідерів «Групи двадцяти», що відбудеться наступного тижня у Пітсбурзі, має розглядатися пропозиція європейських лідерів. Зокрема, французький президент Ніколя Саркозі та німецький канцлер Анґела Меркель виступили з ініціативою навести лад із банківськими преміями.
Проте трейдери застерігають, що це може тільки призвести до втрати лідерства таких фінансових центрів, як американська Wall Street чи Лондонський City.
«Ми маємо вільний ринок, де маклери вже наступного дня можуть змінити місце роботи», – заявив у інтерв’ю французькому радіо Олів’є Режі, економіст та колишній керівник ринку капіталів банку Lehman Brothers.
Він зауважує, що багато добрих маклерів уже полишили Францію та Німеччину. «Зрештою, якщо завтра Лондон чи Сполучені Штати вирішать «прикрутити гайки» маклерам, хоча я впевнений, що цього не станеться, то є місця, де їх чекають із розкритими обіймами. Наприклад, у Сінгапурі», – зазначає Олів’є Режі.
Рік кризи змінив тільки свідомість споживачів
Загалом, рік, що минув від початку кризи, змінив мало що, пояснюють інші маклери, котрі через побоювання перед своїм начальством не захотіли називати своїх імен. Вони переконані, що як тільки економіка світу твердо стане на ноги, вся фінансова система у повному обсязі повернеться до колишньої практики.
Проте криза все ж здійснила деякі зміни у Європі. Насамперед, у свідомості споживачів. Люди зрозуміли, що гроші не такі вже й захищені, а в житті є речі набагато цінніші, ніж банківські збереження. Змін зазнала й поведінка споживачів: нині європейці загалом витрачають менше і стали вимогливішими до якості товару, за який вони платять.
(Брюссель – Прага – Київ)
Офіційно політичне бажання застрахувати майбутнє фінансової системи є. Робота банків у європейських країнах тепер більше контролюється державними органами, а їхні лідери частіше збираються для обміну ідеями та досвідом. Проте в дійсності ті ж біржові маклери працюють за старими методами, і їхні інвестиції ніхто не контролює.
«Вся справа у тому, що маклери працюють із такими продуктами, сутності яких ніхто не розуміє, – говорить Марк Фіорентіно, колишній маклер, а нині голова свого власного підприємства, що працює на Паризькій біржі. – Загалом, керівники держав також не мають уяви, що насправді відбувається на біржах. Саме у цьому вся проблема, і я не бачу особливих змін у роботі маклерів. На мою думку, слід встановити контроль на глобальному рівні. Але це майже неможливо, і тому банкіри будуть завжди переможцями».
Якщо «прикручуватимуть гайки», маклери покинуть City та Wall Street
Суперечливим залишається, наприклад, питання обмеження премій, чи так званих «бонусів». На зустрічі лідерів «Групи двадцяти», що відбудеться наступного тижня у Пітсбурзі, має розглядатися пропозиція європейських лідерів. Зокрема, французький президент Ніколя Саркозі та німецький канцлер Анґела Меркель виступили з ініціативою навести лад із банківськими преміями.
Проте трейдери застерігають, що це може тільки призвести до втрати лідерства таких фінансових центрів, як американська Wall Street чи Лондонський City.
«Ми маємо вільний ринок, де маклери вже наступного дня можуть змінити місце роботи», – заявив у інтерв’ю французькому радіо Олів’є Режі, економіст та колишній керівник ринку капіталів банку Lehman Brothers.
Він зауважує, що багато добрих маклерів уже полишили Францію та Німеччину. «Зрештою, якщо завтра Лондон чи Сполучені Штати вирішать «прикрутити гайки» маклерам, хоча я впевнений, що цього не станеться, то є місця, де їх чекають із розкритими обіймами. Наприклад, у Сінгапурі», – зазначає Олів’є Режі.
Рік кризи змінив тільки свідомість споживачів
Загалом, рік, що минув від початку кризи, змінив мало що, пояснюють інші маклери, котрі через побоювання перед своїм начальством не захотіли називати своїх імен. Вони переконані, що як тільки економіка світу твердо стане на ноги, вся фінансова система у повному обсязі повернеться до колишньої практики.
Проте криза все ж здійснила деякі зміни у Європі. Насамперед, у свідомості споживачів. Люди зрозуміли, що гроші не такі вже й захищені, а в житті є речі набагато цінніші, ніж банківські збереження. Змін зазнала й поведінка споживачів: нині європейці загалом витрачають менше і стали вимогливішими до якості товару, за який вони платять.
(Брюссель – Прага – Київ)