Прага – Президент Сербії Борис Тадич взяв днями участь у відкритті школи в місті Пале в Боснії та Герцеговині. Багато боснійців присутність сербського лідера сприйняли як образу. Обурило їх і те, що школі, на їхню думку, дали провокаційну назву – «Сербія». Чому, запитаєте ви, так багато емоцій і пристрастей із цього приводу? Річ у тім, що Пале під час Боснійської війни в 1992-95 роках було цитаделлю звинуваченого у воєнних злочинах лідера боснійських сербів Радована Караджича.
Боснійцям дивним видався не тільки сам факт приїзду сербського президента Бориса Тадича до Пале, а й те, що він не повідомив про свій візит вище керівництво країни, до якої прибув.
Причина такої таємничості, як і мета самого візиту Тадича, стала, можливо, зрозумілішою під час його промови перед сотнями місцевих офіційних осіб, школярів, представників православної церкви міста Пале.
«Відкриваючи цю школу, ми робимо внесок до величезної справи – освіти наших людей, – заявив Тадич. – Хочу сказати вам, що Сербія, президентом якої я є, несе відповідальність за сербів усюди, де б вони не були. Сербія не несе відповідальність лише за громадян Сербії. Сербія відповідальна за всіх людей, які належать до нашої нації».
Однак оглядачі звертають увагу на той факт, що кошти для будівництво школи виділила не Сербія, а місцева влада Республіки Сербської.
Крок на шляху руйнування боснійського суверенітету
І взагалі, запевняють критики, і сама присутність Тадича, і вибір Пале для відвідин, і провокаційна назва школи свідчать про ширший план, що здійснюється за згодою Белграда.
Белградський аналітик Міленко Дерета каже, що остання подія свідчить про продовження сербської кампанії, спрямованої на руйнування боснійського суверенітету.
«Реальним досягненням (щодо толерантності) для мене було б відкриття школи «Сербія» в мусульмансько-хорватській частині Боснії, – говорить Дерета. – Але коли вона з’являється в Республіці Сербській, то це схоже на зайву прикрасу чи прапорець, яким фіксують територіальну власність».
Щоб краще зрозуміти ситуацію, варто нагадати, що тихе гірське місто Пале, яке місцеві серби знають як Східне Сараєво, було фортецею лідера боснійських сербів Радована Караджича під час Боснійської війни.
Саме тут, в 10 кілометрах від Сараєво, знаходилася основна артилерійська база боснійських сербів. Вони й причетні до загибелі в 1992-95 роках понад 10 тисяч сараєвців.
Внаслідок Дейтонських угод, які дозволили закінчити війну, Сербія отримала право на «особливі взаємини» з Республікою Сербською. Однак критики заявляють, що це навряд чи дає сьогодні Белграду право будувати школи «Сербія» в місті, з якого здійснювали масові вбивства сараєвців.
Професор Сараєвського університету Шачір Філандра зауважує, що Дейтонські угоди уповноважували Сербію як миротворця, а не як перешкоду.
За його словами, «проблема полягає в тому, що «спеціальні» й «паралельні» взаємини (за визначенням Дейтона) зазнають політичної маніпуляції».
Захід мовчить
Аналітики здивовані мовчанням Заходу з приводу таких подій, як відкриття школи «Сербія». Навіть австрійський дипломат Валентін Інцко, якого уповноважили відстежувати крихкий мир в Боснії та Герцеговині, не зробив жодної заяви щодо візиту Бориса Тадича до Пале.
Белградський аналітик Александр Попов припускає, що Захід, закриваючи очі на такі події, може пробувати заспокоїти Сербію з огляду на втрату нею Косова, що оголосило незалежність минулого року за підтримки США та більшості країн Європейського Союзу.
«Думка, що Сербія могла б компенсувати втрату Косова завдяки Республіці Сербській, отруює нас, – каже Попов. – Сербія могла б завоювати набагато більше поваги, якщо б сприяла стабільності в Боснії і співпрацювала б не лише з Республікою Сербською, а й з іншими частинами Боснії».
Втім, далеко не всі думають так, як експерт Попов.
«Чому ми не можемо збудувати школу в Пале? – дивується перехожий сербської столиці. – Я бачу в цьому прояв сербської єдності».
(Прага – Київ)
Причина такої таємничості, як і мета самого візиту Тадича, стала, можливо, зрозумілішою під час його промови перед сотнями місцевих офіційних осіб, школярів, представників православної церкви міста Пале.
«Відкриваючи цю школу, ми робимо внесок до величезної справи – освіти наших людей, – заявив Тадич. – Хочу сказати вам, що Сербія, президентом якої я є, несе відповідальність за сербів усюди, де б вони не були. Сербія не несе відповідальність лише за громадян Сербії. Сербія відповідальна за всіх людей, які належать до нашої нації».
Однак оглядачі звертають увагу на той факт, що кошти для будівництво школи виділила не Сербія, а місцева влада Республіки Сербської.
Крок на шляху руйнування боснійського суверенітету
І взагалі, запевняють критики, і сама присутність Тадича, і вибір Пале для відвідин, і провокаційна назва школи свідчать про ширший план, що здійснюється за згодою Белграда.
Белградський аналітик Міленко Дерета каже, що остання подія свідчить про продовження сербської кампанії, спрямованої на руйнування боснійського суверенітету.
«Реальним досягненням (щодо толерантності) для мене було б відкриття школи «Сербія» в мусульмансько-хорватській частині Боснії, – говорить Дерета. – Але коли вона з’являється в Республіці Сербській, то це схоже на зайву прикрасу чи прапорець, яким фіксують територіальну власність».
Щоб краще зрозуміти ситуацію, варто нагадати, що тихе гірське місто Пале, яке місцеві серби знають як Східне Сараєво, було фортецею лідера боснійських сербів Радована Караджича під час Боснійської війни.
Саме тут, в 10 кілометрах від Сараєво, знаходилася основна артилерійська база боснійських сербів. Вони й причетні до загибелі в 1992-95 роках понад 10 тисяч сараєвців.
Внаслідок Дейтонських угод, які дозволили закінчити війну, Сербія отримала право на «особливі взаємини» з Республікою Сербською. Однак критики заявляють, що це навряд чи дає сьогодні Белграду право будувати школи «Сербія» в місті, з якого здійснювали масові вбивства сараєвців.
Професор Сараєвського університету Шачір Філандра зауважує, що Дейтонські угоди уповноважували Сербію як миротворця, а не як перешкоду.
За його словами, «проблема полягає в тому, що «спеціальні» й «паралельні» взаємини (за визначенням Дейтона) зазнають політичної маніпуляції».
Захід мовчить
Аналітики здивовані мовчанням Заходу з приводу таких подій, як відкриття школи «Сербія». Навіть австрійський дипломат Валентін Інцко, якого уповноважили відстежувати крихкий мир в Боснії та Герцеговині, не зробив жодної заяви щодо візиту Бориса Тадича до Пале.
Белградський аналітик Александр Попов припускає, що Захід, закриваючи очі на такі події, може пробувати заспокоїти Сербію з огляду на втрату нею Косова, що оголосило незалежність минулого року за підтримки США та більшості країн Європейського Союзу.
«Думка, що Сербія могла б компенсувати втрату Косова завдяки Республіці Сербській, отруює нас, – каже Попов. – Сербія могла б завоювати набагато більше поваги, якщо б сприяла стабільності в Боснії і співпрацювала б не лише з Республікою Сербською, а й з іншими частинами Боснії».
Втім, далеко не всі думають так, як експерт Попов.
«Чому ми не можемо збудувати школу в Пале? – дивується перехожий сербської столиці. – Я бачу в цьому прояв сербської єдності».
(Прага – Київ)