Рим – Небезпечна чорнобильська хмара чверть століття тому слабо уразила територію Південної Європи, зокрема, Апеннінський півострів. Хоча в ґрунті ще присутні мінімальні сліди радіоактивного цезію, але тоді завдяки обмеженому вживанню деяких продуктів вдалося уникнути негативних наслідків для здоров’я населення. Про це розповів Радіо Свобода чільний представник Департаменту цивільної оборони й експерт техногенних ризиків Роберто Піцці. Минулого тижня він був серед учасників міжнародної конференції у Києві з нагоди 25-х роковин аварії.
– Пане Піцці, різні експерти й політики намагаються з’ясувати, які уроки Чорнобиля має засвоїти людство. З точки зору технічного фахівця що б Ви сказали на цю тему?
– Головний урок Чорнобиля полягає в тому, що надалі слід передбачати низку ситуацій, насамперед для захисту населення, плани надзвичайних обставин, освітню роботу з мешканцями та оперативність комунікації, обмін інформацією з іншими, особливо сусідніми, країнами. Тому безпека атомних об’єктів є головним питанням розвитку сучасних ядерних технологій. Це підтвердили і всі учасники конференції в Києві, яка, до речі, була добре організована. Ніхто не говорив, що треба будувати менше реакторів, однак основну увагу слід зосереджувати на їхній безпеці, зокрема, з огляду на малоймовірні сценарії, як це сталося недавно в японській Фукусімі.
– Як ви оцінюєте підготовку та здібність українських атомників справлятися з подальшими наслідками катастрофи в Чорнобилі?
– Я вперше потрапив до України і був вражений, побачивши країну, яка стрімко розвивається. За останні два десятиліття Україна докладає багато зусиль, зокрема, для вдосконалення галузі атомної енергетики. Звичайно, цьому сприяє і підтримка міжнародних фахівців та компетентних організацій, які моніторять чорнобильську проблему. Це значно підвищило технічний і науковий рівень як української промисловості, так і її атомних фахівців й дослідників. Чорнобиль залишиться великою лабораторією. На жаль чи на щастя, Україна отримала можливість мати надзвичайний досвід в атомній сфері, яким володіють лічені країни у світі.
– Після Чорнобильської аварії на Апеннінах відмовились від «мирного атому» і закрили діючі АЕС. І попри це, яким чином Італія може допомогти Україні у подоланні наслідків аварії?
– Так, Італія вийшла з атомної програми у 1987 році, тож, якусь особливу допомогу важко надавати, окрім того, що вже допомагають інші країни. Звичайно, у нас діють високотехнологічні індустріальні об’єкти, наприклад, енергетична компанія ENEL, яка бере участь у будівництві атомних станцій в Європі. Та я думаю, що Україна має достатню підтримку й допомогу з боку світової спільноти, на яку можна розраховувати.
– Італія приймає чорнобильських дітей для відпочинку й лікування. Раніше Рим активно долучався і до фінансування чорнобильських проектів, але щодо збору коштів на новий саркофаг досі не відчутна ініціатива…
– Так, я чув про це в Києві і доніс питання сюди, в Італію, але як технічний спеціаліст не можу чогось конкретного сказати. Передбачаю, що цьому заважає економічна кон’юнктура в країні та світі. Але ці питання вирішують на урядовому рівні. Безумовно, новий саркофаг – найважливіший проект, що його слід завершити в Чорнобилі.
– В Україні на державному рівні планують відновити культивацію забруднених земель і сільське господарство у довколишніх зонах. Як Ви вважаєте, це добра ідея? Чи можливо тепер вирощувати там безпечні агропродукти?
– Безперечно, що за 25 років ситуація у навколишніх районах поліпшилася, але потрібні ще роки для повного оновлення теренів. Хоча сам факт планування повернутися до відродження сільського господарства свідчить, що для цього є передумови, є можливість вирощувати та виробляти безпечні продукти харчування. Думаю, це буде під наглядом і міжнародних експертів, так що з цього приводу я б не хвилювався.
– Головний урок Чорнобиля полягає в тому, що надалі слід передбачати низку ситуацій, насамперед для захисту населення, плани надзвичайних обставин, освітню роботу з мешканцями та оперативність комунікації, обмін інформацією з іншими, особливо сусідніми, країнами. Тому безпека атомних об’єктів є головним питанням розвитку сучасних ядерних технологій. Це підтвердили і всі учасники конференції в Києві, яка, до речі, була добре організована. Ніхто не говорив, що треба будувати менше реакторів, однак основну увагу слід зосереджувати на їхній безпеці, зокрема, з огляду на малоймовірні сценарії, як це сталося недавно в японській Фукусімі.
– Як ви оцінюєте підготовку та здібність українських атомників справлятися з подальшими наслідками катастрофи в Чорнобилі?
– Я вперше потрапив до України і був вражений, побачивши країну, яка стрімко розвивається. За останні два десятиліття Україна докладає багато зусиль, зокрема, для вдосконалення галузі атомної енергетики. Звичайно, цьому сприяє і підтримка міжнародних фахівців та компетентних організацій, які моніторять чорнобильську проблему. Це значно підвищило технічний і науковий рівень як української промисловості, так і її атомних фахівців й дослідників. Чорнобиль залишиться великою лабораторією. На жаль чи на щастя, Україна отримала можливість мати надзвичайний досвід в атомній сфері, яким володіють лічені країни у світі.
– Після Чорнобильської аварії на Апеннінах відмовились від «мирного атому» і закрили діючі АЕС. І попри це, яким чином Італія може допомогти Україні у подоланні наслідків аварії?
– Так, Італія вийшла з атомної програми у 1987 році, тож, якусь особливу допомогу важко надавати, окрім того, що вже допомагають інші країни. Звичайно, у нас діють високотехнологічні індустріальні об’єкти, наприклад, енергетична компанія ENEL, яка бере участь у будівництві атомних станцій в Європі. Та я думаю, що Україна має достатню підтримку й допомогу з боку світової спільноти, на яку можна розраховувати.
– Італія приймає чорнобильських дітей для відпочинку й лікування. Раніше Рим активно долучався і до фінансування чорнобильських проектів, але щодо збору коштів на новий саркофаг досі не відчутна ініціатива…
– Так, я чув про це в Києві і доніс питання сюди, в Італію, але як технічний спеціаліст не можу чогось конкретного сказати. Передбачаю, що цьому заважає економічна кон’юнктура в країні та світі. Але ці питання вирішують на урядовому рівні. Безумовно, новий саркофаг – найважливіший проект, що його слід завершити в Чорнобилі.
– В Україні на державному рівні планують відновити культивацію забруднених земель і сільське господарство у довколишніх зонах. Як Ви вважаєте, це добра ідея? Чи можливо тепер вирощувати там безпечні агропродукти?
– Безперечно, що за 25 років ситуація у навколишніх районах поліпшилася, але потрібні ще роки для повного оновлення теренів. Хоча сам факт планування повернутися до відродження сільського господарства свідчить, що для цього є передумови, є можливість вирощувати та виробляти безпечні продукти харчування. Думаю, це буде під наглядом і міжнародних експертів, так що з цього приводу я б не хвилювався.