Ужгород – Угорський монумент на Верецькому перевалі невідомі облили й розмалювали різнокольоровими фарбами, частково позбивали кути. МЗС Угорщини вже висловило ноту протесту, правоохоронці поки що не можуть знайти винних.
Верецький перевал розташований на межі Закарпатської і Львівської областей, він вважається священним місцем для будь-якого угорця: саме через цей перевал племена угорців у 895 році на чолі з князем Арпадом прийшли з Уралу до Європи і поселилися в Тисо-Дунайській низовині. Цю подію угорці називають «здобуттям Батьківщини».
На знак цієї дати угорці ще в 19 столітті встановили пам’ятний знак, який з часом зруйнувався. У 1996 році постало питання про його відновлення, але проти виступили українські патріотичні сили.
Основною причиною спротиву було те, що в 1939 році неподалік місця, де планується спорудити пам’ятник, розстріляли карпатських січовиків, причетними до цього вважали й угорські війська.
Деякі історики Закарпаття називають це непорозумінням і відхиленням від історичної правди. Наприклад, викладач Ужгородського національного університету Федір Шандор каже: «Проти ті, хто не чітко розбирається в історичних фактах, тому що угорці не причетні до розстрілу карпатських січовиків взагалі, це здійснили польські жандарми».
Дехто також сприймав зведення пам’ятника «здобуттю Батьківщини» на українській території як прояв територіальної претензії угорців до України.
Зараз монумент сильно пошкодили: невідомі частково демонтували на кутах два нижні блоки монументу, викладеного з каменю-плитняку, пошкодили зроблені з чорного граніту табличку і куб-«вівтар» всередині.
Сам пам’ятник облили червоною фарбою і розмалювали написами, виконаними синім та жовтим кольорами. Серед них – «Будапешт – покайся за Карпатську Україну», «1939. III.15», також серед «графіті» – герб України та фашистська свастика.
Громадськість Закарпаття переважно обурена такими діями. Тим більше, що серед мільйонного населення області найбільша нацменшина – а це понад 150 тисяч – саме угорці. Вони вважають, що наразі просто відбувається розпалювання міжетнічної ворожнечі.
МЗС Угорщини вже висловило ноту протесту з приводу пошкодження пам’ятника.
Вину за собою поки що ніхто не визнає
Поки що ніхто не зізнався у вчиненому, проте в міліції не виключають, що причетними до цього є націонал-патріотичні сили, які ще на етапі обговорення самої ідеї спорудження монументу на Верецькому перевалі висловили свою незгоду з такою ініціативою. Вони вважають, зокрема, що не можна встановлювати монумент там, де розстріляли січовиків, та ще й у час святкування річниці Карпатської України. Тому й нині цей пам’ятник продовжує залишатися постійним елементом напруженості.
Як стверджують джерела в міліції, наразі не вдалося точно визначити, хто саме і коли точно скоїв зазначені дії. Усі сліди поховані під великим шаром снігу, що випав ще до виявлення факту наруги над монументом. Крім того, саме через сильні сніги транспортний рух через цей перевал рух незначний, тому встановити істину, очевидно, буде дуже складно.
Проте в будь-якому разі громадськість Закарпаття й обласні мас-медіа наполягають на тому, що наруга над монументом, мовляв, зумисно «приурочена» до святкування 70-ї річниці проголошення Карпатської України, а також, можливо, відвідин Закарпаття Президентом Віктором Ющенком, котрий свого часу підтримав угорську ініціативу у спорудженні монумента.
(Ужгород–Київ–Прага)
На знак цієї дати угорці ще в 19 столітті встановили пам’ятний знак, який з часом зруйнувався. У 1996 році постало питання про його відновлення, але проти виступили українські патріотичні сили.
Основною причиною спротиву було те, що в 1939 році неподалік місця, де планується спорудити пам’ятник, розстріляли карпатських січовиків, причетними до цього вважали й угорські війська.
Деякі історики Закарпаття називають це непорозумінням і відхиленням від історичної правди. Наприклад, викладач Ужгородського національного університету Федір Шандор каже: «Проти ті, хто не чітко розбирається в історичних фактах, тому що угорці не причетні до розстрілу карпатських січовиків взагалі, це здійснили польські жандарми».
Дехто також сприймав зведення пам’ятника «здобуттю Батьківщини» на українській території як прояв територіальної претензії угорців до України.
Зараз монумент сильно пошкодили: невідомі частково демонтували на кутах два нижні блоки монументу, викладеного з каменю-плитняку, пошкодили зроблені з чорного граніту табличку і куб-«вівтар» всередині.
Сам пам’ятник облили червоною фарбою і розмалювали написами, виконаними синім та жовтим кольорами. Серед них – «Будапешт – покайся за Карпатську Україну», «1939. III.15», також серед «графіті» – герб України та фашистська свастика.
Громадськість Закарпаття переважно обурена такими діями. Тим більше, що серед мільйонного населення області найбільша нацменшина – а це понад 150 тисяч – саме угорці. Вони вважають, що наразі просто відбувається розпалювання міжетнічної ворожнечі.
МЗС Угорщини вже висловило ноту протесту з приводу пошкодження пам’ятника.
Вину за собою поки що ніхто не визнає
Поки що ніхто не зізнався у вчиненому, проте в міліції не виключають, що причетними до цього є націонал-патріотичні сили, які ще на етапі обговорення самої ідеї спорудження монументу на Верецькому перевалі висловили свою незгоду з такою ініціативою. Вони вважають, зокрема, що не можна встановлювати монумент там, де розстріляли січовиків, та ще й у час святкування річниці Карпатської України. Тому й нині цей пам’ятник продовжує залишатися постійним елементом напруженості.
Як стверджують джерела в міліції, наразі не вдалося точно визначити, хто саме і коли точно скоїв зазначені дії. Усі сліди поховані під великим шаром снігу, що випав ще до виявлення факту наруги над монументом. Крім того, саме через сильні сніги транспортний рух через цей перевал рух незначний, тому встановити істину, очевидно, буде дуже складно.
Проте в будь-якому разі громадськість Закарпаття й обласні мас-медіа наполягають на тому, що наруга над монументом, мовляв, зумисно «приурочена» до святкування 70-ї річниці проголошення Карпатської України, а також, можливо, відвідин Закарпаття Президентом Віктором Ющенком, котрий свого часу підтримав угорську ініціативу у спорудженні монумента.
(Ужгород–Київ–Прага)