Гість Свободи: Олег Покальчук, політтехнолог.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Я свого часу неодноразово цій самій людині радив, що треба робити саме так. І це така насправді технологічна банальність – ніколи не треба визнавати свої поразки, в чому вона не полягала б, і навіть вона була б абсолютно очевидною. Очевидно, що зараз цього немає, але тенденція така є. - …звинуватив Юлію Тимошенко в пакті Молотова-Рібентропа, що в принципі в нас сприймається більш так спокійно. Але якщо ви скажете на Заході про Молотова-Рібентропа, когось звинуватите, то для них це Гітлер-Сталін. (Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Роман Скрипін: Ми в новинах почули ці діалоги, якщо можна так сказати, поміж київським очільником Черновецьким та Балогою сьогодні. Воно в принципі додало до загальної картини. Ми про це будемо згадувати сьогодні в програмі.
Я навіть боюся, що воно поламає мій запланований хід, тому що встановити чітку сучасну ієрархію українського політикуму за моральними якостями практично неможливо.
Якщо раніше країна з дитячим сподіванням на єдність так званих помаранчевих в розпачі спостерігала за стриманою бійкою Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, то тепер все інакше. Тепер відверто гамселяться не лише президент і прем’єр, не гребуючи засобами, а й опозиція тоне у внутрішніх чварах. А ідейно стійкі комуністи тепер не знають, як пояснити любовні походеньки свого лідера.
Можливо, всьому цьому є якесь пояснення, окрім жаги влади…
От вчорашня РНБО. Як це розуміти? Тому що в нас є прем’єр - жінка і секретар РНБО – жінка, а є президент – чоловік.
Олег Покальчук: Є й українська класика з бабою Параскою і бабою Палажкою. Тобто, це певний архетип.
В цих історіях, які ми спостерігаємо в такому вже епічному вимірі, насправді дуже очевидно, що всі киці чудово розуміють, чиє вони сало з’їли, чий газ винюхали і так далі, тому подібне.
Тому чим голосніший і емоційніший резонанс від цього, незважаючи на те, від кого він персонально виходить, якої статі ця людина, він має на меті, як правило, свідомо чи несвідомо приховати справжню мотивацію поведінки цих людей.
- Насправді в Україні так вже заведено, що за будь-якого розкладу фактично виграє жінка, тому що вона слабкіша. Якщо чоловік на неї нападає, то це значить, що чоловік відчуває певні комплекси, або він не зміг керувати цією жінкою, не говорячи вже про…
Олег Покальчук: Все залежить від того, що вважати виграшем.
- …заволодіти. І жінку можна знищити, фактично лише звинувативши її в тому, що вона – повія.
Олег Покальчук: Ми маємо невичерпну тему про жіночу психологію. Але жінка ніколи не говорить про те, що вона програла, навіть якщо вона й програла. І в цьому, власне, її сильна сторона. На високому політичному рівні ми кожен раз пересвідчуємося в цьому.
Олег Покальчук: Я свого часу неодноразово цій самій людині радив, що треба робити саме так. І це така насправді технологічна банальність – ніколи не треба визнавати свої поразки, в чому вона не полягала б, і навіть вона була б абсолютно очевидною.
- От давайте послухаємо, що вчора говорив президент на РНБО і спробуємо дати аналіз.
Віктор Ющенко: Що ми отримали в результаті цієї політики?За останні три роки Росія втричі підняла ціну, Україна нуль, нуль (підкреслюю!) підняла тариф на прокачку російського газу.
Яка парадоксальна ситуація сьогодні сталася? Для того, щоб закупити російський газ по нинішній ціні для технологічної прокачки, ми несемо затрати, які є більші, ніж виручка від транзиту. Ну, чи це не парадокс в дипломатії?
Все решта. Якщо хтось ще насмілиться якісь аргументи робити, щоб ви знали: це - брехня.
- Ну, ще президент говорив про «смердючий газ». Напевне, це було єдине таке емоційне, що він собі дозволив. Насправді він, як завжди, спирається на числа якісь, показники і так далі...
Олег Покальчук: Ну, це у нього фахове.
- …і більш-менш стримано. Так? Тобто, він не підвищує голос. Тому що є в Інтернеті телефонні розмови Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко з нецензурною лексикою…
Олег Покальчук: Я думаю, що це змодельовані речі.
- Ну, перевірити це ми не можемо.
Ще раз кажу, що фізично ніхто ніколи не зафіксував з журналістів публічно, щоб президент зривався на крик. Про що свідчить те, що говорив президент.
Олег Покальчук: Про що він говорив насправді?
Він говорив про те, що ось якщо брати логіку розрахунків, то розрахунки зовсім не відповідають тому, що хотіла сказати після повернення з Москви Юлія Тимошенко.
Олег Покальчук: Логіка висловлювань українських політиків завжди, як мінімум, тришарова.
Перший шар емоційний або підкреслено не дуже емоційний має на меті задемонструвати виборцям, в якому психічному стані знаходиться їхній кумир чи кумирша: в стані підвищеної бойової готовності, поміркованої, тому подібне. Тому що на широкий людський загал не слухає змістовної частини, а він дивиться і прислухається на рівні емоційних реакцій.
Другий рівень – це меседжі своїм політичним конкурентам і партнерам. Це питання торкається цифр, нюансів, різних ком, пауз і тому подібне.
На візуальному рівні, якщо це, наприклад, телепередача, то всі ці погляди, звертання часом на рівні підсвідомому, часом на свідомому так само телеграфується своїх ворогам про те, що вони мають насправді, люди, які це говорять, мають дуже сильну зброю про тих у вигляді компромату чи чогось іншого, але з благородства і милосердя вони її поки що не пускають в хід.
Якщо брати контентаналіз будь-якого тексту, то треба прискіпуватися особливо в українській версії до змістовної його частини.
- Тобто, президента не треба слухати, що він говорить? І він адресував це кому?
Олег Покальчук: Його треба вивчати як і прем’єра, до речі, як і всіх наших політиків.
- Можемо зараз послухати, що відповіла прем’єр. Вона вийшла з Секретаріату Президента...
Ми не могли б навести всю промову президента, бо він 1,5 години як завжди говорив…
Олег Покальчук: Буває в нього таке.
Роман Скрипін: Якщо ви скажете на Заході про Молотова-Рібентропа, когось звинуватите, то для них це Гітлер-Сталін.
Олег Покальчук: От Ви й підтвердили. Ця закладка – це меседж туди, на Захід.
Олег Покальчук: От Ви й підтвердили. Ця закладка – це меседж туди, на Захід.
Олег Покальчук: От Ви й підтвердили. Ця закладка – це меседж туди, на Захід.
- Воно там навіть не перекладається, як «Молотов-Рібентроп»…
Олег Покальчук: Абсолютно.
- …воно перекладається як «Сталін-Гітлер».
Олег Покальчук: Так-так. Тобто, це технологічні речі. Ніякі речі не бувають експромтними. Чим більше виступ має вигляд експромту, тим краще він підготовлений. Повірте мені як фахівцю.
Олег Покальчук: Ніякі речі не бувають експромтними. Чим більше виступ має вигляд експромту, тим краще він підготовлений. Повірте мені як фахівцю.
- І, зрештою, Юлія Тимошенко вийшла з засідання РНБО для того, щоб дати брифінг, і повернулася потім на засідання.
Ось, що вона сказала журналістам:
Юлія Тимошенко: Насправді сьогодні була зроблена спроба, і зараз вона подовжується, розламати всі прямі угоди між НАК «Нафтогазом» і «Газпромом» і повернутися до корумпованих тіньових посередників «РосУкрЕнерго».
- Ну, от повна відсутність логіки виходить.
Олег Покальчук: Корумповані тіньові посередники – це така мантра…
- Я ж кажу, що повна відсутність фактів, логіки. Ось вона вийшла і заявила асиметричний удар. Якщо президент говорив… При чому для того, щоб пояснити Вам, я не маю жодної симпатії ні до одного, ні до другого. Але президент намагався апелювати до чисел якихось…
Олег Покальчук: Дуже просто. Тут ключова відповідь – це вийшла і заявила негайно. Тобто, швидкість реакції є меседжем для її електорату: от бачите, яка вона, не боїться, не ховається, а зразу вийшла і щось сказала! Що сказала? Це другорядна справа.
Якщо говорити про контекст сказаного… Президент Зімбабве сучасний, коли прийшов до влади, в нього, очевидно, була погана економічна ситуація, але головними ворогами він визначив білих. У білих забирали землю, бо вони відповідно білі, а відповідно місцеве населення на цій землі не працювало, тому почався голод.
Тобто, злочинні клани, корумповані клани, з якими чинний прем’єр бореться вже не перший рік, напевне, вже з десяток років і достатньо успішно, власне, це подібно до тих білих з Зімбабве, у яких все, звичайно, забрати можна, а толку мало…