Прага – Міжнародний суд у Гаазі вирішив багатолітню суперечку між Україною і Румунією за багатий на поклади енергоносіїв шельф Чорного моря в районі острова Зміїний. Рішення є компромісним, але, за твердженням румунської сторони, воно майже повністю задовольняє її позов. Незважаючи на це, в Україні також позитивно коментують рішення суду, наголошуючи на тому, що воно відкриває можливість обом країнам розпочати видобуток корисних копалин на своїй частині шельфу.
Майже чотири з половиною роки судового процесу завершилися остаточним і обов’язковим рішенням Міжнародного суду , яке в Гаазі у вівторок зачитала президент суду Розалін Гіґґінз.
Рішення суду визначає лінію розмежування континентального шельфу й виключних економічних зон України і Румунії у північно-західній частині Чорного моря. Визначена лінія пролягає ближче до того варіанту розмежування, який від самого початку пропонувала Румунія.
Це дало підстави румунській стороні заявити про свою перемогу в суді. Голова румунської делегації Богдан Ауреску вважає, що рішення звернутися до Міжнародного суду в Гаазі виплатилося для Румунії сповна.
«Лінія чітко розділяє території, які можуть використовувати Румунія та Україна. Це краща лінія, ніж будь-яка, на яку б можна було сподіватися внаслідок переговорів з Україною. Вона є кращою, ніж будь-що, що пропонувала Україна», – зауважив Богдан Ауреску.
За словами керівника румунської юридичної команди в суді, його країна отримала 4/5 території, яку вона намагалася відсудити собі.
Україна також задоволена
Українська сторона, незважаючи на це, також задоволена рішенням суду, яке заступник міністра закордонних справ Олександр Купчишин назвав «мудрим компромісом». Речник МЗС Василь Кирилич наголосив на тому, що рішення дозволить обом сторонам розпочати видобуток корисних копалин, через які і велася суперечка.
«Я хотів би наголосити, що власне з часу оприлюднення рішення.., у тому районі, що відійшов до України, ми можемо і проводити повноцінну господарську діяльність», – заявив Василь Кирилич.
У Секретаріаті Президента України рішення також назвали позитивним через те, що воно створить сприятливі умови для залучення інвестицій для розвідки та експлуатації природних ресурсів. А їх, у всякому разі розвіданих нафтових родовищ, як зазначив заступник голови Секретаріату Президента Андрій Гончарук, на стороні України набагато більше.
За твердженням Румунії, може йтися про поклади нафти, що складають понад 10 мільйонів тонн, а газу понад 100 мільярдів кубічних метрів.
У дусі добросусідства представники обох країн заявили, що ухвалене рішення найвищого судового органу ООН усуває непорозуміння між Україною і Румунією в цивілізований спосіб і відкриває кращі перспективи для двосторонніх стосунків та економічної співпраці.
Острів Зміїний не став відправним пунктом для рішення суду
Українська сторона покладала великі надії на визнання статусу острова Зміїний, який би мав вплинути на розмежування континентального шельфу. На думку України, острів, який не сягає і 20 гектарів і лежить приблизно за 20 морських миль (близько 35 кілометрів) від берега, є частиною українського суходолу, а отже саме від нього мав би починатися відлік шельфу та виключної економічної зони.
Останніми роками Україна прикладала значні зусилля для того, щоб представити острів саме як заселений повноцінний острів, а не як «скелю», яка не може вплинути на розмежування шельфу. На острові живе близько 100 осіб. Це – прикордонники, працівники маяка, гідрографи, іхтіологи, геофізики.
Румунія не оскаржувала ані приналежність самого острова Україні, ані того, що він має право на свої територіальні води. Проте вона не могла погодитися з тим, що острів може вважатися частиною берегової конфігурації України і відтак впливає на визначення цієї лінії розмежування. Цей аргумент Румунії і підтримав Міжнародний суд.
«Врахування острова Зміїний означало б юридичний перегляд географії», – заявила президент суду Розалін Гіґґінз, зачитуючи рішення.
Тому Міжнародний суд не визнав за необхідне встановлювати, чим є Зміїний із погляду міжнародного морського права – «островом» чи «скелею», із урахуванням того, що 12-мильне територіальне море України навколо острова вже передбачене попередніми договорами між сторонами.
Визначена Судом лінія розмежування випливає з берегових ліній України і Румунії і є рівновіддаленою від них.
(Прага – Київ)
Рішення суду визначає лінію розмежування континентального шельфу й виключних економічних зон України і Румунії у північно-західній частині Чорного моря. Визначена лінія пролягає ближче до того варіанту розмежування, який від самого початку пропонувала Румунія.
Це дало підстави румунській стороні заявити про свою перемогу в суді. Голова румунської делегації Богдан Ауреску вважає, що рішення звернутися до Міжнародного суду в Гаазі виплатилося для Румунії сповна.
«Лінія чітко розділяє території, які можуть використовувати Румунія та Україна. Це краща лінія, ніж будь-яка, на яку б можна було сподіватися внаслідок переговорів з Україною. Вона є кращою, ніж будь-що, що пропонувала Україна», – зауважив Богдан Ауреску.
За словами керівника румунської юридичної команди в суді, його країна отримала 4/5 території, яку вона намагалася відсудити собі.
Україна також задоволена
Українська сторона, незважаючи на це, також задоволена рішенням суду, яке заступник міністра закордонних справ Олександр Купчишин назвав «мудрим компромісом». Речник МЗС Василь Кирилич наголосив на тому, що рішення дозволить обом сторонам розпочати видобуток корисних копалин, через які і велася суперечка.
«Я хотів би наголосити, що власне з часу оприлюднення рішення.., у тому районі, що відійшов до України, ми можемо і проводити повноцінну господарську діяльність», – заявив Василь Кирилич.
У Секретаріаті Президента України рішення також назвали позитивним через те, що воно створить сприятливі умови для залучення інвестицій для розвідки та експлуатації природних ресурсів. А їх, у всякому разі розвіданих нафтових родовищ, як зазначив заступник голови Секретаріату Президента Андрій Гончарук, на стороні України набагато більше.
За твердженням Румунії, може йтися про поклади нафти, що складають понад 10 мільйонів тонн, а газу понад 100 мільярдів кубічних метрів.
У дусі добросусідства представники обох країн заявили, що ухвалене рішення найвищого судового органу ООН усуває непорозуміння між Україною і Румунією в цивілізований спосіб і відкриває кращі перспективи для двосторонніх стосунків та економічної співпраці.
Острів Зміїний не став відправним пунктом для рішення суду
Українська сторона покладала великі надії на визнання статусу острова Зміїний, який би мав вплинути на розмежування континентального шельфу. На думку України, острів, який не сягає і 20 гектарів і лежить приблизно за 20 морських миль (близько 35 кілометрів) від берега, є частиною українського суходолу, а отже саме від нього мав би починатися відлік шельфу та виключної економічної зони.
Останніми роками Україна прикладала значні зусилля для того, щоб представити острів саме як заселений повноцінний острів, а не як «скелю», яка не може вплинути на розмежування шельфу. На острові живе близько 100 осіб. Це – прикордонники, працівники маяка, гідрографи, іхтіологи, геофізики.
Румунія не оскаржувала ані приналежність самого острова Україні, ані того, що він має право на свої територіальні води. Проте вона не могла погодитися з тим, що острів може вважатися частиною берегової конфігурації України і відтак впливає на визначення цієї лінії розмежування. Цей аргумент Румунії і підтримав Міжнародний суд.
«Врахування острова Зміїний означало б юридичний перегляд географії», – заявила президент суду Розалін Гіґґінз, зачитуючи рішення.
Тому Міжнародний суд не визнав за необхідне встановлювати, чим є Зміїний із погляду міжнародного морського права – «островом» чи «скелею», із урахуванням того, що 12-мильне територіальне море України навколо острова вже передбачене попередніми договорами між сторонами.
Визначена Судом лінія розмежування випливає з берегових ліній України і Румунії і є рівновіддаленою від них.
(Прага – Київ)