Прага – Джонатан Мур – це людина, яка, образно кажучи, тримає американський прапор у Мінську. Тимчасовий повірений у справах США в Білорусі — нині найвищий за рангом американський дипломат у Мінську, адже посла звідти вислали після чергового загострення відносин із Заходом. Під час відвідин штаб-квартири Радіо Свобода у Празі пан Мур поділився своїми спостереженнями про події в Білорусі. Головне, на його думку, що там є поступ уперед, хоча картина далеко не однозначна.
– На Вашу думку, як змінилося становище з розвитком демократії в Білорусі за останній рік?
– Гадаю, що ситуація суперечлива. Цього року відбулися певні позитивні зрушення. У серпні звільнили трьох останніх політичних в’язнів. ЄС, а до цього США позитивно на це відреагували —пом`якшили санкції. Але водночас ми розділяємо розчарування ОБСЄ з приводу парламентських виборів у вересні. Я сам був спостерігачем на цих виборах. Хоча були сподівання на краще, вони не справдилися. Жоден представник опозиції не потрапив до парламенту. Але що важливіше – умови перед виборами для кандидатів були нерівними. Разом з тим, на мою думку, досить важливо, що зараз у Білорусі вільно розповсюджують дві незалежні газети: «Народну волю» та «Нашу ниву». Звісно, є багато інших газет, є багато представників неурядових організацій, які не можуть відкрито збиратися, яким не дозволяють зареєструватися. Тому картина з демократією в Білорусі вельми суперечлива.
– У Вашингтоні скоро перебере повноваження нова адміністрація. А в Мінську президент Лукашенко вірить, що з приходом нової команди поліпшаться і білорусько-американські відносини. Лукашенко сказав в інтерв’ю агентству «Франс-Прес», що розраховує на підтримку колишнього президента США Білла Клінтона, коли у Держдепартаменті почне керувати його дружина Гілларі Клінтон. Чи справді назрівають зміни в американській політиці?
– Я не думаю, що можуть відбутися принципові зміни у політиці США стосовно Білорусі. Вже не перший рік, включно з тим періодом, коли президентом був Білл Клінтон, представники обох партій погоджувалися, як ставитися до Білорусі. Це в часи Клінтона у наших відносинах сталися прикрі речі. Загинув американський громадянин, коли білоруси збили повітряну кулю, на якій він летів; нашого посла видворили з його резиденції; зникли кілька видатних білоруських опозиціонерів. Кандидат на посаду державного секретаря США Гілларі Клінтон відвідувала Білорусь разом із президентом Клінтоном у 1994 році. Вона стежить як сенатор за тим, що там відбувається нині. Я певен, що вона дійде своїх власних висновків щодо ситуації в Білорусі, а погляди Сполучених Штатів здебільшого розділяють і демократи, і республіканці.
– Наскільки Сполучені Штати узгоджують свої політику щодо Білорусі з Європейським Союзом?
– Із радістю скажу, що ми дуже тісно координуємо нашу політику. Це один із найкращих прикладів такої співпраці. Ми часто зустрічаємося в Брюсселі і з державами, які головують в ЄС. Це одна з причин мого візиту до Праги цього тижня, щоб провести дискусії в Міністерстві закордонних справ з огляду на те, що чехи головуватимуть у ЄС із нового року. Ми разом із ЄС запроваджували санкції щодо Білорусі в березні 2006 року і реагували на ті ж кроки Мінська (послаблюючи санкції). У нас із ЄС дуже близька політика щодо Білорусі.
– Щоб Ви порадили Євросоюзу, чи варто запрошувати президента Лукашенка на саміт навесні 2009 року в Празі, де будуть затверджувати політику «Східного партнерства» ЄС?
– «Східне партнерство» – дуже важлива ініціатива, на неї надходять схвальні відгуки в Білорусі на різних рівнях. Чи варто запрошувати Лукашенка в цей час – вирішуватиме ЄС. Треба буде подивитися на ситуацію в політиці, економіці, з правами людини, але це буде рішення європейців, а не США.
– Після Помаранчевої революції Україна мала амбітні регіональні плани, проголосила створення Спільноти демократичного вибору, прагнучи бути прикладом для таких сусідів як Білорусь. Але тепер Україну роздирають внутрішні політичні чвари. На Вашу думку, чи це якось підриває довіру до демократизації серед білоруського суспільства, чи сьогодні білоруси більше переймаються своїми проблемами?
– Гадаю, що є низка країн, зокрема й сусідніх, таких як Україна і Росія, але також Польща, Латвія і Литва, які можуть бути прикладом для певних людей у Білорусі стосовно того як змінювати суспільство, як реформувати політичне життя та економіку. Але становище в Білорусі унікальне. Я вражений тим, що багато білорусів нині говорять англійською мовою, є високоосвіченими. Раніше я кілька років жив у Литві і спостерігав за тим, як ця країна змінилася, залучила багато інвестицій, змогла стати членом Європейського Союзу і НАТО. Мені часто приходить на думку те, що Білорусь має такий же потенціал — бути процвітаючою країною. Зрозуміло, що є позитивні приклади і в Україні, і в інших сусідів Білорусі.
(Прага – Київ)