Київ – Попри загальне визнання трагедії Голодомору політичні суперечки навколо неї не вщухають. У сучасній Україні розуміння та сприйняття трагедії Голодомору дуже часто залежить від політичних переконань і вподобань.
Це стало показовим у листопаді 2006 року – під час голосування поданого Президентом Ющенком законопроекту про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Рішення було ухвалене голосами фракцій «Нашої України», БЮТ та Соцпартії. А фракції Партії регіонів та КПУ не голосували з цього питання.
Проте окремі депутати голосували всупереч рішенню своїх політичних сил. Скажімо, Тарас Чорновіл був одним із двох депутатів-регіоналів, які віддали свій голос за визнання Голодомору актом геноциду українського народу, хоча фракція Партії регіонів не голосувала. Натомість депутат-соціаліст Василь Волга був проти, тоді як вся фракція Соцпартії визнала Голодомор геноцидом.
Зараз обидва вони збігаються в думці, що питання є надто заполітизованим і навіть їхні політичні сили ухвалили рішення, керуючись політичними аргументами. Хоча розуміння причини політизації в них дещо різне.
Так, Василь Волга вважає, що для такого рішення не було юридичних підстав, а його партія просто голосувала на догоду Президентові.
«Тема Голодомору політизована на 101 відсоток, – каже екс-соціаліст, а нині лідер Союзу лівих сил. – І мета найголовніша: налаштування українця проти росіянина. Все! Чому я не голосував за визнання Голодомору геноцидом? У нас є визначення того, що вважається геноцидом. Це визначення дане ООН у 1946 році. Це спрямована дія одного народу проти іншого народу. Соціалістична партія України отримала дивіденди від Президента за те, що вона голосувала за підтримку ідеї Голодомору як геноциду».
(Насправді Генеральна асамблея ООН 9 грудня 1948 року схвалила Конвенцію про відвернення злочину геноциду і покарання за нього, яка визначає геноцид як «будь-який із перелічених актів, скоєних із метою знищити, цілком чи частково, національну, расову, етнічну чи релігійну групу», і перелічує шість таких дій, нічого не кажучи про те, хто їх може коїти, й тим більше не згадуючи про якусь «спрямовану дію одного народу проти іншого народу» – Радіо Свобода.)
Натомість Тарас Чорновіл вважає, що була можливість більш одностайного голосування. Але на заваді стали саме політичні чинники.
«Я не можу досі пояснити позицію Партії регіонів, яка мала б скорегувати законопроект. Замість того, щоб викинути з нього всі спекулятивно-політичні нюанси, вирішила просто відмовитися від голосування. Що стосується другої сторони, то чому Президент, якого закликали ще в 2005 році, не вніс тоді цей законопроект, а взявся за цю тему саме в той період, коли вона реально почала викликати протистояння», – зазначив Тарас Чорновіл.
Питання суспільне, а не бюрократичне
Політизація та формалізація проблеми Голодомору призводить до викривлення сприйняття національної трагедії. Головний редактор порталу 24 UA Владислав Перевозченко написав сценарій до сатиричного фільму жахів про Голодомор. У сценарії сучасні українські політичні діячі стикаються із жертвами Голодомору, що ожили.
Цю творчість можна сприйняти як блюзнірство, хоча сам автор запевняє, що він сатирично відреагував не на трагедію Голодомору, а саме на політизацію та одержавлення цієї проблеми.
«Маючи адміністративний ресурс і телебачення, будь-яку тему можна зробити ключовою: Чорнобиль, Голодомор, – каже Владислав Перевозченко. – Але у нас на цій землі завжди якась трагедія трапляється – у нас то війна, то Голодомор, То Кучма, то Ющенко, то Тимошенко... Про цю трагедію треба пам’ятати, але не треба робити трагедію з трагедії. Бо, якщо у нас за кілька місяців буде інший президент, то можна припустити, що Голодомор зникне з інформаційного простору так само швидко, як і з’явився».
Вищезгадані експерти єдині в думці, що задля уникнення політизації питання варто мінімізувати державне втручання у цю проблему, а натомість максимально посилити громадську активність.
Президент Росії Дмитро Медведєв відхилив запрошення Віктора Ющенка відвідати Україну в річницю відзначення трагедії Голодомору. Своє рішення він аргументував заполітизованістю цього питання в Україні.
Проте, як бачимо, погляди на природу цієї заполітизованості в самій Україні різняться.
(Прага – Київ)
Проте окремі депутати голосували всупереч рішенню своїх політичних сил. Скажімо, Тарас Чорновіл був одним із двох депутатів-регіоналів, які віддали свій голос за визнання Голодомору актом геноциду українського народу, хоча фракція Партії регіонів не голосувала. Натомість депутат-соціаліст Василь Волга був проти, тоді як вся фракція Соцпартії визнала Голодомор геноцидом.
Зараз обидва вони збігаються в думці, що питання є надто заполітизованим і навіть їхні політичні сили ухвалили рішення, керуючись політичними аргументами. Хоча розуміння причини політизації в них дещо різне.
Так, Василь Волга вважає, що для такого рішення не було юридичних підстав, а його партія просто голосувала на догоду Президентові.
«Тема Голодомору політизована на 101 відсоток, – каже екс-соціаліст, а нині лідер Союзу лівих сил. – І мета найголовніша: налаштування українця проти росіянина. Все! Чому я не голосував за визнання Голодомору геноцидом? У нас є визначення того, що вважається геноцидом. Це визначення дане ООН у 1946 році. Це спрямована дія одного народу проти іншого народу. Соціалістична партія України отримала дивіденди від Президента за те, що вона голосувала за підтримку ідеї Голодомору як геноциду».
(Насправді Генеральна асамблея ООН 9 грудня 1948 року схвалила Конвенцію про відвернення злочину геноциду і покарання за нього, яка визначає геноцид як «будь-який із перелічених актів, скоєних із метою знищити, цілком чи частково, національну, расову, етнічну чи релігійну групу», і перелічує шість таких дій, нічого не кажучи про те, хто їх може коїти, й тим більше не згадуючи про якусь «спрямовану дію одного народу проти іншого народу» – Радіо Свобода.)
Натомість Тарас Чорновіл вважає, що була можливість більш одностайного голосування. Але на заваді стали саме політичні чинники.
«Я не можу досі пояснити позицію Партії регіонів, яка мала б скорегувати законопроект. Замість того, щоб викинути з нього всі спекулятивно-політичні нюанси, вирішила просто відмовитися від голосування. Що стосується другої сторони, то чому Президент, якого закликали ще в 2005 році, не вніс тоді цей законопроект, а взявся за цю тему саме в той період, коли вона реально почала викликати протистояння», – зазначив Тарас Чорновіл.
Питання суспільне, а не бюрократичне
Політизація та формалізація проблеми Голодомору призводить до викривлення сприйняття національної трагедії. Головний редактор порталу 24 UA Владислав Перевозченко написав сценарій до сатиричного фільму жахів про Голодомор. У сценарії сучасні українські політичні діячі стикаються із жертвами Голодомору, що ожили.
Цю творчість можна сприйняти як блюзнірство, хоча сам автор запевняє, що він сатирично відреагував не на трагедію Голодомору, а саме на політизацію та одержавлення цієї проблеми.
«Маючи адміністративний ресурс і телебачення, будь-яку тему можна зробити ключовою: Чорнобиль, Голодомор, – каже Владислав Перевозченко. – Але у нас на цій землі завжди якась трагедія трапляється – у нас то війна, то Голодомор, То Кучма, то Ющенко, то Тимошенко... Про цю трагедію треба пам’ятати, але не треба робити трагедію з трагедії. Бо, якщо у нас за кілька місяців буде інший президент, то можна припустити, що Голодомор зникне з інформаційного простору так само швидко, як і з’явився».
Вищезгадані експерти єдині в думці, що задля уникнення політизації питання варто мінімізувати державне втручання у цю проблему, а натомість максимально посилити громадську активність.
Президент Росії Дмитро Медведєв відхилив запрошення Віктора Ющенка відвідати Україну в річницю відзначення трагедії Голодомору. Своє рішення він аргументував заполітизованістю цього питання в Україні.
Проте, як бачимо, погляди на природу цієї заполітизованості в самій Україні різняться.
(Прага – Київ)