Керч – Сімферополь – Українські і російські дипломати обмінялися різкими заявами щодо кордону між двома країнами у Керченській протоці. Представники українського зовнішньополітичного відомства минулої п’ятниці заявили, що нині спостерігаються спроби Росії перенести кордон у Керченській протоці в бік України. Водночас міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров у неділю заявив, що Росія не пересуває державний кордон у Керченській протоці, тому що його там просто взагалі немає.
Прес-секретар Міністерства закордонних справ України Василь Кирилич, коментуючи заяву голови російського МЗС, нагадав, що кордон у Керченській протоці таки є, він був встановлений ще між УРСР і РРФСР.
Український дипломат додав, що цей кордон був визначений відповідно до тодішнього радянського законодавства.
Кирилич наголосив, що 8 грудня 1991 року Україна і Росія визнали, відповідно до норм міжнародного права, територіальну цілісність одна одної і непорушність чинних кордонів.
Також він нагадав, що в 1997 році, укладаючи політичний договір із Україною, Росія ще раз підтвердила непорушність наявних кордонів.
Де-факто кордон є, і прикордонники на сторожі
Коли я сьогодні запитував у прикордонників Азовсько-Чорноморського управління Держприкордонслужби України, чи є державний кордон у Керченській протоці, то вони дуже здивувалися: а що вони, власне, охороняють?
У тому числі, що охороняє застава на острові Коса Тузла? Вона була створена під час «Тузлинської кризи», що виникла між Україною і Росією 5 років тому, і з того часу півсотні прикордонників цілодобово на сторожі.
На початку жовтня 2003 року без будь-якого попередження чи узгодження з Києвом або Сімферополем росіяни розпочали будівництво дамби з кубанського боку до острова Коса Тузла. Після рішучих протестів української сторони через три тижні росіяни усе ж припинили просування до українського узбережжя, але відтоді постійно зміцнюють 4-кілометрову дамбу.
У результаті через порушення природних умов руху води течія у східній частині протоки значно прискорилася, що призвело до розмивання острова Коса Тузла. За кілька років він втратив майже третину площі. І це при тому, що щороку на зміцнення берегів острова уряд України надає значні кошти, і там ведуть відповідні роботи.
Тоді росіяни не ставили під сумнів те, що кордон між Україною і Росією проходить по Тузлинському фарватеру між українським островом Коса Тузла і російським півостровом Тамань. Тепер Росія наполягає на перенесенні цього кордону в Керченській протоці у бік України на український Керч-Єнікальський канал.
Окрім власне політичних інтересів Росії в цій акваторії, місцеві експерти бачать тут і значні економічні інтереси.
Немає кордону – немає оплати за прохід каналом?
Справа в тому, що Керченська протока дуже мілка, і судна можуть проходити нею лише по штучно прокладеному Керч-Єнікальському каналу глибиною 8 метрів.
Він належить Керченському морському торговому портові, і портовики постійно поглиблюють і прочищають його дно.
Цей канал розташований на південний захід від Коси Тузли, між цим островом і містом та портом Керч.
У протоці також існують два мілководні, до 3 метрів глибини, фарватери в її російській частині, але придатні вони лише для проходу невеликих, малотонажних плавзасобів.
Пересування суден Керченською протокою без лоцмана ще з радянських часів заборонене, а вартість проходу українським каналом удвічі вища, аніж російськими фарватерами.
Щороку тут проходять близько 9 тисяч суден. Значна частина з них іде до російських портів Азов, Ростов-на-Дону, Таганрог, Єйськ і Темрюк.
За неофіційними даними, російські судновласники платять Керченському портові за проведення суден Керч-Єнікальським каналом до 180 мільйонів американських доларів.
Як вважають кримські експерти, це ще одна з багатьох причин небажання росіян визнавати кордон у Керченській протоці.
(Керч – Сімферополь – Прага – Київ)