Львів – Матеріали галицької преси, записки польської поліції, спогади очевидців і жертв голоду у Великій Україні представлені на виставці документів 1932-1933 років у Львові в Державному обласному архіві. Сьогодні це ще одне свідчення про страшний злочин проти народу і ще одне джерело для наукових досліджень.
На фондах з документами 1932-1933 років читаю штампи «Skonfiskowano», «Tajne», «Секретно». У час голоду у Великій Україні, Галичина перебувала під пануванням Польщі. Польський уряд не хотів погіршувати відносини зі східним сусідом і встановив цензуру на публікації у польській пресі, тому чимало статей і випуски цілих газет з матеріалами про голодомор судовими та прокурорськими органами вилучались і передавались в архівні фонди.
Тоді про голод писала галицька україномовна преса «Діло», «Нова зоря», «Нове село», «За Україну», «Боротьба» . Частину публікацій, а також листування польських державних установ, аналітичні записки і повідомлення поліції, судових органів представлено на виставці у Державному архіві Львівської області.
Західна Україна протестувала проти голоду в Великій Україні
«Руїна села в СРСР», «Голод на Радянській Україні», «Марево нового голоду в СРСР», «Боротьба за хліб», «Московський диктатор на Великій Україні», «Наступ Москви на Україну», «Врятуймо українців» – це лише невеликий перелік заголовків на перших шпальтах галицьких газет протягом 1932 -1933 років.
А ще численні інформації про акції протесту по селах та містах Західної України проти голоду. Театр Тобилевича 29 жовтня 1933 року окрему виставу присвятив вшануванню жертв і підтримав протести. 2 листопада 1933року у Львові відбувся день жалоби і протесту у спокої та молитві.
У всіх львівських церквах відбулись Богослужіння, зачитано Пастирське послання митрополита Андрея Шептицького. Галицька преса друкувала переклади численних матеріалів європейських, американських видань про голод в Великій Україні, звернення до міжнародної спільноти у «справі погибаючих братів» організаторів та учасників руху солідарності і протесту. Водночас на противагу цим публікаціям подавались брехливі інформації з радянської преси, яка замовчувала голод і писала про великі врожаї і заможних ситих українських селян.
У 30-х роках були зібрані і опубліковані спогади очевидців голодомору, які дивним дивом потрапили у Львів на шпальти газет. «Зараз СРСР – країна жахливого голоду. Не говоримо вже про становище з одягом, якого надзвичайно мало, а то і зовсім нема, – цитую лист робітника з Радянської України, з Юзівки, який надрукувала газета «Діло» у червні 1932року, – велика дороговизна, ходиш обшарпаний, босий… Вулиці міст забиті нашим трудовим братом, який гине з голоду. З кожним днем, то більше прибуває голодних в міста…Для чого було забирати восени, зимою і весною останній хліб до зернини, для чого ходили залізні мітли, для чого залишали селян і цілі радгоспи, колгоспи без хліба і відправляли ввесь хліб за кордон, що в наслідок цього – країна Рад зісталася голодною, холодною, голою, босою?! Вони у відповідь «Будуємо соціалізм»…
Смерть від голоду була жахливою
Громадський діяч з Полтави Валентина Шемчук, яка роками збирає свідчення очевидців голодомору, організовує численні заходи з вшанування пам’яті жертв голоду, своїх земляків, приїхала у Львів, щоб оглянути матеріали виставки.
«Якими нелюдами були ті, хто відбирав ці останні зернятка і наскільки жахливою була смерть для тих людей, які вмирали від голоду. Тому сьогодні на відкриття виставки у Львівському архіві ми принесли львівський хліб і насіння полтавських соняшників, як ознаку соборності України, а свічечка горить як світла пам’ять про українців, загиблих мученицькою смертю від голоду», – каже громадський діяч з Полтави.
Валентина Шемчук привезла кілька малюнків «Голодомор 1932-1933років дитячими очима». Роботи просякнуті болем і співчуттям до дідів та прадідів, які загинули від голоду, діти дуже тонко відчули увесь трагізм людського горя. А образ матері присутній у більшості їхніх малюнках.
(Львів – Київ – Прага)
Тоді про голод писала галицька україномовна преса «Діло», «Нова зоря», «Нове село», «За Україну», «Боротьба» . Частину публікацій, а також листування польських державних установ, аналітичні записки і повідомлення поліції, судових органів представлено на виставці у Державному архіві Львівської області.
Західна Україна протестувала проти голоду в Великій Україні
«Руїна села в СРСР», «Голод на Радянській Україні», «Марево нового голоду в СРСР», «Боротьба за хліб», «Московський диктатор на Великій Україні», «Наступ Москви на Україну», «Врятуймо українців» – це лише невеликий перелік заголовків на перших шпальтах галицьких газет протягом 1932 -1933 років.
Для чого залишали селян і цілі радгоспи, колгоспи без хліба і відправляли ввесь хліб за кордон, що в наслідок цього – країна Рад зісталася голодною, холодною, голою, босою?! Вони у відповідь «Будуємо соціалізм»…
А ще численні інформації про акції протесту по селах та містах Західної України проти голоду. Театр Тобилевича 29 жовтня 1933 року окрему виставу присвятив вшануванню жертв і підтримав протести. 2 листопада 1933року у Львові відбувся день жалоби і протесту у спокої та молитві.
У всіх львівських церквах відбулись Богослужіння, зачитано Пастирське послання митрополита Андрея Шептицького. Галицька преса друкувала переклади численних матеріалів європейських, американських видань про голод в Великій Україні, звернення до міжнародної спільноти у «справі погибаючих братів» організаторів та учасників руху солідарності і протесту. Водночас на противагу цим публікаціям подавались брехливі інформації з радянської преси, яка замовчувала голод і писала про великі врожаї і заможних ситих українських селян.
У 30-х роках були зібрані і опубліковані спогади очевидців голодомору, які дивним дивом потрапили у Львів на шпальти газет. «Зараз СРСР – країна жахливого голоду. Не говоримо вже про становище з одягом, якого надзвичайно мало, а то і зовсім нема, – цитую лист робітника з Радянської України, з Юзівки, який надрукувала газета «Діло» у червні 1932року, – велика дороговизна, ходиш обшарпаний, босий… Вулиці міст забиті нашим трудовим братом, який гине з голоду. З кожним днем, то більше прибуває голодних в міста…Для чого було забирати восени, зимою і весною останній хліб до зернини, для чого ходили залізні мітли, для чого залишали селян і цілі радгоспи, колгоспи без хліба і відправляли ввесь хліб за кордон, що в наслідок цього – країна Рад зісталася голодною, холодною, голою, босою?! Вони у відповідь «Будуємо соціалізм»…
Смерть від голоду була жахливою
Громадський діяч з Полтави Валентина Шемчук, яка роками збирає свідчення очевидців голодомору, організовує численні заходи з вшанування пам’яті жертв голоду, своїх земляків, приїхала у Львів, щоб оглянути матеріали виставки.
«Якими нелюдами були ті, хто відбирав ці останні зернятка і наскільки жахливою була смерть для тих людей, які вмирали від голоду. Тому сьогодні на відкриття виставки у Львівському архіві ми принесли львівський хліб і насіння полтавських соняшників, як ознаку соборності України, а свічечка горить як світла пам’ять про українців, загиблих мученицькою смертю від голоду», – каже громадський діяч з Полтави.
Валентина Шемчук привезла кілька малюнків «Голодомор 1932-1933років дитячими очима». Роботи просякнуті болем і співчуттям до дідів та прадідів, які загинули від голоду, діти дуже тонко відчули увесь трагізм людського горя. А образ матері присутній у більшості їхніх малюнках.
(Львів – Київ – Прага)