Сімферополь – У Криму земля стала причиною виникнення гострих конфліктів. Вони тут посилюються етнічно-історичним аспектом. Із початку анексії Криму Російською імперією, а потім встановлення тут радянської влади корінні мешканці півострова – кримські татари – зазнавали утисків, що потім отримали назву «знеземелення». А в результаті депортації 1944 року вони втратили не тільки землю, але й усе майно, зрештою – і батьківщину. Тепер, повертаючись до Криму, репатріанти кажуть, що не вимагають повернення їм батьківських будинків та іншого втраченого майна, але наполягають на наданні їм земельних ділянок для будівництва житла.
«Ми народилися тут! Це наша земля! Це наша батьківщина!» – під стінами кримського парламенту вирує черговий мітинг безземельних репатріантів.
Довкола Сімферополя, у Великій Ялті, Великій Алушті, в Судаку і Феодосії розташувалися майже півсотні так званих «галявин протесту» – самовільно зайнятих земельних наділів.
Учасники цих протестних акцій заявляють, що уже багато років просять у влади надати їм землю для будівництва житла, оскільки будинки їхніх предків, звідки вони чи їхні батьки-діди були виселені 1944 року, або знищені, або передані повоєнним переселенцям.
Влада досі ігнорувала ці вимоги, аргументуючи це тим, що у 1990-ті роки репатріанти отримали достатньо землі у степових районах півострова, але й зараз там частина ділянок залишається неосвоєною.
Експерти пояснюють внутрішню міграцію кримських татар двома причинами — економічною та історичною. Степові райони депресивні, тож населення, незалежно від етнічного походження, мігрує туди, де є робота – до Сімферополя та на узбережжя. А посилюються ці процеси тим, що більшість репатріантів – вихідці не зі степу, а з гірських і приморських регіонів, а на початку 1990-х років влада обмежувала повернення кримських татар саме у ці місця.
Однак тепер, перешкоджаючи такому «відновленню історичної справедливості», влада провокує репатріантів на радикалізацію їхніх дій.
«Люди у відчаї: упродовж трьох років зовсім не розв’язується питання про надання землі. Невирішення цього питання призводить до того, що люди вже нічому не вірять. Їх штовхають на протизаконні дії. У людей такий настрій, що вони готові йти на все, доки не вирішиться це питання», – каже Аділь, учасник однієї з «галявин протесту».
Надати землю все обіцяють
Втім, останнім часом представники кримської влади переконують, що ухвалили принципові рішення надати репатріантам понад тисячу гектарів землі довкола Сімферополя. На думку влади, це зніме напругу в автономії.
«У нас іде процес зміни меж населених пунктів, у тому числі у Сімферопольському районі. Подані документи щодо цих змін для надання землі під індивідуальне будівництво житла чи ведення малого бізнесу до Чистенської, Мирненської, Урожайненської сільрад. Вони ще не пройшли всю необхідну процедуру. І після усунення всіх зауважень вони будуть винесені на сесію Верховної Ради Криму», – обіцяв спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко.
Це він говорив на початку травня, але днями депутати на сесії Верховної Ради автономії не змогли набрати достатньої кількості голосів для того, щоб дозволити розширення меж села Левадки Чистенської сільради для подальшого надання землі репатріантам.
Земля є, але не для всіх?
Решат Сейдалієв, один із організаторів акцій протестів кримських татар, каже, що представники місцевої влади, щоб не надавати землю репатріантам, стверджують, що її немає, тоді як інтернет закиданий оголошеннями про перепродаж великих ділянок на морському узбережжі Криму.
«Коли комусь потрібно, вони спокійно надають. Будь ласка: Партеніт – продається, будь-які особняки і так далі! Ми, що – дурні чи цього не бачимо?!» – питання Решата Сейдалієва поки що залишається без відповіді.
А під стінами парламенту та уряду автономії періодично гримлять металеві бочки – репатріанти вимагають землі.
Довкола Сімферополя, у Великій Ялті, Великій Алушті, в Судаку і Феодосії розташувалися майже півсотні так званих «галявин протесту» – самовільно зайнятих земельних наділів.
Учасники цих протестних акцій заявляють, що уже багато років просять у влади надати їм землю для будівництва житла, оскільки будинки їхніх предків, звідки вони чи їхні батьки-діди були виселені 1944 року, або знищені, або передані повоєнним переселенцям.
Влада досі ігнорувала ці вимоги, аргументуючи це тим, що у 1990-ті роки репатріанти отримали достатньо землі у степових районах півострова, але й зараз там частина ділянок залишається неосвоєною.
Експерти пояснюють внутрішню міграцію кримських татар двома причинами — економічною та історичною. Степові райони депресивні, тож населення, незалежно від етнічного походження, мігрує туди, де є робота – до Сімферополя та на узбережжя. А посилюються ці процеси тим, що більшість репатріантів – вихідці не зі степу, а з гірських і приморських регіонів, а на початку 1990-х років влада обмежувала повернення кримських татар саме у ці місця.
Однак тепер, перешкоджаючи такому «відновленню історичної справедливості», влада провокує репатріантів на радикалізацію їхніх дій.
«Люди у відчаї: упродовж трьох років зовсім не розв’язується питання про надання землі. Невирішення цього питання призводить до того, що люди вже нічому не вірять. Їх штовхають на протизаконні дії. У людей такий настрій, що вони готові йти на все, доки не вирішиться це питання», – каже Аділь, учасник однієї з «галявин протесту».
Надати землю все обіцяють
Втім, останнім часом представники кримської влади переконують, що ухвалили принципові рішення надати репатріантам понад тисячу гектарів землі довкола Сімферополя. На думку влади, це зніме напругу в автономії.
«У нас іде процес зміни меж населених пунктів, у тому числі у Сімферопольському районі. Подані документи щодо цих змін для надання землі під індивідуальне будівництво житла чи ведення малого бізнесу до Чистенської, Мирненської, Урожайненської сільрад. Вони ще не пройшли всю необхідну процедуру. І після усунення всіх зауважень вони будуть винесені на сесію Верховної Ради Криму», – обіцяв спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко.
Це він говорив на початку травня, але днями депутати на сесії Верховної Ради автономії не змогли набрати достатньої кількості голосів для того, щоб дозволити розширення меж села Левадки Чистенської сільради для подальшого надання землі репатріантам.
Земля є, але не для всіх?
Решат Сейдалієв, один із організаторів акцій протестів кримських татар, каже, що представники місцевої влади, щоб не надавати землю репатріантам, стверджують, що її немає, тоді як інтернет закиданий оголошеннями про перепродаж великих ділянок на морському узбережжі Криму.
«Коли комусь потрібно, вони спокійно надають. Будь ласка: Партеніт – продається, будь-які особняки і так далі! Ми, що – дурні чи цього не бачимо?!» – питання Решата Сейдалієва поки що залишається без відповіді.
А під стінами парламенту та уряду автономії періодично гримлять металеві бочки – репатріанти вимагають землі.