#ЖіночаСправа – проєкт Радіо Свобода в рамках висвітлення місцевих виборів 2020 року. Він розповідає про жінок, які долучаються до роботи місцевого самоврядування і будують політичну кар’єру у своїх громадах. Героїня цього випуску – депутатка міської ради Сєвєродонецька без фактичних повноважень Олена Ніжельська. Радіо Свобода поспілкувалося з нею про скасування прийдешніх місцевих виборів на Донбасі, сексизм у політиці й бізнесі та те, наскільки безпечно вона почувається в місті, де лишається нерозкритим вбивство депутата трирічної давнини.
Коротка довідка:
- Олена Ніжельська народилася в Сєвєродонецьку.
- Закінчила Сєвєродонецький технологічний інститут в 1995 році за фахом технолога основного органічного і нафтохімічного синтезу, згодом отримала в Луганську другу освіту в галузі економіки та менеджменту.
- У 2015 році була обрана депутаткою Сєвєродонецької міської ради від партії «Самопоміч», очолила фракцію.
- Очолює громадську організацію «Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець», є співзасновницею благодійного фонду «Діти райдуги».
Повноваження Ніжельської, як і інших депутатів, були припинені після створення військово-цивільної адміністрації в Сєвєродонецьку указом президента Володимира Зеленського в липні 2020 року. Втім, вона уточнює: офіційно її каденція не завершена і, щойно ВЦА буде скасована, депутати Сєвєродонецької міської ради вважатимуться чинними аж до початку роботи наступного скликання. Тому зараз із Радіо Свобода Олена Ніжельська спілкується як депутатка без фактичних повноважень.
До місцевих виборів 2015 року сєвєродонецька підприємиця і громадська діячка Олена Ніжельська не займалася політикою. Можливо, і не займалася б, якби не війна і майже тримісячна окупація Сєвєродонецька російськими гібридними силами.
«Після того, як Сєвєродонецьк був окупований та звільнений, ми повернулися до міста. Ми з друзями, колегами, однодумцями створили громадську організацію і намагалися впливати на процеси, які відбуваються в місті, через механізми саме громадської участі. Але в якийсь момент прийшло усвідомлення, що додання до громадських інструментів політичних інструментів може підсилити нас і зробити нашу діяльність більш впливовою. І саме тому в 2015 році було ухвалене рішення балотуватися і йти на вибори», – згадує вона.
Ніжельська очолила виборчий список від партії «Самопоміч». Вона досі входить до складу партії та очолює її місцеву організацію, яку зареєстрували в тому ж 2015-му. Пояснює свій вибір тим, що на той момент політична сила була представлена в парламенті, а її принципи близькі самій Ніжельській та її однодумцям.
«Нам імпонував досвід і практики, які впроваджують у Львові, у тому числі щодо впровадження демократичних механізмів участі… Ми пройшли через декілька співбесід із керівними органами партії до того, як було ухвалене рішення, що ми тут створюємо осередок, і в підсумку осередок був створений. Я думаю, що наша перемога на виборах була несподіванкою для центральних органів партій».
Політикиня звертає увагу на те, що в списку кандидатів від «Самопомочі» чоловіків і жінок було порівну – по сім. При цьому добір, стверджує вона, був орієнтованим не на стать, а на професійні критерії, тож гендерний паритет виник «природнім шляхом».
Ніжельська, сміючись, погоджується, що бути проукраїнським діячем у політиці Сєвєродонецька – це чи не більший виклик, ніж бути жінкою. Але мати справу з сексизмом теж довелося.
«Були випадки, коли я стикалася з упередженістю і щодо статі: з рекомендаціями варити борщ, займатися іншими справами і не лізти в політичні справи. Я очолювала список, була першим номером і була, мабуть, комунікатором від нашої політичної сили. Звичайно, удар і щодо таких закидів доводилося тримати мені».
Жінка уточнює, що подібні закиди їй доводилося чути від представників інших політичних сил. Від виборців – ніколи.
Небезпека як тло, гумор як зброя
У 2017 році в Сєвєродонецьку знайшли вбитим депутата міської ради від «Блоку Петра Порошенка» Сергія Самарського. Ця справа досі не розкрита, і Олена Ніжельська каже, що нагадувала про неї на зустрічах із місцевою поліцією. Сама вона не почувається повністю безпечно, але й не каже про пряму загрозу.
«Я не стикалася з особистими погрозами. Можливо, були такі випадки, але вони транслювалися через людей, яких я не дуже сприймала як серйозних опонентів. Тобто відчуття небезпеки не присутнє, але воно присутнє радше як тло, а не як суттєвий запобіжник моїй діяльності», – розповідає депутатка.
Згідно з декларацією Ніжельської, її основний вид діяльності – фізична особа-підприємець. Свою першу технологічну освіту вона називає типовою для Донецька, працювати починала в Інституті техніки й безпеки хімічної промисловості, потім – на приватному підприємстві на базі цієї установи. З 2006-го почала роботу в громадському секторі як менеджерка.
Зараз Ніжельська очолює конференц-сервіс і працює в консалтингу, спеціалізується на аналізі бізнес-процесів, оптимізації соціальних та адміністративних послуг.
Також політикиня є співзасновницею фонду «Діти райдуги», що опікується сім’ями із дітьми з ментальними порушеннями, і підключається до ухвалення стратегічних рішень та іноді – вирішення поточних проблем. Левову частку її часу, за власною оцінкою, забирає керування кризовим медіацентром «Сіверський Донець».
Все це в поєднанні з депутатством, каже жінка, виливається в ненормований робочий день і подекуди – роботу вночі.
Порівнюючи роботу в політиці, бізнесі та громадських організаціях, Ніжельська зізнається, що найменше упереджень через стать бачила саме в громадському секторі.
«В бізнесовому середовищі, навіть у таких моментах, коли йшлося про якийсь кадровий шлях, посади, моє керівництво казало, що бачить на цій посаді винятково чоловіка. А от що стосується громадського сектору, то, мабуть, серед всіх інших секторів він найбільш лояльний до участі жінок. Можливо, якраз тому, що в громадському секторі об’єднані такі прогресивні сили, які мають менше стереотипів. У громадському секторі я не стикалася з такими ситуаціями, в бізнесі й політиці – там найбільш розповсюджені саме такі стереотипи, що жінка має займатися трошки іншими справами», – розповідає вона.
При цьому Ніжельська, за її словами, так і не навчилася повністю абстрагуватися від інформаційних атак і старається їх просто ігнорувати. Натомість на рекомендації від колег-політиків «варити борщ» у неї є відповідь:
«Моєю зброєю тут завжди залишався гумор. І я просто демонструвала свою фаховість. Перед тим, як підняти якусь тему в тій же міській раді, я досить ретельно вивчала цю тему і розуміла, що на заклики суто емоційні мені є що відповісти з боку професійності. Моя заглибленість у темі, знання, навички були таким щитом, від якого подібні закиди легко відскакували, і зі мною вже розмовляли як із професіоналом».
Традиційне сприйняття жінки як «берегині» може створити додаткові проблеми для тих жінок, які вирішують спробувати себе в політиці, вважає депутатка.
«Розподіл домашніх обов’язків на сьогодні переважно є таким, що жіночою роботою вважається догляд за дітьми, за будинком, за батьками. І для мене особисто найбільший виклик – це навчитися керувати часом і поєднувати різні завдання. При цьому чим більше впливу від твоєї діяльності, тим більше людей звертаються за якоюсь допомогою чи підтримкою. Як розподілити сили та ресурси для того, щоб допомогти – це досить важко», – розповідає вона.
Судова справа є, депутатських повноважень немає
На місцеві вибори у жовтні Ніжельська планувала йти, знову ж таки, з «Самопоміччю», попри те, що торік партія не пройшла у парламент 9-го скликання. Вона каже, що з гумором ставиться до політиків, які змінюють багато політичних сил. Але нагоди продемонструвати свою послідовність у політикині не буде – Центральна виборча комісія у серпні визнала неможливим проведення виборів у Сєвєродонецьку, Лисичанську та ще кількох громадах Донецької і Луганської областей.
На думку Ніжельської, хоча в судах зараз розглядають позови проти запровадження військово-цивільних адміністрацій та постанови ЦВК, факт лишається фактом – виборів у Сєвєродонецьку цієї осені не буде. Вона припускає, що якщо суд визнає скасування виборів необґрунтованим, він може призначити їх хіба що на березень наступного року.
ЦВК з посиланням на оцінки військово-цивільних адміністрацій визначили, що ситуація у прифронтових районах Донбасу надто небезпечна для проведення виборів, хоча вони пройшли в цих же населених пунктах у 2014, 2015 і 2019 роках. Ніжельська не погоджується з такою мотивацією.
«Я не бачу безпекових підстав для скасування виборів. Мені здається, що це лежить винятково в політичній та економічній площині, в площині недосконалості процедур», – припускає вона.
За словами політикині, і ЦВК, і голова військово-цивільної адміністрації формально діють у межах своїх повноважень. Але визначення, на які вони спираються, нечіткі.
«Коли відсутній чіткий критерій, що таке безпека чи небезпека, то це може бути просто об’єктом для маніпуляцій. Оскільки так і не було пояснено, чому Сєвєродонецьк, Лисичанськ та ще інші шість громад є такими вже зонами небезпеки… Іншою підставою для скасування виборів – кажуть, що органи місцевого самоврядування в нас продемонстрували нездатність працювати і ухвалювати рішення. Так, частково це є правдою. Але в демократичному суспільстві, демократичних країнах саме вибори є тим інструментом для зміни тих, хто не зміг продемонструвати свою ефективність. Також важливим аспектом є те, що процедура прописана таким чином, що очільник обласної ВЦА, підписуючи це подання, перебуває в стані конфлікту інтересів, оскільки він отримує повноваження та вплив на фінансові ресурси громад, якими він може розпоряджатися практично одноосібно».
Враховуючи ситуацію, місцева «Самопоміч» вирішила також не брати участі у виборах до районних рад, хоча їх якраз не скасували. Ніжельська пояснює, що її команда розцінила ці вибори як «авантюру»: наразі з 300 тисяч виборців Сєвєродонецького району голосувати за місцеву районну раду зможе тільки близько 60 тисяч. Крім того, повноваження цих органів їй незрозумілі, адже місто ніколи не було районним центром.
Депутатка не бере участі у позовах через скасування виборів. Натомість вона разом із кількома колегами з міської ради представляє громаду в іншій справі: про відмивання коштів. Серед відповідачів, за словами жінки, – є її колишній колега-депутат.
«Участь в цій справі, я сподіваюся, переможна, зруйнує міф про безвідповідальність і доведе, що покарання, все-таки, невідворотне в економічних справах також. Справа полягає в «обнальній» фірмі, через яку виводилися кошти громади, – пояснює вона. І одразу ж ділиться побоюванням: – Я думаю, що на найближчому судовому засіданні буде спроба з боку адвокатів відвести мене й моїх колег через те, що ми вже не маємо повноважень. Я вже мала таку дуже швидку розмову з очільником ВЦА, він у нас є чинним службовцем Служби безпеки України. Я зверталася до нього з тим, щоб хтось із боку ВЦА представляв інтереси громади в цій справі».
Зміни і загрози
Оцінюючи, як змінився Сєвєродонецьк за останні п’ять років, Ніжельська висловлює переконання, що проукраїнські сили стали помітніші, ніж до 2014 року, а місцева влада – прозорішою.
«Якраз проукраїнські сили є більш активними і такими, що готові відстоювати і демонструвати свою позицію як щодо зовнішніх, так і внутрішніх чинників розвитку міста. Сєвєродонецьк став точно більш прозорим. Не знаю, як це буде тепер із введенням ВЦА, але інформація, яка публікується, більш широка, якщо є бажання її аналізувати, то можна знайти досить багато інформації про розвиток міста… Але останнім часом, коли знову відбувається, мабуть, все-таки, узурпація влади і знову незрозуміло, як можна висловлювати протилежну позицію, на сьогодні залишається тільки метод мирних акцій, оскільки ніякі інші інструменти локальної демократії в місті не працюють через запровадження ВЦА», – констатує вона.
Депутатка висловлює застереження щодо військово-цивільних адміністрацій – на її думку, механізм скасування виборів «з міркувань безпеки» вразливий до зловживань.
Введення ВЦА може здаватися ефективним рішенням, але воно виховує в людях патерналізм. У нас і так його дуже багато
«Введення ВЦА або якихось ще тимчасових органів, які не обираються, а призначаються, може здаватися досить, можливо, ефективним рішенням, але ефективне воно винятково в короткостроковій перспективі, оскільки виховує в людях патерналізм. У нас, на жаль, і так його дуже багато, але віра в доброго царя, який прийде і все вирішить, залишається дуже сильною. І якраз граючи на цій вірі, можна робити ці кроки, які пов’язані з узурпацією».
На запитання про те, що було найскладнішим у роботі, Ніжельська називає «діалог із людьми, з якими не хочеться його вести», маючи на увазі в тому числі й проросійських діячів у місті. Допомагало, додає вона, «розуміння, що винятково шляхом налагодження таких діалогів можливо вирішити якісь бодай точкові питання, допомагало продовжувати цей шлях».
Власне політичне життя вона пов’язує зі сходом країни. Коли виборчий процес відновиться, не виключає балотування на посаду міської голови чи депутатки обласної ради, але не до Верховної Ради – тому що «дуже-дуже зациклена на сході та на Сєвєродонецьку».
Чим хороша партизація і в чому ризики квот
Партія «Самопоміч» дотримувалася гендерних квот і тоді, коли вони були необов’язковими, а заохочувалися додатковим фінансуванням. Ніжельська вважає, що обов’язкове дотримання квот може допомогти збільшити представництво жінок у політиці, хоча підкреслює: вимога полягає в тому, щоб щонайменше 40% списку складали не жінки, а представники гендерної меншості серед кандидатів. Вона висловлює й пересторогу:
«Це питання не дуже гарно прокомуніковано в частині того, що ці гендерні квоти мають бути забезпечені в кожній п’ятірці тих, хто балотується. Мені здається, що процес занадто формалізований, може призвести до того, що й кандидатки будуть формальними. Я завжди кажу, що гендерні квоти – там нічого не написано про жінок, що це має бути не більше якогось відсотка людей однієї статі, і рівні можливості завжди позитивні і завжди дають більше шансів для того, щоб були почуті голоси різних категорій людей».
Інша новація цих виборів – заборона на самовисування в усіх населених пунктах, де понад 10 тисяч виборців. Цей поріг депутатка вважає надто низьким, адже йдеться про досить маленькі громади. Але саму партизацію виборів вона називає виправданою.
«Мажоритарка, я так, по-простому скажу, була вся куплена. Все-таки партійність дає більше можливостей продемонструвати і свою ідеологічну позицію. Я не дуже люблю вислів, що місцева політика – це винятково великий ЖЕК. Ніякий це не великий ЖЕК. Політика стосується всіх аспектів нашого життя, і треба бути послідовним у своєму виборі до донесення позиції… Коли в нас буде – колись у нас таке буде – справжня партійна культура і партійне будівництво, то балотування за відкритими списками – це є абсолютно перспективним напрямком», – впевнена вона.
Звертаючись до жінок, які хочуть долучитися до управління своєю громадою, депутатка радить не боятися і заручитися підтримкою близьких.
«Йти, не сподіватися, що це буде хтось інший. Вірити в свої сили, шукати однодумців, йти командою і змінювати життя навколо. Якщо це не зробимо ми, це не зробить ніхто. І я думаю, що це треба комунікувати зі своїми родинами, оскільки підтримка родини також є дуже важливою в цьому процесі. І перше, що робити – це не боятися. Зміни – це ми, і ми маємо нести ці зміни».
Інші матеріали проєкту #ЖіночаСправа:
- Тетяна Вачиля – голова Холмка, яка три роки боролася за створення ОТГ на Закарпатті
- Ольга Матюшина – про «перевороти» в Коцюбинському, приєднання до Києва та закони фізики
- Ірина Ярмоленко: ексжурналістка, яка лобіювала Хартію гендерної рівності в Житомирі
- «Виборці оцінюють політиків не за статтю, а за діями» – Ірина Костенко
- Уляна Пак не раз чула від чоловіків, що політика не для жінки
- Лілія Леонідова говорить, що сексистський скандал і напад зробили її сильнішою
