Кожен п'ятий українець, який має роботу – не оформлений офіційно та не платить податків зі своїх доходів, свідчить офіційна статистика. Урядовці та частина експертів говорять про те, що «тіньова» зайнятість шкодить бюджету та створює ризики для бізнесу і самих працівників. Але чимало фахівців говорять про те, що саме трудове законодавство та непрості умови для бізнесу змушують працівників та цілі галузі йти в «тінь», щоб вижити. Які наслідки має неофіційна зайнятість для української економіки і як стимулювати вихід із тіні? Про це Радіо Свобода розпитало фахівців.
Кожен п'ятий українець працездатного віку працює в тіньовому секторі економіки, отже – не платить податки зі своїх доходів. Про це заявив заступник голови Державної служби України з питань праці Ігор Дегера в ефірі телеканалу «Дім». Водночас, стверджує посадовець, кількість «тіньовиків» в українській економіці зменшується, і за останній рік цей процес прискорився.
«Протягом (2019) року у нас неформальна зайнятість зменшилася всього на 15 тисяч робочих місць. У 2020 році така динаміка посилилася. Ми за 2020 рік бачимо зменшення рівня неформальної зайнятості на близько 184 тисяч осіб», – повідомив заступник голови Держпраці. Тоді як з початку 2020 року і до 1 квітня 2021-го, за словами Ігоря Дегери, неоформлених найманих працівників в Україні поменшало на 495 тисяч.
За словами посадовця, лише за останні два тижні Держпраці зробило 700 перевірок, й виявило 3 тисячі випадків тіньової зайнятості.
Робота в «тіні»: на що вона впливає
В Україні близько 25 мільйонів людей працездатного віку (включно з підлітками та пенсіонерами, готовими працювати) – такі дані наводить Держпраці. З них понад 3 мільйони людей повністю чи частково працюють в тіні. Ця цифра є приблизною, визнають у відомстві, оскільки не враховує того, скільки українців не оформили роботу за сумісництвом або отримує частину коштів у «конверті», й платить податки лише з мінімальної зарплати.
Окрім того, експерти говорять про дуже поширену практику, коли працівник оформлений як ФОП: великий та середній бізнес маскує своїх працівників як малий бізнес, мінімізуючи таким чином витрати на сплату податків.
Так, виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський пояснює передумови цієї ситуації тим, що у минулі роки в Україні була «прогресивна шкала» оподаткування доходів громадян, і ця неприродна ситуація сформувала особливості ставлення українського бізнесу та працівників до сплати податків, і зокрема – велику кількість зайнятих у «тіні». На думку Вишлінського, інерція цієї ситуації триває досі.
Водночас він закликає не ототожнювати з «тіньовиками» працівників, оформлених як ФОП.
«Це не тінь як така – це оптимізація оподаткування та приховування трудових відносин під виглядом підприємницьких. Це характерно для різних країн. Але в Україні ймовірність бути зловленими на цьому – суттєво менша», – говорить експерт, пояснюючи це особливостями «суспільного договору», який сформувався на українському ринку праці.
Якщо ж примусити працівників-ФОПів оформлювати трудові відносини інакше – це призведе до масових заворушень в Україні, яких влада боїться, резюмує аналітик.
- «Тінь» і бюджет
Із кожних трьох гривень зарплати одну доводиться віддавати державіВолодимр Дубровський
Неоформлена зайнятість зменшує надходження до бюджету – із цим погоджуються як посадовці Держпраці, так і більшість експертів, які поговорили з Радіо Свобода. Але частина з них, як-от старший економіст та член наглядової ради CASE Україна Володимир Дубровський, говорять про те, що податкове навантаження на фонд оплати праці (для тих, хто працює не в тіні) нині є дуже високим і його треба зменшувати.
«Із кожних трьох гривень зарплати, яку фактично заробляє працівник, одну гривню доводиться віддавати державі. А з урахуванням податків, які сплачуються не прямо, під час купівлі товарів і послуг – то ще більше – говорить експерт – Для працівника немає переваг офіційного оформлення - крім участі у солідарній пенсійній системі. Але в Україні людина отримує від неї менше, ніж вкладає за роки своєї роботи. Тому працівники і вважають за раціональне бути в тіні», – пояснює експерт.
- «Тінь» і захист трудових прав
У Держпраці вважають, що «тінь» шкодить найманому працівнику, попри те, що він, здавалося б, зекономив на податках.
«Не розраховуйте на гідні умови праці та виконання усних домовленостей. Вас можуть необґрунтовано оштрафувати, звільнити без повідомлення, не платити лікарняні чи компенсацію в разі нещасного випадку», – пояснюють у відомстві.
Про такі ризики говорить і фінансовий експерт Дмитро Власов. Він згадує про те, що людина після роботи в «тіні» не заробить на гідну пенсію – отримуватиме мінімальну.
Однак із такими аргументами згодні не всі. Володимир Дубровський, який досліджує податкову та пенсійну систему в Україні, попереджає, що невдовзі «солідарна» система (коли нинішні працівники фінансують нинішніх пенсіонерів – ред.) зазнає чергової серйозної кризи. І, оскільки рік від року пенсіонерів більшатиме, а працюючих меншатиме, «стискатиметься» і державна пенсія: вона буде мінімальною для всіх, хто не матиме приватних пенсійних рахунків чи накопичень, попереджає економіст.
До того ж, на думку Дубровського, українське трудове законодавство треба реформувати, бо воно, за радянською традицією, приділяє надмірну увагу захисту трудових прав – у порівнянні з захистом прав працедавця. Саме тому бізнес боїться брати працівника офіційно: наприклад, його буде дуже важко звільнити. Тому надмірна зарегульованість працює і проти бізнесу, і проти працівників, а головним захистом їхніх прав має бути потужна конкуренція на ринку праці, підсумовує експерт.
- «Тінь» і бізнес, ВВП та рівень доходів.
Бізнесу, який не платить «білу» зарплату, важче отримати кредити та інвестиції, залучити найкращих фахівців (вони часто не хочуть «конвертів», бо прагнуть бути захищеними), некваліфікованих «тіньових» працівників доводиться довше навчати, а якщо спіймають – такий бізнес платитиме штраф. Про такі негаразди від неофіційної зайнятості, попереджає Держпраці.
Однак частина експертів говорить про те, що бізнес бореться за виживання, зменшуючи сплату податків в умовах непростого українського інвестиційного клімату.
Втім, було б краще зменшити податкове навантаження на державному рівні, щоб бізнес не робив це «сам для себе», йдучи в тінь, пояснює Гліб Вишлінський.
«Зменшення податкового навантаження – стимулює економіку. Тому неофіційна зайнятість теж стимулює її, але нерівномірно, – зазначає експерт. – Виграють не ті, хто платить більше податків, а ті, кому легше їх оптимізувати. Великі компанії з галузей, які суворо регулює держава, компанії з міжнародним капіталом – оформлюють найманих працівників. Решта – «граються» з різними способами оптимізації».
Саме тому в Україні можуть відбуватися статистичні «стрибки» зайнятості, зростання ВВП тощо: залежно від того, які галузі набирають силу: ті, хто оформлює працівників, чи ті, які схильні оптимізувати, уточнює Вишлінський.
Людина, яка працює в тіні, має на що жити. У боротьбі з тіньовою зайнятістю не можна посилати її по допомогу з безробіттяВолодимир Дубровський
Володимир Дубровський вважає, що «тіньова» зайнятість в Україні дає менше шкоди, ніж, до прикладу, безробіття.
«Людина, яка працює в тіні, має дохід. Має на що жити. Навіть податки платить – адже вона купує товари і послуги. У боротьбі з тіньовою зайнятістю – не треба ставити питання, щоб неофіційні працівники пішли по допомогу з безробіття. Треба ставити питання, як можна їх офіційно працевлаштувати.
Що заважає працівникам вийти з «тіні»
Володимир Дубровський виділяє три основні перешкоди для детінізації найманої праці:
Великі податки на фонд заробітної плати в Україні. Він згадує про вже підготовлені законопроєкти, які можуть зменшити це навантаження до 25%. Але оптимальними економіст вважає 10% податків із зарплати: таким має бути податок на доходи фізичних осіб, інших податків із зарплати стягувати не потрібно, уточнює він.
Непропорційно велика захищеність найманого працівника у порівнянні з працедавцем – цей чинник спонукає бізнес і працівників не оформлювати своїх стосунків офіційно.
Надмірна зарегульованість оформлення трудових відносин. Нинішні трудові норми є рудиментом радянського часу, коли працедавцями були великі підприємства з великими відділами кадрів, пояснює Дубровський. Нині ця бюрократія є непосильною для малого та середнього бізнесу а отже – непотрібною, підсумовує він.
Фінансист Дмитро Власов додає до цього ще один чинник. Великі фінансові потоки оминають бюджет (це контрабанда, оптимізація податків тощо), а відтак ті, хто сплачує податки, отримують більше податкове навантаження, і частина з них вимушено йде в тінь.
Гліб Вишлінський, зі свого боку, згадує про те, що і бізнес, і працівники в Україні звикли бути в тіні.
Щоб подолати інерцію цієї звички, експерти радять зменшити податкове навантаження на бізнес, розширити базу оподаткування (якщо більше людей і компаній платитимуть податки, то сума на кожного – буде меншою – ред.) і укласти новий соціальний договір: дати бізнесу час, щоб він вивів із тіні своїх працівників. Але після спливання цього терміну зробити відповідальність невідворотною.
Дефіцит державного бюджету України у 2019, у 2020 і (попередньо) у 2021 роках передбачає, що з кожних 5 бюджетних гривень, закладених на державні видатки, 4 надходить із податками і зборами, а ще 1 можна отримати або з позик, або за рахунок емісії. Ця частка (20%) приблизно відповідає частці робочих місць у «тіні» – які працедавці офіційно не оформили та не сплачують з них податків. Таку статистику наводить Держпраці.
