Усі найбільші західні видання написали про ймовірність відставки головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного в той момент, коли Україна фактично залишилася без допомоги США, заблокованої у Конгресі з політичних причин. Про що ж пишуть світові ЗМІ?
«Останній виклик для України. Нестримні спекуляції стосовно того, що президент Володимир Зеленський звільнить головнокомандувача, поглинули українську столицю у небезпечний момент війни» – пише The New York Times.
Видання стверджує, що президент України Володимир Зеленський планував звільнити головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, однак відмовився від цієї ідеї, коли інформація просочилася у пресу. The New York Times з посиланням на колишнього високопоставленого українського чиновника повідомляє, що станом на зараз в офісі президента процес зі звільненням Залужного гальмують. Також один із народних депутатів, який був проінформований про плани президента, анонімно розповів виданню, що одна з причин, чому Зеленський не звільнив Залужного полягала у тому, що заміни на місце генерала не знайшли.
Зеленський попросив генерала Залужного піти у відставку, але той відмовився – пише Bloomberg. А видання The Times вважає, що Зеленський не звільнив Залужного з декількох причин. Одна з них полягає в тому, що від посади головнокомандувача відмовилися одразу два кандидати на цю посаду – Кирило Буданов та Олександр Сирський.
Дискусії в Офісі президента щодо кадрових перестановок можуть бути будь-які, однак рішення щодо відставки головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного наразі немає. Таку заяву в ефірі Радіо Свобода зробив радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк.
- Як військові реагують на такі публікації в українських та іноземних ЗМІ?
- Як вони загалом ставляться до відставки Залужного?
- Про кого згадують у цих обговореннях як про кандидата на посаду головнокомандувача, якщо Валерій Залужний таки піде у відставку?
Про це Радіо Свобода (проєкт Свобода.Live) розпитало у Петра Кузика, командира батальйону «Свобода» бригади наступу «Рубіж» НГУ, позивний «Апостол».
– Як у війську сприйняли новину про можливу відставку Валерія Залужного?
– Відносно спокійно, тому що у воєнних першочергово – це захист України, і військові намагаються не впускати себе в якісь там політичні речі.
Але я відверто скажу: бійці мене запитують…
Окопні розмови. Це не зовсім добре, тому що, по-перше, Залужний дуже популярний керівник, а по-друге, для нас важливо, для воїнів, щоб ми розуміли, що єдине ціле є в штабах: сидять люди, яким довіряють, яким вірять.
Для солдата дуже важливо мати впевненість, що за ним стоїть командир, який дбає про нього. Загалом у Залужного отака і є репутація
І коли наказ приходить дуже складний, дуже ризикований, якщо є розуміння, що це не політична мотивація цього наказу чи якісь там особисті амбіції, що це треба для України, його легше виконувати навіть з ризиком для життя.
Тобто для солдата дуже важливо мати впевненість, що за ним стоїть командир, який дбає про нього. Загалом у Залужного отака і є репутація.
Він дуже популярний серед війська, очевидно, і серед населення України.
Тому, скажімо так, це його відставка в такому форматі, якщо ще їй нададуть політичного окрасу, вона безумовно негативно буде впливати на стан у війську.
Розмови про незамінність людини, тут точно не треба їх навіть підіймати, тому що в Україні є багато кадрових командирів, які зможуть фахово вести бойові дії. І тих, кого вже називали, і ще багато інших, які виросли вже з 14-го року, у новітній війні з 22-го року проявили себе.
Тут мова не йде про незамінність персонажа. Незамінних, це факт, немає людей.
Мені б не хотілося, щоб зараз відбувалися такі технічні зміни
Тут мова йде про те, що от у нас зараз дуже непрості часи. Україна б'ється, українське військо дуже важко веде оборону. Вбиваємо достатньо багато ворогів і все наче виходить. Але це дуже велика ціна цьому і дуже важкі дії. Виснажені, мало БК і так далі, і тому подібне. І в цих непростих умовах робити такі тектонічні зміни, це дуже важко.
Я не можу, знаєте, як зараз воєнний коментувати дії головнокомандуючого, я не хотів би їх коментувати насправді. Це його право. Я можу говорити, як солдат, умовно кажучи, чи командир невеликого рангу. Мені б не хотілося, щоб зараз відбувалися такі технічні зміни. Це перше.
Друге, якщо Залужний скаже: «Хлопці, я втомився, я вигорів, я бачу себе на іншій посаді», і буде достойна заміна, це одне питання.
Але якщо це все політика, ще й на фоні того, що у Залужного зараз – я не читав про рейтинги, не думаю, що хтось витрачається на дослідження під час війни – очевидно найбільший рейтинг. І так же саме очевидно, що як тільки закінчиться війна, зразу стрімко почне цей рейтинг, танути, тому що будуть потребувати інших управлінських, побутових справ.
Залужний, як фасад всієї оборони України
Але станом на ті виклики, які є в країні зараз, відповідно, Залужний, як фасад всієї оборони України, як заслужене лице, який відбив найважчі атаки, коли була окупація, коли було незрозуміло, чи країна взагалі вистоїть, то Залужний найкращий персонаж.
У нього є довіра, і хотілося б, щоб ми розуміли, воюючи на передку, що там інтриг немає, там ніякої політики немає, ми всі від президента до опозиційних партій, до парламенту, до чиновників, всі займаємося обороною України. Це ідеалістичну картинку намалював трохи іронічно, але цього би мені хотілося.
Куп’янський напрямок. На фронті як у Першу світову? (Фоторепортаж)
– Президент дійсно має право звільнити головнокомандувача, якщо він так вважатиме за потрібне. Уявімо собі, що він скористається цим правом. То все-таки, хто з вашої точки міг би замінити Залужного? Як ви ставитесь до цих прізвищ, яких вже називають медіа? Це Олександр Сирський, це очільник розвідки Кирило Буданов. Обидва, до речі, вони близькі до Зеленського. Що ви думаєте про цих кандидатур?
– Достойні кандидатури, кожен себе проявив на своєму місці дуже достойно.
Мова про незамінність людини не йде. Тут про набагато більше. Залужний – це якась впевненість солдатів у правильності наказів командирів
Але це непорівнянні фігури із Залужним, наприклад, при всій повазі до Буданова, який класно себе проявив на тій посаді, яку він зараз обіймає. Але його не можна порівнювати з персоною Залужного, який веде оборону не в спеціальних операціях, чи в якихось заточених, профінансованих речах, а який веде оборону у постійних дефіцитах, розуміючи про людські втрати, про кількість, розуміючи, яка укомплектованість батальйонів, розуміючи, яка виснаженість батальйонів.
До цих процесів найближче Сирський. Теж грамотний керівник, жорсткуватий, як на мене, але у кожного свій стиль керування і так далі.
Ще раз кажу, тут мова про незамінність людини не йде. Тут про набагато більше, що Залужний – це вже символ оборони України, Залужний – це якась впевненість солдатів у правильності наказів командирів і так далі.
Залужний – це вже персона, яка увійшла в історію. Було би класно історично, якби перемогу України у такій серйозній війні, власне, зустрічав і Залужний.
Якщо ж цього не відбудеться, то катастрофи не буде.
Але зараз просто дуже непростий час для України.
Якщо це не через здоров'я чи втому, а інтриго-політичне, кон'юктурний процес, то це дуже серйозно деморалізує підрозділи, які воюють
Непростий чому? Тому що у нас реально зараз дефіцит боєкомплекту, у нас реально зараз виснаженість підрозділів, у нас ворог тисне. Так, дуже великі втрати ми йому наносимо, але для них втрата людей це не критичне питання. І в цій ситуації, якщо ще будуть за спиною проявлятися політичні процеси з нотками інтриг…
Наприклад, якщо виявиться, що мотивація відставки Залужного, це, скажімо, ревнощі до його рейтингу, це не додасть впевненості на передній лінії.
Якщо це заміна, пов'язана зі здоров'ям чи іншими професійними питаннями, то це треба пояснити з обох сторін, і це нормально сприймуть. Якщо це перейде у формат політики і протистояння інтриго-політичне, кон'юктурний процес, то це дуже серйозно, деморалізує саме підрозділи, які воюють.
– Тобто, в залежності від того, як це буде обґрунтовано, якщо я вас правильно зрозуміла.
– Підрозділи, які воюють, нам треба поповнення і боєкомплект.
В принципі, мотивація є, натхнення є, досвід є, трамбуємо, повірте, за нас не соромно. От цього ми очікуємо від керівництва. А якщо нам замість БК будуть прилітати якісь інтриги, то, будемо і так воювати, але настрій буде гірший.
– Євген Мойсюк, 44-річний генерал-десантник. Народна депутатка Мар’яна Безугла його називає кандидатом на посаду головнокомандувача. «Аполітичний технократ, не схильний до колуарних розборок». Що ви про нього думаєте?
– На жаль, не можу нічого сказати, тому що не знайомий, не дав Бог співпрацювати разом.
Мене трошки непокоїть, що оцінку бойовим генералам дає, цивільна людина
На відміну від попередніх прізвищ, свого часу командували нами і всіх, кого називали.
Мене трошки непокоїть, що оцінку бойовим генералам дає, цивільна людина, хоча вона парламентар, депутатка.
– В неї є досвід у війську, вона як медик була, якщо ми про Мар'яну Безуглу.
– Досвід медика не дає право ставити фахову оцінку бойовим генералам, якщо у вас немає бойового досвіду, бойового досвіду управлінського, особливо масштабного управлінського, коли йде загальновійськовий бій масштабів всієї країни.
Мова не тільки про пані Мар'яну, хоча і про неї теж — коли дозволяють собі люди, які абсолютно нічого не тямлять, а я бачив пані Мар'яну, на жаль, на воєнних нарадах в бойовій частині, не розуміючи, що вона там робить, як і 99% військових. Я не хочу її критикувати, але точно, що не їй давати оцінку, радити.
Хотілося б, щоб ми розуміли, воюючи на передку, що там інтриг немає
Призначення людини рівня Залужного, це питання головнокомандуючого, питання інституцій, і, так, не без впливу наших міжнародних партнерів, які допомагають нам виживати в цій війні, при чому кадрових військових.
Це людина, яка несе відповідальність за сотні тисяч українських життів. Уявіть собі.
Тобто зараз якийсь блогер, чи популярний там телеведучий, чи депутат парламенту починає давати оцінку бойовим кондиціям генерала, позитивну чи негативну, оце якраз серйозно підточує боєздатність.
Тому що ті, хто сильні, у них, скажімо так, формат відторгнення і зневаги до цих процесів, а ті, хто слабші військові, почнуть у своїй діяльності орієнтуватися, щоб подобатись подібним персонажам. І відповідно і в тому, і в іншому випадку результат буде негативний. Тому що наша робота оцінюється дуже просто — виконання бойової задачі і знищення ворога, якомога в більших масштабах, поки ми не дійдемо до тої критичної точки, яка їх вразить.
Бачите, їх там 300 тисяч не вразило, можливо, півмільйона не вразить, можливо, і мільйон не вразить, а три вже там буде критично. Неважливо, яка це цифра, її просто треба досягти. І досягнення її не підтримують і не допомагають.
Отакі заяви безвідповідальні, на мій погляд.
Форум