Минулого тижня парламент розглянув і відправив на доопрацювання проєкт закону «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Документ передбачає створення в Україні єдиної ДНК-бази. Автори законопроєкту зазначають, що така ініціатива допоможе знизити кількість тяжких злочинів, проте правозахисники мають низку застережень із цього приводу.
Для чого потрібна база ДНК?
Одним з найефективніших сучасних методів, що встановлює причетність особи до скоєння злочину, є аналіз ДНК. На думку авторів проєкту закону, створення єдиного реєстру ДНК-даних прискорить розслідування тяжких злочинів, а також допоможе правоохоронним органам оперативно встановлювати особу правопорушника.
Якщо ця особа вчиняє повторне правопорушення і буде збіг даних, це допоможе прискорити розкриття злочинівДенис Монастирський
До того ж, як зауважив у коментарі Радіо Свобода один із ініціаторів документа, голова комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський, це поширена світова практика, і більшість демократичних держав вже запровадила банк ДНК-даних.
«Якщо особа вчиняє насильницький злочин, наприклад, зґвалтування, то після вироку суду або на етапі досудового розслідування у неї відбирається зразок ДНК і вноситься в базу. Якщо ця особа вчиняє повторне правопорушення і буде збіг даних, це допоможе прискорити розкриття злочинів», – зауважив Монастирський.
Згідно з проєктом закону, єдиний реєстр ДНК-даних потрібний для:
- розкриття і профілактики тяжких злочинів;
- встановлення особи правопорушника;
- розшуку зниклих безвісти;
- ідентифікації людських останків.
Депутати пропонують зробити реєстрацію геномної інформації на добровільній і обов’язковій основі.
Кого вноситимуть до реєстру?
Законопроєкт передбачає, що реєстрації ДНК даних підлягатимуть особи, що:
- притягнені до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів;
- засуджені за скоєння тяжких правопорушень;
- вчинили тяжкі злочини і до яких за рішенням суду застосоване примусове лікування.
До того ж законотворці пропонують збирати і реєструвати біоматеріал військовослужбовців, які надаватимуть його при мобілізації або під час призову на строкову службу. У майбутньому такі дії можуть допомогти ідентифікувати воїнів, що загинули або зникли безвісти під час бойових дій.
Хто матиме доступ?
Згідно з законопроєктом, використовувати геномну інформацію можуть:
- керівники прокуратур та органів досудового розслідування;
- прокурори;
- слідчі;
- дізнавачі;
- уповноважені особи оперативних підрозділів;
- співробітники Інтерполу в Україні.
«Чутливі» персональні дані
За словами Дениса Монастирського, наразі тривають дискусії між парламентарями і правозахисниками, на якому етапі вносити в базу даних ДНК особи: після вироку суду чи під час досудового розслідування, коли людина лише підозрюється у скоєнні злочину?
Презумпція невинуватості, а також імовірні порушення сфери приватності викликають застереження з боку юристів і правозахисників. На думку голови організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, мова йде про чутливі персональні дані, обробка яких заборонена.
Законом «Про захист персональних даних» встановлений вичерпний перелік підстав для їхньої обробки. Профілактика і розкриття злочинів передбачає використання такої інформації, але у документі повинні бути чіткі запобіжники проти зловживання і надмірного втручання у сферу приватності.
Якщо вести мову про міжнародні стандарти, то така інформація і її збір не мають бути надмірнимиОлександра Матвійчук
«Є кілька речей, які потребують удосконалення у цьому документі. Якщо вести мову про міжнародні стандарти, то така інформація і її збір не мають бути надмірними. Виникає питання: для чого збирати геномну інформацію людей, які перебувають у статусі підозрюваного? Навіщо розширювати коло осіб, у яких будуть відбирати ДНК-зразки? Хто виступатиме держателем даних? Якщо це МВС, то тут можуть бути підстави для конфлікту інтересів», – наголошує Олександра Матвійчук.
Правозахисники зауважують, що наразі створення реєстру ДНК регулюється лише наказом МВС. Джерела формування обліку ДНК, які передбачає цей документ, не можуть ефективно використовуватися для розкриття правопорушень, а також допомагати ідентифікувати зниклих безвісти або загиблих.
Крім цього, законопроєкт передбачає зберігання геномної інформації впродовж 75 років. Такі терміни суперечать принципам обробки персональних даних у випадку, якщо суд винесе людині виправдувальний вирок.
