86-річний Микола Трухан залишився в Гостомелі, коли його родина евакуювалася 11 березня. Його вмовляли, але чоловік відповідав: «Я нікуди не їду, не хочу лишати собаку і дім». Через кілька днів Микола Трухан загинув, коли снаряд влучив у його будинок.
Згідно з даними HelpAge International, людей похилого віку, яких зачепила війна Росії проти України, пропорційно більше, ніж в будь-якому іншому конфлікті, який зараз триває. До того ж люди віком понад 60 років становлять близько однієї четвертої всього населення України – 10 мільйонів.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло і на них, проте через низьку мобільність та стан здоров’я вони зіткнулися з гіршими наслідками. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, 34% від вбитих цивільних – це саме люди похилого віку.
Amnesty International підготували звіт, в якому задокументувала, як війна вплинула на людей віком понад 60 років.
Проблема: втрата домівки
Станом на початок серпня 2022 року щонайменше 140 тисяч будинків було зруйновано внаслідок війни, а 3,5 мільйона людей залишилися без домівки.
Втрата домівки для людей похилого віку є однією з головних проблем, адже через невисокі пенсії та відсутність можливостей працевлаштування люди віком понад 60 років не можуть орендувати або побудувати нове житло.
70-річна Ніна, яка пересувається на інвалідному візку, жила сама у Сєвєродонецьку на Луганщині. Коли почалася масштабна війна, Ніну відвідував знайомий, приносив їжу та речі першої необхідності. Згодом чоловік пропав. 10 днів Ніна провела у квартирі, де вікна були вибиті, а температура опустилася до мінус 15 градусів.
«Я так боялася відморозити ноги, що на кухні знайшла куток, який я вважала найбезпечнішим на випадок вибухової хвилі. Принесла туди всю постіль, всі подушки, і сиділа там 10 днів. У мене не було нічого, крім ліхтарика, і я з ним розмовляла. Накрившись ковдрою з головою, я запалювала ліхтарик під нею і просила його: «Не згасни! Тільки не згасни!», – розповідає Ніна.
До того ж в Amnesty International зазначають, що у притулках та будинках для літніх людей вимушено переміщені люди стикаються зі зловживаннями, нехтуванням, ізоляцією та сегрегацією.
Проблема: втрата підтримки
Серед втрат підтримки Amnesty International виділяє підтримку родини, соціальних працівників чи сусідів.
65-річна Ніна, яка користується інвалідним візком, жила з донькою, що також не може ходити, на Донеччині, а її чоловік їздив у Маріуполь на роботу. Від початку повномасштабної війни зв’язок з ним пропав.
Декілька літніх людей розповідали, що до війни їх провідували соціальні працівники, які приносили продукти та медикаменти, відводили до лікарів та допомагали по господарству. Виїзд працівників змусив евакуюватися і літніх людей.
Проблема: матеріальне становище
Згідно з даними колишньої Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, приблизно 80% людей похилого віку отримували пенсії настільки низькі, що опинилися за межею бідності.
72-річна Лідія Паршій жила у притулку для переселенців під Харковом зі своїм 66-річним чоловіком. Подружжя мешкало на півночі Харкова, а зараз половина квартир у їхньому будинку зруйновані під час бойових дій.
«Моя пенсія – 3500 гривень, його – 2500. За кімнату, навіть не за квартиру, треба платити 7000 гривень. Ми ледве зводимо кінці з кінцями», – каже Лідія Паршій.
Майже всі літні люди, з якими Amnesty International провела інтерв’ю, володіли житлом, яке отримали внаслідок приватизації у 1990-х. Більшість не змогла б дозволити собі оренду навіть до масштабної війни.
До того ж для отримання фінансової допомоги необхідно користуватися онлайн-додатком «Дія» чи особисто відвідувати державні установи, що є викликом для деяких літніх людей, які не користуються смартфонами або мають інвалідність.
Проблема: стан здоров’я та травми
Деякі люди похилого віку отримали поранення під час бойових дій, втратили доступ до ліків та медичної допомоги та були змушені жити в антисанітарних умовах у неопалюваних квартирах чи підвалах.
Це призвело до погіршення стану здоров’я. Серед проблем: інфекції сечовивідних шляхів, контузії чи ослаблений слух внаслідок вибухових хвиль і розривів снарядів; зменшена мобільність внаслідок ізоляції вдома та тяжкі форми бронхіту і пневмонії після життя в неопалюваних квартирах.
«Одного дня [мій чоловік] не зміг відчути свою ногу, – розповідає Лариса, яка ховалася зі своїм 67-річним чоловіком у підвалі в Маріуполі. – Я перевірила, і вона дійсно виглядала жахливо. Вона виглядала мертвою… Ми відвезли його до найближчої лікарні. Лікарі сказали, що ногу треба негайно ампутувати, почалася гангрена».
Проблема: працевлаштування
Літні люди стикаються і з проблемним пошуком роботи. Їм відмовляють у працевлаштуванні через вік.
«У цьому віці важко починати з нуля, – каже 59-річна Олена Нікітченко, що розпочала стоматологічний бізнес у Маріуполі. – Ми навіть не знаємо, як будемо шукати роботу».
