29 квітня Верховна Рада України проголосувала за призначення новим міністром енергетики Германа Галущенка. До цього призначення він останнім часом був віцепрезидентом НАЕК «Енергоатом».
Галущенко став першим головою Міністерства енергетики не в статусі виконувача обов’язків більш ніж за рік. За цей час у міністерстві змінилися чотири в. о. міністра; останній, Юрій Вітренко, який тепер призначений керівником НАК «Нафтогаз України» в перебігу сумнівної процедури, двічі не призначався на повноцінну міністерську посаду – Верховна Рада відхиляла таке призначення.
Нині ж кандидатуру Галущенка схвалили і затвердили швидко: 28 квітня в комітеті з питань енергетики і ЖКГ Верховної Ради, і вже 29 квітня в сесійній залі парламенту на терміново скликаному позачерговому засіданні.
Його кандидатуру формально подав прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Але голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявляв, що кандидатуру Галущенка запропонували розглянути в офісі президента Володимира Зеленського.
Зміна міністра планувалася й раніше: за повідомленнями, Шмигаль представляв Галущенка на посаду міністра енергетики на засіданні фракції «Слуга народу» ще 22 квітня.
Герман Галущенко – юрист за освітою. Йому 47 років, народився у Львові.
Працював, серед іншого, в органах прокуратури, Міністерстві закордонних справ, Міністерстві юстиції. У 2013–2014 роках працював в «Енергоатомі», у травні 2020 року став одним із двох віцепрезидентів національної атомної енергогенерувальної компанії.
Чи був зв’язок із Андрієм Деркачем?
Як стверджувало неназване джерело видання LegalHub у Міністерстві енергетики, Галущенко був призначений на цю посаду з ініціативи народного депутата Андрія Деркача (той відомий своїми проросійськими настроями і нині перебуває під санкціями США як «російський агент»), а куратором Галущенка є, за цим твердженням, помічник президента Сергій Шефір.
У цьому ж виданні колишній керівник Дирекції з запобігання і протидії корупції «Енергоатому» Юрій Поліщук стверджував, що Галущенко, як і другий віцепрезидент Якоб Хартмут, прийшовши на ці посади, «почали впроваджувати в компанії понятійний режим управління: коли в документах пишемо одне, а насправді відбувається все по-іншому». За словами Поліщука, він був звільнений на початку 2021 року саме через те, що виступав проти такої практики.
Деякі видання, зокрема LB.ua, також пишуть, що Галущенко працював в «Енергоатомі», керуючи юридичною службою компанії, і в період 2006–2007 років, коли компанію очолював саме Андрій Деркач. В офіційній його біографії цього моменту немає.
Про те, що призначення Галущенка на посаду віцепрезидента «Енергоатому» було одним із кроків Деркача для отримання контролю над цією компанією, стверджував народний депутат Гео Лерос (позафракційний; обраний за списком «Слуги народу», але виключений із цієї фракції).
Головна проблема – збитковість «Енергоатому» під керівництвом Галущенка
Лерос також виступав із критикою Галущенка за збитки «Енергоатому» під його керівництвом і імпорт електроенергії з Росії. «Є всі ознаки вважати, що менеджмент найважливішої стратегічної компанії України працює в інтересах країни-агресора та олігархів», – заявив депутат про роботу Галущенка в «Енергоатомі».
Під час слухань у Верховній Раді 29 квітня щодо призначення Галущенка народна депутатка Софія Федина (фракція «Європейська солідарність») теж говорила про те, що «Галущенко – людина Деркача». Вона так само закинула кандидатові на посаду міністра те, що, за її словами, він «довів «Енергоатом» до збитковості більш ніж у 4,5 мільярди гривень, а перед цим «Енергоатом» був прибутковим», і що «це справа його рук» – залежність від імпорту електроенергії з Росії.
А керівник громадської організації «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін, коментуючи плани призначити Галущенка на чоло Міненергетики, також стверджував, що «Енергоатом» під керівництвом Галущенка «лише за один тиждень … подарував кампаніям Ахметова і Коломойського (олігархів Ріната Ахметова і Ігоря Коломойського – ред.) наших 65 мільйонів гривень».
Блогер Карл Волох, коментуючи кандидатуру Галущенка на посаду міністра енергетики, висловив думку, що головним у цьому є не ймовірний, хоча й достеменно не підтверджений, зв’язок Галущенка з Деркачем, а саме те, що «за період його роботи (в «Енергоатомі» – ред.) одна з головних стратегічних компаній доведена майже до банкрутства та управлінського хаосу, а дії менеджменту відзначаються цілковитою некомпетентністю».
Сам Галущенко вже заперечував можливість своєї залежності від Деркача, Шефіра чи голови офісу президента Андрія Єрмака.
І, виступаючи 29 квітня в Верховній Раді під час розгляду його кандидатури, Галущенко знову заперечив свій зв’язок із Деркачем і олігархами, назвавши це «фейком».
