Обрання нового президента України призвело не тільки до початку перезавантаження влади, але й до зміни команди виконавців на ключових посадах. Ці зміни позначилися також і на відповідальних за гуманітарні питання, пов’язані з конфліктом на Донбасі. Зокрема на відсутності у цю мить тих, хто опікувався би питаннями звільнення українських полонених, утримуваних на окупованих частинах української території та у Росії.
Стара президентська команда, яка відповідала за вирішення гуманітарних питань на Донбасі, вже пішла з посад, а у команді Володимира Зеленського поки ще не визначилися з відповідальними за цей напрямок, що створює на цей момент додаткові перешкоди щодо звільнення українських полонених.
Протягом останнього тижня розпочалася хвиля відставок осіб, які у часи президентства Петра Порошенка були залучені до роботи зі звільнення українських полонених. Перед тим, ще у лютому 2019 року, за власним бажанням з посади заступника глави Адміністрації президента пішов Валерій Кондратюк, який серед іншого в апараті відповідав за напрямок звільнення полонених. Саме він започаткував створення при Адміністрації президента інституту Уповноваженого зі звільнення з полону заручників. Однак цей процес так і не мав успіху, попри те, що на створенні такої посади найбільше наполягали родичі полонених.
17 травня про своє звільнення з посади уповноваженої президента з питань мирного врегулювання конфлікту на Донбасі та представника гуманітарної підгрупи у Мінську заявила Ірина Геращенко, яка обіймала цей пост з червня 2014 року. Через два дні після цієї заяви про припинення своєї діяльності у Мінському процесі повідомив і Євген Марчук. 20 травня рапорт про відставку подав глава СБУ Василь Грицак. Вочевидь тому, за інформацією правозахисників, керівник об’єднаного центру СБУ зі звільнення заручників Юрій Качанов в останні кілька днів не відповідає на їхні дзвінки.
Політизація процесу?
Координатор Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Тетяна Катриченко зауважує, що у цю мить родичі українських полонених фактично залишилися без контактів із представниками влади, які від імені держави мають боротися за звільнення політв’язнів, військових та цивільних полонених.
Правозахисники з МІПЛ називають такий підхід до звільнення полонених безвідповідальним. Звільнення полонених – це гуманітарний процес, а не політичний, наголошують в ініціативі. Попри це, на думку Тетяни Катриченко, українські політики весь час намагаються заполітизувати його та використати в якості електоральних бонусів перед суспільством.
«Роблю висновок, що звільнення українських політв’язнів із російських в'язниць, як і полонених та військових із ОРДЛО – це питання суто політичного характеру. Коли вигідно, ним користаються, коли ж піару не виходить – його відкладають», – зауважує Катриченко.
З цією думкою погоджується також Ігор Котелянець, брат полоненого Євгена Панова. За його словами, конструктивних зустрічей посадових осіб із родичами ув’язнених не відбувалося вже протягом останнього року. «Комунікації з родинами та громадянським суспільством майже не було. Були інтерв'ю і дописи Ірини Геращенко про «Ми на постійному контакті з родинами», але контакту не було. Наша помилка, що ми дозволяли цьому піару відбуватися», – написав 21 травня на своїй сторінці Facebook Котелянець.
Затишшя перед парламентськими виборами
Сама ж Ірина Геращенко запевняє, що у цьому процесі немає політики, і вона готова передати свої напрацювання новій команді.
Як попередня команда ми готові передати усю інформацію, яка у нас є відносно тієї роботи, яка робиласяІрина Геращенко
«Як попередня команда ми готові передати усю інформацію, яка у нас є відносно тієї роботи, яка тут робилася, для наближення дня звільнення заручників і політв'язнів. І сьогодні ми вперше почули, що нова команда готова їх використовувати у своїй роботі», – заявила Геращенко 21 травня після консультацій в АП щодо розпуску парламенту.
Про повернення українських полонених додому, як про одне з першочергових завдань своєї команди, заявив під час інавгураційної промови президент України Володимир Зеленський. Згодом він запевнив, що готовий окремо зустрітися з командою попереднього президента для обговорення цього питання.
Аналізуючи нинішню ситуацію, Тетяна Катриченко висловила переконання, що єдиною людиною, яка зараз реально може впливати на обмін полоненими та повернення ув'язнених додому, є Віктор Медведчук. На її думку, зараз перед достроковими виборами до парламенту йому вигідно вжити усіх заходів та звільнити бранців. «З того усі політичні дивіденди отримає лише він. Їх не доведеться ділити з командою колишнього президента, як це було раніше», – додає вона.
Ми б хотіли, щоб думка правозахисників при призначенні на цю посаду (Уповноваженого зі звільнення заручників) була почутаМарія Томак
Правозахисники в очікуванні
Утім, правозахисники, які займаються питанням звільнення полонених, поки що не повідомляють про звернення до них за консультаціями представників команди нового президента.
«Наразі чекаємо на кадрові рішення, зокрема й у Міністерстві закордонних справ. Адже у питанні звільнення політичних в'язнів, наприклад, у Криму чи Росії – дуже важлива дипломатія. Поки що, все лише на рівні чуток. Нам же важливо розуміти, кому колишні посадовці передають свої справи», – коментує ситуація правозахисниця МІПЛ Марія Томак.
За словами Марії Томак, новій президентській команді обов'язково необхідно створити посаду Уповноваженого з питань звільнення заручників при президенті, І бажано, щоб цю посаду посіла людина з тих громадських організацій, які вже давно займаються питанням заручників. «Однак на цю мить у нас нема навіть приблизного уявлення, хто міг би стати цією людиною. Проте ми б хотіли, щоб думка правозахисників при призначенні на цю посаду, була почута», – додає Томак.
Водночас, правозахисники переконані, що родичі полонених та заручників настільки втомилися від очікування та відсутності будь-яких зрушень, що їм насправді вже все одно, хто саме нарешті поверне їхніх близьких додому.
