У ЗМІ та соцмережах напередодні другого туру виборів президента, який відбудеться 21 квітня, напруження зростає. Подекуди воно виплескується і в реальне життя. Чи не може таке розділення на два табори перерости в щось більш небезпечне?
Активні прибічники потрібні будь-якій політичній силі, особливо напередодні виборів. Для мобілізації штаби кандидатів-лідерів завжди використовують чітке розділення між «ми» та «вони».
Перемога «їх» часто малюється агітаторами як загроза майбутньому країни і особистій безпеці кожного. А закиди кандидатові часто сприймаються адептом як особисті образи. Недивно, що прибічники різних кандидатів починають говорити мовою ворожнечі.
Радіо Свобода запитало в експертів, які загрози для суспільства вони бачать у цьому і які шляхи бачать для уникнення небезпек.
Ключова проблема – невизначеність
«Поляризація, яка поглиблюється, розрив соціальної тканини – симптоми хронічної хвороби українського суспільства, яку я б назвала «консенсусна недостатність», – каже медіаторка з Громадянської ініціативи «Лабораторія мирних рішень» Олена Копіна.
Вона згадує як приклад консенсусів волонтерські рухи, коли люди спільними зусиллями робили щось добре й важливе, не сподіваючись на владу. Та зараз, каже, багато хто сприймає владу в особі майбутнього президента як магічну силу, яка або ощасливить, або лишить ні з чим.
Причиною цих надій і страхів Олена Копіна називає незадоволені базові потреби великої кількості людей у безпеці (зокрема, й економічній) та відсутність впевненості в завтрашньому дні.
«Комунікація між представниками протилежних сторін утруднена. Кожна сторона ніби замкнена в своєму пухирі, не чує і не хоче чути іншу», – констатує психолог, фасилітаторка діалогів Ольга Дацко.
Ключова проблема, яка значно радикалізує частину суспільства, – це невизначеність, причому в усіх сферах, у випадку перемоги ЗеленськогоІгор Семиволос
Однак більшість українців, на думку координатора Української миротворчої школи Ігоря Семиволоса, не розглядає голосування 21 квітня як екзистенціальний вибір. Тому він вважає малоймовірним масштабне протистояння в суспільстві.
«Ключова проблема цих виборів, яка значно радикалізує частину суспільства, – це невизначеність, причому в усіх сферах, у випадку перемоги Володимира Зеленського. Ситуація може загостритися, якщо різниця у відсотках між кандидатами буде незначна», – говорить Ігор Семиволос.
«Росії вигідно створити нам громадянську війну»
Голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг» Наталія Зубар називає чинником небезпеки Росію, якій потрібен конфлікт в українському суспільстві.
Росії вигідно створити нам громадянську війну, а нам вигідно її не допуститиНаталія Зубар
«Будь-яке протистояння буде максимально роздмухуватися. Суспільство повинно усвідомити ризики для себе від цих конфліктів, усвідомити цінність держави. Роль медіа тут могла б бути важливою, бо треба говорити про цей ризик якнайбільше. Люди мають розуміти, що Росії вигідно створити нам громадянську війну, а нам вигідно її не допустити», – зауважує Наталія Зубар.
Серед тривожних ознак вона називає масові погрози активістам за їхню електоральну позицію з фейкових акаунтів в соцмережах. Пані Зубар бачить в цьому свідомі системні провокації.
Згоден з тим, що Російській Федерації був би вигідний широкий громадянський конфлікт в Україні, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.
Однак він вважає, за теперішніх умов нема підстав говорити про якесь масштабне протистояння. Якихось організованих груп, готових до силових дій, з жодної сторони він не бачить.
У можливість провокацій з боку російських спецслужб проти груп прихильників якогось із кандидатів Михайло Самусь не вірить.
Він висловлює переконання, що Служба безпеки України здатна запобігти ворожій агентурі, а МВС та Нацгвардія за будь-яких обставин забезпечать спокій на вулицях.
«Різниця між 2014 і 2019 роком в тому, що тепер є (боєздатні – ред.) Збройні сили України, Національна гвардія, СБУ і МВС. І росіяни не можуть просто так зайти до нас на територію», – додає військовий експерт.
На його думку, президентські вибори-2019 проходять досить спокійно, на відміну від травневих виборів п’ять років тому. А виборчі технології, зокрема й брудні, – звичайна справа для будь-якої країни на усіх континентах.
Як зібрати розпорошених
Суспільству ще доведеться долати негативний вплив агресивної передвиборчої агітації. Це буде непросто, враховуючи, що майже одразу після президентських перегонів політичні сили почнуть підготовку до парламентських виборів. Тим не менш і розбіжності в електоральних вподобаннях можуть в перспективі принести користь.
«Поляризація суспільства дає шанс на початок серйозної широкої суспільної дискусії про те, які функції має виконувати держава. І така дискусія може привести до суспільного порозуміння», – вважає голова правління Інформцентру «Майдан Моніторинг» Наталія Зубар.
Вибори – це канал впливу на владу, а влада – це сервіс, за який ми платимо своїми податками, нагадує медіаторка з «Лабораторії мирних рішень» Олена Копіна. Отже варто усім спільно шукати спосіб контролювати якість цього сервісу й покращувати його. Паралельно встановлюючи горизонтальні зв’язки в суспільстві.
«Результати виборів – це привід подумати, що стоїть за моєю позицією і за позицією людей зробили «інший вибір». Що для нас важливо, чого нам не вистачає, щоб задовольнити свої потреби? Що ми можемо зробити разом, щоб ці потреби задовольнити? Коли люди об’єднуються і працюють спільно на своє благо, байдуже, яке прізвище президента. Головне, щоб він гарантував дотримання Конституції», – каже Олена Копіна.
Спільне громадське обговорення проблем вважає дієвим для післявиборчого примирення і фасилітаторка діалогів Ольга Дацко.
«Професійним кроком було б масово ініціювати діалоги і зустрічі в містах, інших населених пунктах після виборів, щоб надати людям можливість долучитися до стратегічного планування хоча б на рівні міста (регіону)», – пропонує психолог.
Подібної роботи в Україні досі не проводилося системно. Хоча, зауважує Ольга Дацко, досвід таких діалогових зустрічей був у 2014-15 роках в окремих містах.
