Доступність посилання

ТОП новини

«У нас суспільство закритих чоловічих клубів» – блогерка Казанжи про «8 березня»


Під час «Маршу феміністок» у Києві, 8 березня 2017 року
Під час «Маршу феміністок» у Києві, 8 березня 2017 року

В Україні не всі святкують День жінок. Одна феміністична блогерка каже, що це це свято «оманливе і лицемірне», і зміст, який вкладали в нього засновниці, – досягнення справжньої рівності між правами чоловіків і жінок, – було знівельовано.

КИЇВ – 26 лютого Оксана Майборода, депутат міськради західноукраїнського міста Рівного, виступила на сесії міськради із зауваженнями щодо важливості пішохідних зон у містобудуванні. Під час виступу вона тримала свою дворічну дочку.

Менш ніж через тиждень Майборода наразилася на бурхливу реакцію в соціальних мережах після того, як чоловік із її партії «Європейська солідарність» опублікував фото у фейсбуці, а перший коментатор був такий: «Що, ясла-садки більше не приймають малюків?»

В іншому коментарі говорилося, що «негоже» з’являтися на трибуні разом із дитиною.

І хоча деякі коментатори виступали з підтримкою, розміщуючи фотографії своїх дітей на своїх робочих місцях, багато з більш ніж 800 коментарів становили «яскравий практичний приклад внутрішньої мізогінії, дискримінації за ознакою материнства та політичного булінгу», написала у фейсбуці Майборода, яка брала з собою дочку в перебігу кампанії напередодні виборів у жовтні.

Критика в соцмережах дає уявлення про різні погляди, які існують в Україні. напередодні Дня жінок, який 8 березня відзначається у всьому світі – в деяких місцях більш офіційно, в інших – менше.

В Україні не всі святкують

Для феміністської блогерки Зої Казанжи День жінок – це «найоманливіше і лицемірне свято».

Менеджерка з комунікацій в київському агентстві зв’язків з громадськістю ECOMM і вихідця з Одеської області, Казанжи сказала у розмові з кореспондентом Радіо Свобода, що вона почала писати про свою відмову від свята більш ніж десять років тому. Зараз його відзначення – це «фасад», сказала вона.

Вперше Жіночий день відзначався на початку 20-го століття в США та кількох європейських країнах на тлі сплеску популярності соціалістичної політики і наростання закликів до кращих умов праці і рівних прав із чоловіками в низці питань, таких, як робота, голосування й обрання на державні посади.

Хоча Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир – така є повна назва – це свято, встановлене ООН у 1977 році, він швидко зник у США. А натомість до 1970-х років він став одним з найбільших свят року в Радянському Союзі і залежних від нього країнах.

Але з перемогою соціалізму було вирішено, що жінкам вже немає за що боротися, тож залишалося тільки святкувати – подарунками, вітальними листівками, букетами квітів і пляшками з алкоголем.

Радянський плакат до 8 березня, 1932 рік
Радянський плакат до 8 березня, 1932 рік

Із наближенням свята телебачення та інтернет в Україні, Росії й інших колишніх радянських республіках рясніють рекламою, мемами та іншим контентом, присвяченим квітам, шоколадним цукеркам, сердечкам і святковим рецептам.

«Квіти – не замість»

Але як би не боровся СРСР з «кухонним рабством» із плакату, класичні гендерні ролі у суспільстві переважають досі. Критики зазначають, що свято давно перестало бути прагненням до гендерного паритету і святкуванням досягнень жінок – особливо поза домом і сім’єю.

Це розчарування для Тетяни Дурнєвої, виконавчого директора київської громадської організації.

«Квіти – це добре», – сказала вона, – але лише в тому випадку, якщо таке свято супроводжується серйозною дискусією про те, «на які бар’єри наражаються жінки».

Продавці квітів у Києві готуються до «свята квітів і весни», 2 березня 2021 року
Продавці квітів у Києві готуються до «свята квітів і весни», 2 березня 2021 року
Ми все ще потребуємо більшого захисту замість квітів
Тетяна Дурнєва

Організація Дурнєвої складається з колишніх співробітників громадських організацій, які були переміщені зі сходу України внаслідок війни 2014 року, коли підтримані Росією сепаратисти захопили частини Донбасу. Більш ніж 13 200 людей були вбиті, і конфлікт триває.

Щороку 8 березня вона розмовляє зі своїми двома дітьми про важливість виборчого права для жінок і про те, що раніше жінки не мали права голосувати.

Хоча деякі успіхи були досягнуті, «ми все ще потребуємо більшого захисту замість квітів, …вони не можуть замінити уваги [до питань, що стосуються переважно жінок], і вони не виправдовують насильства або існування «скляної стелі», сказала Дурнєва, посилаючись на перешкоди, які заважають прогресові жінок на шляху до високих посад на роботі та в суспільстві.

Казанжи вважає, що потрібні радикальні зміни, і що дітей слід навчати, «чому права жінок важливі, …починаючи з дитячого садка».

Держава й громадяни «повинні переосмислити свято», сказала вона.

Зоя Казанжи, одеська блогерка, у студії Радіо Свобода
Зоя Казанжи, одеська блогерка, у студії Радіо Свобода

Ірина Швець, професорка економіки і доцентка Донецького національного технічного університету, дотримується іншої точки зору.

Вона наводить свій університет як приклад приблизного гендерного паритету: ректор – чоловік, але двоє з чотирьох деканів є жінки, а керівники відділів – приблизно 50 на 50. Її виш був переміщений після того, як підтримані Росією бойовики захопили столицю регіону, і зараз він працює в контрольованому урядом місті Покровську.

Гендерний розрив

Жінкам насправді не потрібно свято 8 березня, вважає Швець, «бо, по суті, жінкам більше не доводиться боротися за свої права – ми маємо всі права».

Чоловік у Києві купує квіти перед 8 березня
Чоловік у Києві купує квіти перед 8 березня

Можливо, права рівні на папері, але дослідження показують, що в реальному житті є великі нерівності.

У лютому консалтингова компанія з аналізу даних Global People Strategist зазначила у звіті, що різниця в оплаті праці між чоловіками й жінками в Україні становить близько 32 відсотків.

У середньому по всій країні жінки заробляють у перерахунку більш ніж на 4000 доларів на рік менше, ніж чоловіки, згідно з дослідженням, проведеним Асоціацією юристів України в квітні 2020 року.

Це ж дослідження показало, що лише 23 відсотки менеджерів на робочих місцях в Україні складають жінки, тоді як у спільному звіті компанії Ring Ukraine, що вивчає соціальну безпеку, та фірми соціальних досліджень Info Sapiens дослідники дійшли висновку, що «гендерні стереотипи … призводять до гендерної нерівності на керівних посадах», а також до гендерної диспропорції в оплаті праці.

«Уряд, у якому домінують чоловіки»

Тим часом удома чоловіки не надто допомагають, принаймні з малими дітьми: Опитування Фонду народонаселення ООН (ЮНФПА) 2020 року показало, що дітей до трьох років виховує лише 2% чоловіків, тоді як у 85 відсотках домогосподарств цією роботою займалися матері.

У телефонному інтерв’ю Радіо Свобода депутатка Ірина Геращенко поскаржилася, що жінки продовжують залишатися поза «процесом ухвалення рішень», коли мова йде про важливі урядові справи.

Ірина Геращенко, народна депутатка («Європейська солідарність»)
Ірина Геращенко, народна депутатка («Європейська солідарність»)

На місцевих, регіональних і загальнодержавних виборах до законодавчих органів тепер існує 40-відсоткова квота для жінок-кандидатів у списках політичних партій.

Це уряд, у якому переважають чоловіки, …немає концепції паритету з жінками, …це концепція сексизму та стереотипів
Ірина Геращенко

Але лише 21 відсоток із 422 місць у Верховній Раді займають жінки, лише троє з 23 міністрів уряду – жінки, а також «жінки в основному відсутні» на впливових посадах в адміністрації президента, зазначила вона.

Жінок у званні генерала у Збройних силах немає, і лише одна в Службі безпеки України (СБУ), заявила Геращенко.

Це «уряд, у якому переважають чоловіки, …немає концепції паритету з жінками, …це концепція сексизму та стереотипів», сказала вона, додавши, що вважає, що 8 березня «має бути святом, але не вихідним днем» і має бути «про солідарність та боротьбу за права жінок».

«Ми завжди повинні були працювати»

Лариса Коновалюк, 58-річна касирка супермаркету, яка переїхала з Донецька до Києва у 2018 році, також вважає, що 8 березня має бути робочим днем. «Нам завжди доводилося працювати в Донецьку, якщо ти на заводі чи шахті, і чоловіки, і жінки», – сказала вона.

Для Наталії Веселової, колишньої депутатки, також родом з Донбасу, події семирічної давнини нагадують про той Жіночий день 2014 року, який вона тепер пов’язує з потрясіннями, війною й окупацією.

Напередодні близько 100 демонстрантів були вбиті на Майдані в Києві в лютому, далі, як вона пригадує, в Донецьк завезли «повні автобуси росіян, які окупували урядові будівлі, встановили намети з російськими та радянськими прапорами і грали старі радянські пісні разом з місцевими маргіналами».

«Для мене це неприпустимо, – сказала про події весни 2014 року Веселова, яка виїхала з Донецька наступного року і нині працює в групі аналізу політики. – 8 березня я розмістила в фейсбуці букет тюльпанів, перекреслений чорними стрічками, кажучи, що більше не буду святкувати цього свята».

Пандемічний тиск

Як і в багатьох країнах, пандемія COVID-19 посилила деякі проблеми, на які наражаються жінки в Україні. Сімейне насильство зросло відтоді, як обмежувальні заходи вперше були введені в березні 2020 року, сказала Геращенко.

У 2018 році ЮНФПА заявив, що понад 1,1 мільйона жінок в Україні «щорічно страждає від фізичного, сексуального чи емоційного насильства».

Статистика поліції свідчить, що у 2020 році було зареєстровано 235 720 випадків домашнього насильства, що на 66 відсотків більше порівняно з 2019 роком. А ЮНФПА повідомив, що у другому місяці карантинування, з 13 квітня по 10 травня, було зареєстровано 41% збільшення «гендерного насильства» порівняно з першим місяцем «локдауну».

Закон, який набрав чинності того року, передбачав криміналізацію домашнього насильства. Він також містить положення про послуги, такі, як притулки для потерпілих, і гарантує реальне покарання – а не попередження чи умовне – для правопорушників, яких визнають винними.

Але Казанжи каже, що «багато жінок терплять домашнє насильство», додавши, що «проводиться недостатньо досліджень» і що покращення не зможуть зареєструвати, якщо проблемі не приділятиметься більше уваги.

У звіті Організації з безпеки та співробітництва в Європі за 2019 рік було виявлено, що дві з трьох жінок в Україні зазнали психологічного, фізичного або сексуального насильства. За словами ЮНФПА, лише 32 відсотки жінок, які переживають фізичне або сексуальне насильство, звертаються за допомогою.

«У нас все ще є суспільство закритих чоловічих клубів, у тому числі в державних органах», – вважає Казанжи.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG