У волонтерській біографії Олени Андрушкевич з міста Горішні Плавні – збір і передача на передову гуманітарної допомоги для військових, проекти з підтримки ветеранів та їхніх родин. Цього року Андрушкевич закінчила «курс молодого політика» – семінари і тренінги від громадської організації «Юридична сотня», і продовжує розвивати волонтерські проекти, залучаючи в орбіту турботи і підтримки усе нових бійців та ветеранів. Про свої плани і мрії Олена Андрушкевич розповідає Радіо Свобода:
– Завдяки програмам «Юридичної Сотні» з правової освіти ветеранів бойових дій та волонтерів я здобула нові знання, наприклад, я стала орієнтуватись у питаннях місцевого самоврядування, які стосуються діяльності місцевих депутатів.Я маю зрозуміти, як працює механізм підтримки ветеранів та їхніх родин на місці
Маю знати, чим займаються місцеві депутати для розвитку громади, а ще я маю зрозуміти, як працює механізм підтримки ветеранів та їхніх родин на місці.
– Тобто, ви плануєте конвертувати волонтерський досвід у суспільно-політичну діяльність?
– Так, спробую те, чим я займалась як волонтер, конвертувати у площину місцевого самоврядування. До речі: я балотувалась у міську раду Горішніх Плавнів восени 2015 року, мене підтримали багато ветеранів і військових, які знали мене як волонтера. Ті вибори наша команда програла. Як я тепер розумію, ми були неготовими до кампанії і роботи у раді.
– А з чого почалась ваша волонтерська праця?
– Я стала волонтером 5 років тому. Для мене поняття «війна», «військо» не чужі: я військово-зобов'язана, 5 років служила у Збройних силах України. І у 2014 році чекала виклику до військкомату, а не отримавши його, стала, сказати б, до лав «невидимого волонтерського фронту».
І починаючи з перших місяців російсько-української війни, ми збирали і відвозили нашим оборонцям гуманітарну допомогу, речі, яких вони потребували. Ми їздили до наших бригад і до госпіталів у Часів Яр, Бахмут, інші міста. І, звісно, спілкувалися з нашими захисниками, хотіли їх підтримати морально.
– Що запам’яталось з тих поїздок?
– Знаєте, досі згадую: підходили до нас лікарі у шпиталях і зі здивуванням казали, що поранені бійці, які перед нашим приїздом були у пригніченому стані, після спілкування з нами стали бадьорішими, стали обмірковувати свої життєві плани. Така моральна підтримка наших воїнів для мене – це один з найважливіших аспектів проекту і моєї діяльності у цілому.
– Які волонтерські проекти втілені, які ідеї опрацьовуєте на майбутнє?– Ми з однодумцями створили міжнародний благодійний фонд «Злагода», щоб підтримати захисників України, їхні родини, поранених воїнів. Я дотепер є головою правління фонду. Перший наш масштабний проект ми розпочали у 2016 році, назвали його «Тепло сердець»: це – моральна та психологічна підтримка наших захисників, патріотичне виховання молоді.
Також наша організація долучилась до проведення заходу «Донеччина зустрічає своїх захисників»: з нагоди 5 річниці повернення Слов’янська під контроль Києва, ми з однодумцями відвідали це місто, піднялись на легендарну гору Карачун, привітали наших захисників і вшанували пам’ять тих, хто загинув на цій війні. Не маємо права забувати про них та їхній подвиг.