На останню серію масованих ракетних ударів Російської Федерації по українських містах відреагували у Раді Європи. Генеральний секретар Марія Пейчинович-Бурич написала у твітері, що атаки Росії на Україну неприйнятні і мають припинитися.
А от останню атаку дронів на Москву західні політики не коментують і офіційними заявами не реагують. Чи буде «стурбованість» і «занепокоєння» від Заходу стосовно того, що відбувалося у Москві?
Ось що відповів на це в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» Володимир Огризко, міністр закордонних України (2007-2009 рр.).
– Пане Огризко, я намагалася знайти реакції від західних політиків, офіційні заяви на події з дронами у Москві. Але бачили або тільки відповіді журналістів, або якісь уточнення. Чи буде «стурбованість» і «занепокоєння» від Заходу стосовно того, що відбувалося у Москві?
– Думаю, що не буде. Я думаю, що позицію Заходу дуже чітко сформулювали у Великій Британії, де прямо і недвозначно заявили про те, що Україна має право оборонятися всіма можливими засобами, що вона, власне, і робить. Тому, мені здається, не буде жодних «стурбованостей» і жодних речей, які ми чули раніше. Тому що всі розуміють, що для того, щоб агресора поставити на місце, треба фактично переносити війну на його територію.
Війна переходить на територію РФ
Росія Путіна хвалилася ще рік тому, що вона ніколи (і це, до речі, написано в її стратегічних документах) не вестиме війну на власній території, що це, мовляв, річ вже історична, коли на нас «кляті вороги» нападали, доходили до Москви, але тепер такого не буде, тому що ми «вєлікіє», «самиє-самиє». І це записано як ключова ознака сьогоднішньої російської воєнної доктрини. Навіть і вона тріщить по швах, вже не кажучи про зовнішньополітичну чи якусь іншу.
Тому війна справді переходить на територію Російської Федерації і переходить доволі очевидно. Так само, як і ви, я дивлюся те, що там публікують у пабліках. І там, крім добірного мату на адресу їхніх збройних сил нічого немає. Пригожин вже не встидається називати все так, як вміє...
Підходимо до фази, коли ворог не буде знати, куди направляти війська: чи у Новосибірськ, чи в Рязань, чи в Тулу
І це буде продовжуватися. Тому що, я думаю, що зараз ми підходимо до тієї фази, коли ворог не буде знати, куди йому направляти свої війська: чи у Новосибірськ, де буде щось вибухати, чи в Рязань, чи в Тулу з чайниками і самоварами, чи у Ростов, чи кудись іще. Тому що якщо війна, то війна. І якщо по-серйозному, то тоді хотіли – ви її отримали.
Я думаю, що це абсолютно правильна тактика наших ЗСУ для того, щоб робити максимально боляче ворогу для того, щоб він не знав, де чекати наступного удару.
– Поки що наші ЗСУ і Банкова не взяли відповідальність за те, що відбувалося у Москві сьогодні. А загалом якщо Україна повинна на себе брати відповідальність, чи має брати відповідальність за ось такі операції? І як би це тоді вплинуло? На що це могло би повпливати?
– Я не є фанатом деяких наших, так би мовити, осіб, які намагаються коментувати все, що відбувається. Але сьогодні, мені здається, один жарт був вельми доречним щодо того, що, мабуть, російські «Шахеди», які сьогодні (30 травня – ред.), як і в попередні дні, обстрілювали і летіли на Київ і на інші українські міста, збилися з курсу, повернули назад і запитували у тих, хто їх відправляв, чому їх направили. Це, звичайно, жарт.
Ніяких виправдовувань з нашого боку, ніяких коментарів бути не може. На війні як на війні
А якщо говорити серйозно, то думаю, що ніяких виправдовувань з нашого боку бути не може, ніяких коментарів цього всього бути не може. На війні як на війні.
– Ми з військовим експертом обговорювали, що мета таких операцій, як 30 травня Financial Times написала, що це перш за все психологічний тиск і створення таких передумов для інших, більш масштабних воєнних операцій.
А які дипломатичні наслідки це може мати? Просто останнім часом знову дуже багато заговорили про переговори. Чи може бути це таким собі схилянням або Києва, або Москви до пом’якшення умов?
Зараз не бачу жодних шансів для будь-якої дипломатії. Сьогодні найголовнішим дипломатом є генерал Залужний і його колеги в Генштабі
– Я хоч є кар’єрним дипломатом, але скажу вам відверто: я зараз не бачу жодних шансів для будь-якої дипломатії. І вважаю, що сьогодні найголовнішим дипломатом є генерал Залужний і його колеги в Генштабі. От тоді, коли станеться те, про що ми мріємо і що ми хочемо мати най-най-найближчим часом, після цього, коли російські загарбники будуть ганебно вигнані з нашої землі, після цього згадають про дипломатів, які будуть фактично оформлювати те, що насправді відбудеться. Ось тоді вже, можливо, гармати дещо замовкнуть і передадуть естафету дипломатам. Поки що працюють гармати. А наші українські дипломати роблять, я вважаю, величезну роботу, щоб ці гармати не були без боєприпасів, щоб в нас цих гармат, умовно кажучи, було максимально багато і сучасної якості.
|
Російське Міністерство оборони заявляло, що три безпілотники, які влучили в житлові будинки в Москві, були придушені засобами радіоелектронної боротьби, з цього випливає, що їхні влучання в будинки можуть бути випадковими. У Кремлі заявили, що загрози для жителів немає, і що Путін не планує виступати зі зверненням до громадян у зв’язку з атакою. Пізніше Путін уперше прокоментував удари по Росії майже одразу після того, як вони трапилися, назвавши атаку дронів на Москву відповіддю на «удар» по штабу ГУР у Києві. Зазвичай він реагує на події з затримкою, залишаючи оперативне коментування своєму речнику Дмитру Пєскову. Україна причетність до атаки не підтверджувала. Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк назвав вибухи в Москві «третинною, малоцікавою подією» для українців, порівняно з атаками на Київ. Напряму заяви про ймовірну причетність України до нападу дронів він не прокоментував, пожартувавши, що «можливо, не всі дрони готові атакувати Україну і хочуть повернутися до своїх творців». Водночас речник Повітряних сил Юрій Ігнат також заявив, що не коментуватиме російські заяви про атаки дронів. США ще збирають інформацію про атаку безпілотників у Москві і «в цілому не підтримують напади всередині Росії», заявив речник Ради національної безпеки у Вашингтоні 30 травня. |
– Але так чи інакше останніми днями все рівно піднявся черговий інформаційний ажіотаж навколо мирних можливих переговорів між Києвом і Москвою.
У The Wall Street Journal писала про те, що нібито китайський спецпредставник наполягав у переговорах з європейськими дипломатами, що у володінні Росії мають лишитися окуповані нині території. Потім ще ця ультимативна заява з МЗС Російської Федерації щодо умов миру. І все це на тлі, звісно, цього «миротворчого турне» Лі Хуея.
Знову ж таки, стаття 29 травня в La Repubblica про те, що нібито лідери G7 вмовляють Київ пом’якшити умови переговорів. Хто і для чого знову піднімає ось таку інформаційну хвилю?
Жодної втоми від допомоги Україні ні у кого немає
– Хто сьогодні хоче отримати перемир’я, хто хоче зафіксувати те, що є сьогодні на землі, хто хоче нові лінії розмежування, як це було після 2014 року? Очевидно, що це Російська Федерація. І вона буде робити все, вона буде купувати журналістів чи докуповлювати тих, які вже куплені, але тепер мають щось написати. Вона буде організовувати витоки будь-якої псевдоінформації, що начебто на нас тиснуть, що країни G7 хочуть змусити Зеленського сісти за стіл переговорів і таке інше. Тому що це в її інтересах.
Але, слава Богу, і ми це бачимо по заявах не журналістів чи по їхніх статтях, а по заявах керівників ключових держав, жодної втоми від допомоги Україні ні у кого немає. Чому? Тому що всі розуміють, що програш України чи згода України визнати, що територію можна змінювати силою, означатиме програш для них всіх.
Росія катастрофічно хоче пошвидше припинити воєнні дії. Це у них майже остання спроба якось домовитися
Тому я думаю, що тут ми не повинні зважати на ці інформаційні вкиди, на ці інформаційні кампанії, які продовжуються. Вони лише, як на мене, є знаком того, що Росія катастрофічно хоче пошвидше припинити воєнні дії, тому що розуміє, що під тиском нашого наступу її фронти посипляться, як це було під Харковом. І от зараз це у них майже остання спроба якось домовитися, правда на ось цих абсолютно (вибачте на слові) ідіотських, бо по-іншому їх назвати не можна, умовах, які знову викотив черговий заступник Лаврова. Бо для всіх очевидно, що ці умови ніхто, ніколи серйозними вважати не буде.
|
Заступник МЗС РФ Михайло Галузін в інтерв’ю російській агенції ТАСС заявив про російські вимоги до миру. Російська сторона продовжує наполягати на визнанні «нових територіальних реалій, що склалися в результаті реалізації права народів на самовизначення», маючи на увазі про залишення окупованих українських територій під контролем Москви. Крім того, він каже, що підходи Росії до врегулювання незмінні і передбачають «захист жителів Донбасу, демілітаризацію і денацифікацію України, усунення загроз Росії, які походять з її території». Також у МЗС Росії вважають, що в Україні на законодавчому рівні має бути закріплений державний статус російської мови.
У Міністерстві оборони України заявили, що умови, висунуті Росією для завершення війни, є «необґрунтованими».
В американському Інституті вивчення війни (ISW) припускають, що Кремль, ймовірно, відновлює свою інформаційну кампанію з метою тиску на Захід, щоб він змусив Україну піти на поступки та переговори на вигідних для Росії умовах.
Україна і Захід насамперед наполягають на виведенні російських військ з окупованих українських територій. |
«Як ми взагалі вижили там?» Кияни після того, як російський дрон зруйнував їхній будинок
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
