В Україні воюють не лише російські контрактники та «строковики», а й «добровольці»: днями «загін» таких військових відправили з найбіднішого російського регіону, Тиви (Туви). Водночас зростає кількість російських військовослужбовців, які не хочуть брати участь у війні в Україні. Голова правозахисної групи «Агора» Павло Чиков розповів, що по допомогу до них вже звернулися військовослужбовці та росгвардійці із 17 російських міст. Вони відмовляються виконувати наказ та їхати в Україну, за що, за словами адвокатів, їх звільняють, чинять на них тиск та погрожують їм кримінальними справами, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Останнім гучним випадком відмови став той, що стався у Псковській області. Там, за даними видання «Псковська губернія», 6 квітня тих, хто відмовився їхати на війну до України, було близько 60 осіб, а 7 квітня кількість «відмовників» зросла вже до 100 осіб. Частина цих військових уже встигла побувати на території України, а решта вирішує не їхати, дізнавшись про досвід своїх товаришів по службі.
«Велика група десантників перебувала на території України на початку війни. Наскільки нам відомо, вони увійшли туди з території Республіки Білорусь, і з низки причин вони були виведені назад на територію Білорусі, в тому числі через те, що в них закінчилася провізія, – розповідає Денис Камалягін, головний редактор «Псковської губернії». – Згодом вони повернулися до Пскова. Я так розумію, у них не з’явилося бажання вдруге їхати в це «відрядження», тому що початкова інформація була про навчання, плюс були проблеми з продовольством і паливно -мастильними матеріалами».
Офіційної інформації від Міноборони Росії про втрати псковської десантно-штурмової дивізії не було. Але в регіональних ЗМІ та телеграм-каналі «Шукай своїх» дані про загиблих з 76-ї десантно-штурмової дивізії з’являлися. 6 квітня стало відомо про загиблого 20-річного десантника: його поховали в рідному Батайську, є дані й про інших військових.
Частину військовослужбовців, котрі відмовляються їхати воювати в Україну, офіційно не хочуть звільняти зі служби: вони пишуть рапорти, але їх просто не підписують, розповідає Денис Камалягін. Десантники, які після цього хочуть звільнитися, зазвичай звертаються до військової прокуратури. Інформації про порушені кримінальні справи щодо військових із псковської дивізії поки немає, але відомо, що їм надходили погрози від керівництва їхніх військових частин.
«Одиничні погрози, як правило, від конкретного локального керівництва однієї з частин. Були звільнення у звичайному порядку, але деякі очікують команди зверху: вони поки що не знають, що робити, і не підписують рапорти на звільнення, мабуть, чекають», – розповідає Денис Камалягін.
За інформацією «Псковської губернії», 6 квітня у Пскові були представники Міноборони Росії. Вони збирали дані щодо постачання та провізії в армії, а ще з’ясовували кількість «відмовників» у частинах.
Вчора – це 60 людей, сьогодні – це 100, завтра – це 150. Це масове явищеДенис Камалягін
Камалягін, зі свого боку, думає, що кількість тих, хто відмовлятиметься їхати в Україну, зростатиме: «Вчора – це 60 людей, сьогодні – це 100, завтра – це 150. Це масове явище, це не один націонал-зрадник, як прийнято у нас втовкмачувати всім у голову, – каже він. – Це нормальні люди, які не хочуть йти воювати на незрозумілу війну, у незрозумілих умовах, у незрозумілій армії. І, що важливо, у кількох випадках важливу роль у переконанні військовослужбовця не їхати відіграє його сім’я».
Аналогічна Пскову ситуація склалася в Хакасії: там журналіст Михайло Афанасьєв дізнався, що 11 бійців місцевого ОМОНу відмовилися продовжувати брати участь у війні з Україною, перебуваючи вже у «відрядженні». За його даними, це сталося після того, як їхню колону розбили Збройні сили України в Київській області.
Скільки загиблих – вони не знають, ніколи було рахуватиМихайло Афанасьєв
«Їх підняли і здебільшого просто сказали йти вперед: треба буде захопити територію України та утримувати її, підтримувати порядок. І вони пішли, – розповідає журналіст. – Частина пішла на Київ великою колоною – і на підході, на під’їзді до Києва колону почали знищувати і зрештою знищили. Щодо хакаського СОБРу – у них 7 людей поранені, 1 зник безвісти, а скільки загиблих – вони не знають, ніколи було рахувати. Колону знищували на мосту, і їм треба було врятуватися, було не до того, щоб перераховувати».
ОМОНівці розповіли журналісту про проблеми із постачанням: ще коли вони перебували на території Білорусі під час навчань, їх не годували. Про «спецоперацію», за їхніми словами, нібито ніхто не знав до останнього моменту – тобто до перетину кордону України. 11 бійців, що вижили після розгрому колони, вже повернулися до Хакасії. Усіх, за словами Афанасьєва, звільнили зі служби.
«Всі повернулися, всі звільнені за статтею – за вчинок, що ганьбить честь поліцейського, – розповідає Михайло Афанасьєв. – Після того, як вони звільнилися, зараз вони зазнають потужного тиску, тому що історія вийшла назовні. Сильно тиснуть на хлопців, тиснуть тими методами, що ось йде війна, а ви тут спілкуєтеся з різними. Дуже напружена атмосфера».
Під час бойових дій в Україні російська армія втратила близько 19 500 людей особового складу, повідомив Генштаб Збройних сил України 11 квітня.
25 березня Генштаб збройних сил РФ лише вдруге за понад місяць масштабної війни проти України оприлюднив дані про втрати російських військ, згідно з якими 1 351 російський військовослужбовець загинув.
7 квітня речник президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков в інтервʼю Sky News визнав, що російські війська зазнали «значних втрат» в Україні, не уточнивши точну кількість.
За оцінками НАТО, під час військових дій могли бути вбиті від 7 до 15 тисяч російських військових, писало видання Time 24 березня. При цьому разом із пораненими загальні втрати військ Росії можуть сягати 30–40 тисяч людей.
Незалежного підтвердження даних про втрати армії РФ в Україні наразі немає.
