За два роки повномасштабної війни на Чернігівщині та Сумщині разом загинули чи були поранені майже дві тисячі цивільних, підрахували правозахисники. Майже щоденно місцева влада повідомляє про обстріли прикордонних населених пунктів. Але, попри небезпеку, люди продовжують жити в селах та містах буквально за кілька кілометрів від російського кордону. Радіо Свобода зібрало інформацію про наслідки російських обстрілів української території, що розтяглася майже на 800 кілометрів і межує із найбільшою країною-агресором світу. А також поговорило з людьми, чиї домівки у прямому розумінні «скраю».

Спільний з РФ кордон і жертви

У Сумській області кордон з Росією – понад 560 кілометрів. На Чернігівщині він менший – 225 кілометрів. Але північний регіон межує ще й з Білоруссю (24 лютого 2022 року Олександр Лукашенко підтримав російське військове вторгнення в Україну та дозволив використовувати територію, військову інфраструктуру та повітряний простір Білорусі для вторгнення російської армії та обстрілів українських міст) – 232 кілометри.

Спільно Сумщина та Чернігівщина мають майже 800 кілометрів з РФ. В обох цих областях майже щодня правоохоронці фіксують десятки обстрілів прикордонних населених пунктів. Крім того, часто на українську землю заходять непрохані «гості» – російські диверсійні групи, повідомляють у Державній прикордонній службі.

За два роки в Сумській області внаслідок переважно ракетних ударів загинули понад 240 людей, поранені майже 600. На Чернігівщині внаслідок ракетних, мінометних та артилерійських обстрілів загинули понад 540 людей, понад 560 отримали поранення. Такі дані наводить на своєму сайті Українська Гельсінська спілка з прав людини.

Правозахисники наголошують, що російські війська активно здійснюють на прикордонні авіаційні та ракетні удари, обстріли з артилерії різних калібрів, мінометів та навіть стрілецької зброї.

Від початку повномасштабного вторгнення лише на Сумщині офіційно зафіксували понад 250 авіаударів та більше сотні ракетних обстрілів, артилерійських нарахували більш як тисячу.

На Чернігівщині з артилерії били більш як 3 тисячі разів, авіаударів було майже 300, ракетних обстрілів – 60. До того ж, йдеться у звіті, в Чернігівській області російські війська застосовували ще й касетні засоби ураження.

Але попри такий високий рівень загроз, цивільні продовжують жити у прикордонні із країною-агресором. Хтось не хоче, а більшість не мають куди виїхати.

Літні люди, жінки та навіть діти намагаються вижити буквально за сотні метрів від російського кордону і при цьому ще й підтримувати те, що є ознакою мирного життя.

За понад 700 днів бойових дій, кажуть місцеві, вони вже навчилися розпізнавати за звуком із якої зброї їх обстрілюють російські війська, і знають, коли варто тікати в підвал, а коли можна перечекати тривогу в домі.

Що відбувається на Чернігівщині?

Чернігівка Юлія Ковтун по роботі часто буває в прикордонних районах Чернігівщини. Вона як піар-менеджерка громадської організації «Агенція міських ініціатив» проводить навчальні тренінги для дітей та дорослих в громадах області, які розташовані безпосередньо вздовж лінії кордону.

Деякі села розташовані буквально за кілька кілометрів від території РФ. Часто, каже, заняття доводиться проводити в укриттях через постійні обстріли.

«Люди реагують на тривоги, але не всюди, – розповідає Юлія Ковтун. – Нещодавно ми проводили захід в Семенівській громаді в місцевому навчальному закладі. Раптом пролунала тривога, і діти за лічені секунди сховались в укритті. Навіть не потрібно їм було про це говорити. Все відбулось дуже швидко і при цьому абсолютно спокійно. Потім ми проводили захід в укритті».

Місто Семенівка розташоване всього за 12 кілометрів від російського кордону. Обстріли, кажуть місцеві, тут фактично щодня. Люди змушені годинами сидіти в підвалах та укриттях.

«Ми один з тренінгів проводили в укритті, – розповідає Юлія. – І мене надзвичайно вразив настрій людей. До сигналу тривоги ми роздали їм завдання. Коли пролунала тривога – вони дуже швидко перейшли в укриття, прихопивши з собою папір, ручки. В укритті вони швиденько розсілись по місцях, закутались в ковдри і одразу приступили до виконання завдання. Наче нічого страшного не відбувається нагорі.

І це дуже сильно характеризує цих людей. Вони зібрані. Вони живуть в постійному страху, але вони продовжують робити свою роботу. Вони продовжують збиратися і навчатися. І це дуже приємно, що навіть в таких умовах, коли дрижать стіни приміщення, в якому ми поводимо захід, вони все одно роблять завдання і при цьому зберігають холодний розум та спокій»

«Близько 15:00 години 30 грудня 2023 року росіяни обстріляли Семенівку, що в Новгород-Сіверському районі. Внаслідок обстрілу пошкоджені понад 30 будинків та інша цивільна інфраструктура. За інформацією поліції Чернігівської області, російська армія завдала близько 20 ударів по центру Семенівки з реактивних систем залпового вогню «Град», – це повідомлення з офіційного сайту Української Гельсінської спілки з прав людини. – 10 січня 2024 року близько 5-ї ранку у Семенівській громаді російська диверсійно-розвідувальна група розстріляла авто із цивільним чоловіком».

А ось зведення українських військових вже за 4 березня цього року.

«Семенівська громада:

• Карповичі – 1 «прихід», ймовірно, ствольна артилерія; 12 «приходів», ймовірно, міномет 120 мм.
• Янжулівка – 3 «приходи», ймовірно, міномет 120 мм. Блешня – 5 «приходів», ймовірно, міномет 82 мм.
• Заріччя – 9 «приходів», ймовірно, міномет 120 мм.
• Тимоновичі – 4 «приходи», ймовірно, міномет 120 мм.
• Леонівка – 1 «прихід», ймовірно, скид НВП з БПЛа».

І це дані щодо російських обстрілів українських прикордонних сіл всього за одну добу.

Що коїться на Сумщині?

Росія зі своєї території щодня обстрілює українські населені пункти, розташовані у прикордонні Сумщини. Для обстрілу громад, за даними влади, російська армія використовує ударні БПЛА, ракети, КАБи, РСЗВ.

Лише за лютий 2024 року, за офіційними даними, в Сумській області пролунали сотні вибухів, від російських обстрілів загинули понад десять людей, близько 20 отримали поранення.

Ось короткі повідомлення про загибель і поранення цивільних на Сумщині у лютому 2024 року:

• «Російські війська 5 лютого обстріляли місто Ворожбу на Сумщині з реактивної системи залпового вогню, внаслідок цього загинула одна людина, ще двоє були травмовані, – повідомила Сумська обласна військова адміністрація. – Зафіксовано вісім вибухів. Внаслідок обстрілу загинув 40-річний чоловік, його матір травмована. Також травми отримала ще одна людина. За попередньою інформацією, пошкоджені п’ять житлових будинків, господарчі споруди, електричні мережі, інтернет-зв’язок».
• «16 лютого російські військові протягом шести годин обстрілювали з артилерії цивільну інфраструктуру Великописарівської територіальної громади Сумської області, йдеться в повідомленні місцевої прокуратури. – Унаслідок атаки ворога загинув чоловік, якому, за попередніми даними, було 37 років, пошкоджені щонайменше 7 приватних будинків та 2 транспортні засоби».

Читайте також: Сили РФ із артилерії обстріляли Сумщину, є загиблий і руйнування – влада

• «На Сумщині внаслідок російської атаки по Новослобідській громаді вранці 20 лютого загинула родина з п’яти людей, уточнює у телеграмі обласна військова адміністрація. За даними місцевої влади, встановлено, що у житловий будинок влучив російський ударний БПЛА типу «Ланцет». «Внаслідок влучання загинула родина: мати та двоє синів, а також двоє їх дальніх родичок: бабуся і жінка, яка приїхала з іншого міста».
• Три керовані авіабомби скинули російські військові на Юнаківську громаду на Сумщині. Одна місцева жителька постраждала. За фактом обстрілів розпочали розслідування. Про це повідомила обласна прокуратура 7 лютого.

Читайте також: Одна людина загинула, двоє травмовані на Сумщині через російські обстріли – ОВА

• «10 лютого російські військові скинули на Сумську область керовані авіаційні бомби, – йдеться в повідомленні місцевої обласної військової адміністрації. – Об 11-й годині 10 хвилин росіяни скинули 4 керованих авіаційних бомби на територію Дружбівської територіальної громади Шосткинського району Сумщини».
• «О 2-й годині 15 хвилин був здійснений авіаудар по Юнаківській громаді керованими авіаційними бомбами. Зафіксовано чотири вибухи. Попередньо, внаслідок авіаудару загинули дві людини – подружжя, яке було вдома. Зруйнований один приватний житловий будинок, п’ять пошкоджені. На місці працюють всі необхідні служби», – повідомила обласна військова адміністрація.
• «За даними слідства, 27 лютого 2024 року близько 12:15 год, застосовуючи заборонені міжнародним правом методи ведення війни, окупанти з території Російської Федерації з артилерії обстріляли агропідприємство на території Хотінської громади Сумського району, де слідчо-оперативна група здійснювала документування наслідків попередніх обстрілів. Унаслідок атаки загинули поліцейський та поліцейська, ще троє слідчих та одна слідча отримали поранення», – йдеться в повідомленні на офіційному сайті Сумської обласної прокуратури.
• Того ж дня противник з території Російської Федерації з артилерії обстріляв місто Середину-Буду Шосткинського району. Один зі снарядів поцілив у житловий будинок. Всередині на той момент була 86-річна пенсіонерка та її 52-річний син. Люди дивом вціліли, але отримали травми. Їх доправили до лікарні. А ось їх будинок – зруйновано.

Особливо трагічним для прикордоння Сумської області був кінець 2023 року, кажуть правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини.

«Спостерігався стабільно високий рівень випадків поранень та загибелі внаслідок обстрілів ЗС РФ населених пунктів, – йдеться в повідомленні на офіційному сайті Української Гельсінської спілки з прав людини. – 28 грудня протягом доби російські війська завдали аж 354 удари по території Сумської області.

Внаслідок добових атак поранення отримала цивільна особа. 29 грудня ворог здійснив ракетний обстріл м. Конотоп Сумської області. Через атаку окупантів отримали поранення 65-річний та 39-річний цивільні чоловіки та ще одна особа. 1 січня 2024 року всю добу російські війська обстрілювали територію області.

Загалом зафіксовано 136 ударів. Унаслідок обстрілів у Есманьській громаді, в смт Есмань загинули дві цивільні особи, ще щонайменше 2 цивільні особи отримали тілесні ушкодження. Внаслідок влучання 52-річна жінка від отриманих травм померла в лікарні, тіло 40-річного чоловіка дістали з-під завалів, ще одного чоловіка та жінку травмовано.

3 січня у Великописарівській громаді під час обстрілу з РФ загинула жінка, ще двоє поранених. 13 січня ворог здійснив удар по м. Шостка Сумської області, за попередніми даними, надзвуковими крилатими ракетами Х-22. Через це отримала поранення 47-річна цивільна жінка».

Тільки на території Сумщини за два роки повномасштабної війни, за даними правозахисників, були зруйновані або пошкоджені понад 5 тисяч об’єктів цивільної інфраструктури.

Сумська ОВА постійно закликає жителів прикордонних територій «скористатися можливостями евакуації».

Із 26 лютого на Сумщині з у межах 5-кілометрової прикордонної зони встановили додаткові обмеження особливого режиму.

«Заборонений вільний в’їзд (допуск), перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не повʼязаних із будівництвом, облаштуванням і утриманням інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, проведенням аварійних, рятувальних робіт»,– йшлося в повідомленні від ОВА.

«Раніше в російське село пішки ходили. А тепер вони нас обстрілюють»

На Чернігівщині жителі деяких сіл прикордоння через постійні обстріли змушені були виїхати з рідних домівок.

Тетяна – одна з тих, хто через війну покинув свою малу Батьківщину. Все життя жінка проживала в селі Грем’яч. Воно розташоване буквально на кордоні з росіянами.

«Спустився з бугорка – і ось вже Росія, – розповідає Тетяна. – Раніше туди, в російське село, пішки ходили. А тепер вони нас обстрілюють».

Щоденні обстріли рідного села не залишили Тетяні вибору. Заради дітей жінка покинула все, що разом з чоловіком наживали понад 20 років – хату, господарство.

«20 років жив, щось будував, купував потрошку. Жили, просто жили ми. Працювали, щось робили, дітей ростили. А потім все це втратили. Приїхали на нове місце. Це нестерпно, коли ти прожив вже 20 років з сім’єю там, а потім все втрачаєш. Переїжджаєш і все починаєш спочатку».

Хата Тетяни поки що ціла. Про те, що відбувається в селі, жінка час від часу дізнається з телефонних розмов із сусідами-пенсіонерами, які лишилися в Грем’ячі. Будинки на околиці села майже всі зруйновані. Господарство ж Тетяни – ближче до центру. Жінка каже, що поряд з її хатою вже були прильоти, горіли людські обійстя.

Обстріли є – тривог немає?

В Грем’ячі не лунають тривоги, розповідає жінка.

«Там, якщо з танка стріляли, то чуєш, вже коли прилетіло, – каже жінка. – Касетні були точно і 120-міліметрові … Ми вже їх розрізняли. Артилерія, міномет, гранатомет. Це навчились розрізняти. І з літака пуляли. Коли по школі в Новгороді-Сіверському лупонули – літаки тоді були над нами в нашому селі. Ми думали – по селу будуть стріляти, а вони по Новгороду-Сіверському ракети запускали».

За словами Тетяни, в селі ще й досі лишаються діти. Більше десяти дітлахів різного віку. Є навіть немовля до року. Школа, каже, працює дистанційно, майже всі вчителі виїхали.

Продукти в село доставляє місцевий підприємець. Ще один хлопець інколи привозить людям хліб. Він вже неодноразово потрапляв під обстріли, розповідає жінка.

Ставлення змінилося?

Необхідність евакуації після двох років війни очевидна не для всіх. Місцеві пояснюють: нікуди їхати, і грошей немає.

«Нема куди. Скажені ціни. Люди мов подуріли. Щоб якесь житло від влади – то нема нічого. Тільки красиво інтерв’ю роздають! Я коли ще мамі покійній шукала хату, приїжджала в одне село дивитись безкоштовне помешкання від влади. Так, там клени на даху росли! Оце таке воно безкоштовне житло. Туди, я не знаю, скільки, треба вкластися, щоб елементарне було світло, грубу перебрати. І люди не їдуть через це. У кого були які заощадження – то вже більш-менш пристойне по селах викупили. Але теж по завищених цінах. Кому війна, а кому…», – з сумом зітхає Тетяна.

Вона з дітьми переїхала не так далеко від рідного села. Поки що оселились в Новгороді-Сіверському. Це теж близько до кордону. Це місто, зауважує, також обстрілюють.

«Нас, коли вивозили, почався обстріл, – згадує Тетяна. – Нам пів години дали, щоб щось завантажити в транспорт. Потім броники понатягали і поїхали».

В своєму будинку в селі Тетяна не була вже понад рік.

«Ото як вивезли – і все», – коротко каже жінка.

Про те, чи змінилось ставлення односельців до росіян за ці два роки, відповідає:

«Всі нормальні, адекватні люди все розуміли і бачили. А неадекватні … їх, може, 50 осіб на тисячу населення. Їх вже не переробиш. Вони при своєму були і, мабуть, залишаються. І їх вистачає не тільки у нас на кордоні. Вони усюди є. Я вже ж поїздила і бачила».

«Коли ми років 7 тому поїхали до чоловікової сестри Лариси на ювілей, то вона кричала: «Ми за Росію, ми з Росією будемо». А нещодавно чоловік розмовляв з нею і каже їй: «Ти ж кричала, що ти за Росію!» То вона матом як поперла на ту Росію», – розповідає про своїх родичів із Новгорода-Сіверського чернігівка Валентина.

«У нас родич помер...без лікування»

«У нас родич помер, бо не зміг отримати лікування вчасно, – розповідає чернігівка Параскева. – Він мешкав у Новгороді-Сіверському, мав онкологічне захворювання. Але він постійно лікувався тут, в Чернігові. Він з раком жив уже років вісім. Але коли почалося те вторгнення, він не зміг виїхати з міста, бо там же росіяни зайшли до них».

Лікування припинилось на кілька місяців. До Чернігова 70-річний Володимир з Новгорода-Сіверського потрапив тільки у квітні. Коли вперше приїхав після відходу російських військ на лікування – був шокований, наскільки розбомблений і зруйнований обласний центр.

«По телевізору показували, що все побите, а я оце проїхав – то страшно дивитись», – розповідав Володимир потім своїй сестрі.

В лікарні чоловіка теж чекали неприємні новини. Через перерву в лікуванні медики констатували значне погіршення його стану. Через те, що не їздив до онкодиспансеру кілька місяців – втратив дорогоцінний час.

За кілька тижнів Володимир помер.

«Через війну помер. Був перерив у лікуванні, йому ставало дедалі гірше. Війна його вбила, – говорить чернігівка Параскева. – А він же колись так за ту Росію заступався!

Він колись працював провідником. Коли їздили на Москву – добре заробляв. Того йому і подобалось російське. А потім, як «сусіди» нас бомбить почали, то вони раптом всі прозріли!»

«Чим північніше – тим щиріші ті емоції»

Жителі прикордоння з Росією кажуть, що опинились фактично в ізоляції. Бо до них досить рідко хтось доїжджає. Та й самі місцеві не часто збираються гуртом. Небезпечно.

«Там люди дуже чекають, – розповідає Юлія Ковтун. – Коли ми з підлітками спілкувались, вони питали: «Ви, що, приїхали подивитись на аборигенів?». У них там взагалі заборона збиратися. Вони дуже обмежені в спілкуванні. В одному закладі освіти на прикордонні після тренінгу з мінної безпеки діти обнімали нас. І тренера, і команду ГО «Агенція міських ініціатив». Діти просто підійшли і обійняли. Я такого не бачила ніде. Вони стали в чергу і кожен підійшов обійняв і сказав: «Дякую».

В прикордонних населених пунктах діти навчаються здебільшого дистанційно. Інколи – за змішаною формою навчання, коли ходять до школи через день-два. І далеко не в усіх є інтернет вдома, що добре працює.

«Насправді ситуація дуже складна. Але найбільш щирі емоції наша команда отримала саме в прикордонні. Чим північніше – тим щиріші ті емоції».

• У Чернігівській ОВА повідомляють, що тільки за 2023 рік зафіксували 1743 обстріли прикордоння Чернігівської області, переважно із мінометів та артилерії.
• Через обстріли прикордоння за цей час загинули 17 цивільних осіб, 30 отримали поранення.

Незважаючи на постійні обстріли та спроби російських ДРГ проникнути на українську територію, ситуація на кордоні контрольована, запевняють українські військові та представники місцевої влади.