Лавров, Крим і «правила»
У новій статті, опублікованій одночасно журналом «Россия в глобальной политике» та виданням «Коммерсантъ», міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров намагається закликати цивілізований світ поважати правила авторитаризму й «не заважати» російському режиму встановлювати ці правила не тільки у своїй країні, а й у сусідніх державах. Але, як це часто буває з пропагандистами авторитарних режимів, Сергій Лавров сам суперечить власній логіці, коли плутається в історичних прикладах.
Зрозуміло, голова російського зовнішньополітичного відомства не міг обійтися без Криму. «Коли ж принцип самовизначення суперечить геополітичним інтересам Заходу, як у випадку вільного волевиявлення жителів Криму на користь єдиної долі з Росією, про нього забувають і гнівно засуджують вільний вибір людей, карають їх санкціями», ‒ вказує Лавров. Ну а що ж на іншій чаші терезів, що має довести «подвійні стандарти» Заходу? «Коли вигідно ‒ абсолютним «правилом» визнається право народів на самовизначення. У цьому ряду ‒ Мальвіни за 12 тисяч км від Великої Британії...»
Просто зупинімося на цих самих Мальвінах. Поготів, що більшість читачів навряд чи знайде їх на географічних мапах. Причому не тільки більшість читачів в Україні, а й більшість співвітчизників Сергія Лаврова. Тому що на російських географічних картах Мальвін теж немає. А є Фолклендські острови ‒ заморська територія Великої Британії. Мальвінськими островами Фолкленди називають в Аргентині, ця країна висуває свої претензії на Фолкленди ‒ приблизно так, як Росія обґрунтовує свої права на Кримський півострів. Але з точки зору міжнародного права Фолкленди ‒ це британська, а не аргентинська територія. Точно так само, як з точки зору міжнародного права Крим ‒ це територія України, а не Росії.
У 1982 році авторитарний режим Аргентини, який цілком можна порівняти з авторитарним режимом Росії, вирішив, що «Мальвіни наші», й окупував цю територію ‒ приблизно так, як у 2014 році Росія окупувала Крим. І я не сумніваюся, якби аргентинська хунта утвердилася на Фолклендах, вона б провела референдум про приєднання території до Аргентини, а незгодних вигнала б або винищила ‒ у цьому в тодішніх правителів Аргентини був багатий досвід.
В історії з Кримом Росія Путіна грала зовсім не роль Великої Британії. Вона, впевнений, грала роль Аргентини часів хунти
Однак тодішня голова уряду Сполученого Королівства Маргарет Тетчер вирішила не здаватися й відрядила до берегів Фолклендських островів військово-морські сили Великої Британії. І британцям вдалося відстояти свій суверенітет. Аргентинські ж правителі вирушили туди, куди вони й мали вирушити ‒ до тюремних камер. Тодішнього президента країни Леопольдо Галтьєрі не просто посадили до в'язниці на декілька років. Його виключили зі списку президентів країни, як й інших авторитарних правителів у погонах. І, до речі, найважливіший урок з фолклендської авантюри аргентинці засвоїли. Після падіння диктатури в країні більше ніколи не було переворотів та авторитаризму. Аргентина тепер не Росія.
Так що в історії з Кримом Росія Путіна грала зовсім не роль Великої Британії. Вона, впевнений, грала роль Аргентини часів хунти ‒ знайоме Путіну та Лаврову слово, так? Просто Аргентина зіткнулася з однією з найсильніших у військовому плані країн світу. А Росія напала на слабшу країну в момент дестабілізації ситуації. Чи, можливо, на момент нападу на Крим український президент-втікач Віктор Янукович був не в Росії? Я щось плутаю?
Тому правила насправді ‒ вони одні, що б там не вигадував Сергій Лавров. Й Аргентина часів військової хунти, і Росія часів Путіна пішли на відверте порушення міжнародного права. Просто у випадку з Аргентиною порушника вдалося зупинити, а у випадку з Росією ‒ ні. Й окупована українська територія залишається під російським контролем. Упевнений ‒ поки що.
Але жодних «подвійних стандартів Заходу» в усьому цьому не спостерігається, як бачимо. Стандарт один ‒ міжнародне право необхідно поважати. Навіть Сергію Лаврову.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
